У Х В А Л А
11 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 916/313/18
Провадження № 12-79гс20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Кібенко О. Р.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Лобойка Л. М., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 916/313/18
за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Ощадбанк", Банк)
на рішення Господарського суду Одеської області від 19 червня 2018 року
та постанову Одеськогоапеляційного господарського суду від 25 вересня 2018 року
у справі за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморочка плюс" (далі - ТОВ "Чорноморочка плюс")
до АТ "Ощадбанк",
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,
на стороні позивача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава",
на стороні відповідача:
1) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Малого Олексія Сергійовича,
2) відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,
про визнання виконавчогонапису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
У С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2018 року ТОВ "Чорноморочка плюс" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Банку про визнання виконавчого напису, вчиненого 09 листопада 2017 року приватним нотаріусом Малим О. С., таким, що не підлягає виконанню.
На обґрунтування позовних вимог ТОВ "Чорноморочка плюс" посилалося на те, що виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості товариства перед Банком за кредитним договором, вчинено з порушенням строку, встановленого статтею 88 Закону України "Про нотаріат" та підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого 22 лютого 2012 року наказом № 296/5 та зареєстрованого цього ж дня у Міністерстві юстиції України за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій). Позивач також стверджував, що нотаріус не перевірив безспірності заборгованості.
Господарський суд Одеської області рішенням від 19 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25 вересня 2018 року, позов задовольнив.
Суди попередніх інстанцій послалися на те, що Банк звернувся до приватного нотаріуса для вчинення виконавчого напису з порушенням приписів статті 88 Закону України "Про нотаріат", статей 24, 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", підпунктів 3.1, 3.2 пункту 3, підпунктів 5.1-5.3 пункту 5 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій; зазначена Банком заборгованість з урахуванням наявності судового спору щодо звернення стягнення на предмет іпотеки не є безспірною; з дня виникнення у Банку вимоги за договором кредитної лінії № 86 від 28 грудня 2011 року минуло більше одного року, а тому пропущено строк для звернення до нотаріуса про вчинення виконавчого напису.
У жовтні 2018 року Банк звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове - про відмову в позові.
Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 12 листопада 2018 року відкрила касаційне провадження, а ухвалою від 11 грудня 2018 року касаційне провадження зупинила до прийняття відповідного рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18).
Після ухвалення Великою Палатою Верховного Суду постанови від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18) колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 10 вересня 2019 року поновила касаційне провадження.
Ухвалою від 24 жовтня 2019 року колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передала справу № 916/313/18 разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Мотивувала таке рішення необхідністю відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18), а саме щодо пов`язаності строку для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису в контексті застосування положень статті 88 Закону України "Про нотаріат" із позовною давністю, встановленою Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 04 листопада 2019 року повернула справу № 916/313/18 разом із касаційною скаргою Банку відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду, оскільки дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку щодо застосування норм права, викладеного в раніше ухваленій постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18).