Постанова
Іменем України
11 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 310/2328/19
провадження № 51-2334км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Луганського Ю. М.,
суддів Ковтуновича М. І., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Гановської А. М.,
прокурора Єременка М. В.,
в режимі відеоконференції
захисника Боганової О. І.,
виправданого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який приймав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 04 листопада 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 12 лютого 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42017080110000061, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Успенівка Бердянського району Запорізької області, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 04 листопада 2019 року ОСОБА_1 виправдано в зв`язку із відсутністю в діях обвинуваченого складу злочину.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 12 лютого 2020 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що будучи депутатом Андріївської селищної ради Бердянського району Запорізької області та суб`єктом декларування відповідно до п/п "б" п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про запобігання корупції", діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи всі необхідні умови та технічні можливості, в порушення вимог ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 45 Закону України "Про запобігання корупції" не подав у періоди з 1 січня 2017 року до 1 травня 2017 року та з 1 січня 2018 року до 1 квітня 2018 року щорічні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме за 2016 та 2017 роки, шляхом заповнення такої декларації на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор не погоджується із судовими рішеннями, порушує питання про їх скасування та призначення нового розгляду у суді першої інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
В обґрунтування своїх вимог стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про відсутність в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, оскільки належним чином не дослідили доказів, наданих стороною обвинувачення, на обґрунтування його винуватості. Зокрема, не було надано належної оцінки наданого стороною захисту та обвинуваченим ОСОБА_1 доказу про подачу електронних декларацій за 2016-2017 роки, а також первинним показанням в судовому засіданні ОСОБА_1, який повідомив, що йому було відомо про обов`язок подачі електронної декларації, про необхідність такої подачі йому повідомляли селищний голова та секретар селищної ради, однак декларації за 2016-2017 роки не зміг подати. Також зазначає, що ОСОБА_1 чітко усвідомлював необхідність подання відповідних декларацій, однак свідомо цього не зробив, що вказує на прямий умисел та наявність в його діях складу інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України. Зазначає й те, що апеляційний розгляд проведено з порушенням вимог ст. 419 КПК України, оскільки доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення належним чином не перевірено, а ухвала не містить докладних мотивів прийнятого рішення.