ПОСТАНОВА
Іменем України
13 листопада 2020 року
Київ
справа №803/1002/16
адміністративне провадження №К/9901/41550/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області
на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14.07.2016 (cуддя Валюх В.М.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016 (Головуючий суддя Большакова О.О., судді: Глушко І.В., Макарик В.Я.)
у справі № 803/1002/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
до Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В :
У липні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі - позивач, ПАТ "Укрнафта") звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області (далі - відповідач, Ковельська ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.03.2016 року № 000192310, № 000193310.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14.07.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016, адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, просив скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14.07.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач письмово проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що через мережу АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві. Такі операції є об`єктом оподаткування акцизним податком відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України. Податкові зобов`язання зі сплати акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків (готівкова, безготівкова) під час здійснення розрахункових операцій. Судами проігноровано вимоги Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, що затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155.
Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що через мережу АЗС може здійснюватися як роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання, так і оптовий продаж нафтопродуктів для їх подальшої реалізації кінцевому споживачу через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання, а тому шляхом проведення камеральної перевірки неможливо встановити реалізацію позивачем нафтопродуктів для комерційного чи не комерційного використання, що свідчить про безпідставність донарахування позивачу акцизного податку.
З такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходячи з такого.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2004 між ПАТ "Укрнафта" (постачальник) та ТзОВ ВТФ "Авіас" (покупець) укладено договір поставки № 26/1341в-АЗС, предметом якого є: постачальник на умовах, викладених в розділах цього договору, зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити паливно-мастильні матеріали (бензини, дизельне паливо і газ), в кількості і за ціною, передбаченими у додатках, які є невід`ємною частиною цього договору. Умовами даного договору передбачено наступне: товар за цим договором поставляється на умовах EXW АЗС. Перелік АЗС постачальника зазначений в додатку № 1 до цього договору; поставка товару оформляється актами прийому-передачі ПММ за формою, передбаченою у додатку № 4 до цього договору; товар поставляється (видається) по довірчим документам покупця (а. с. 17-18). Відповідно до договору № 081/329-ін від 01.12.2015 про заміну сторони у зобов`язанні по договору поставки № 26/1341в-АЗС від 01.11.2004 права та обов`язки ТзОВ ВТФ "Авіас" (покупця) перейшли до ТзОВ "Торговий дім "Авіас" (а. с. 19).
Любомльським відділенням Ковельської ОДПІ була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у декларації з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів ПАТ "Укрнафта" за грудень 2015 року, про що складено акт № 25/21/00135390 від 18.02.2016 року (а.с. 8-10).
Як вказано в акті камеральної перевірки, за результатами аналізу податкової звітності ПАТ "Укрнафта" встановлено неправомірне відображення у рядках 5.4, 6.4 та 7.4 додатку 6 до декларації з акцизного податку за грудень 2015 року вартість від реалізації пального для комерційного призначення в сумі 1 377 447,79 грн. Перевіркою зроблено висновок про порушення позивачем статей 213 - 214, підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215, статті 216 Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України № 14 від 23.01.2015, що призвело до заниження акцизного податку, який підлягає сплаті до бюджету за грудень 2015 року в сумі 68 872,00 грн.
На підставі вказаного акту перевірки Ковельською ОДПІ 10.03.2016 були прийняті податкові повідомлення-рішення № 000192310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з акцизного податку на 30 342 грн, в т.ч. за податковими зобов`язаннями 20 228 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 10 114 грн (а.с. 6) та № 000193310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з акцизного податку на 72 966 грн, в т.ч. за податковими зобов`язаннями 48 644 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 24 322 грн (а.с. 7).
Згідно з підпунктом 14.1.4 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).
Відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Підпунктом 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктами оподаткування є операції з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
До підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія (пункт 215.1 статті 215 ПК України).
Згідно з підпунктом 215.3.10 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України для підакцизних товарів, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставка податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості (з податком на додану вартість), у розмірі 5 відсотків.
Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадянського харчування та послуг" визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Згідно зі статтею 2 вказаного Закону розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.