Постанова
іменем України
11 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 658/278/15-к
провадження № 51-3506км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М. І.,
суддів Іваненка І. В., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Лагоди І. О.,
прокурора Матюшевої О. В.,
в режимі відеоконференції:
захисника Подшибякіна Я. Є.,
засудженого ОСОБА_1,
представника потерпілого Іванова С. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 05 травня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014230190002222, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Каховки Херсонської області та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Цюрупинського районного суду Херсонської області від 14 січня 2020 року дії ОСОБА_1 були перекваліфіковані з ч. 1 ст. 115 КК на ст. 116 КК, та з ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115 КК - на ч. 2 ст. 125 КК і його було засуджено до покарання за: ч. 1 ст. 263 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців; ст. 116 КК - у виді позбавлення волі на строк 5 років; ч. 2 ст. 125 КК - у виді арешту на строк 6 місяців. На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань із застосуванням ст. 72 КК ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК (у редакції Закону від 26 листопада 2015 року № 838-VIII "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом терміну попереднього ув`язнення у строк покарання") зараховано у строк покарання ОСОБА_1 строк попереднього ув`язнення з 29 вересня 2014 року по 20 вересня 2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання у зв`язку з його повним відбуттям.
Вирішено питання щодо цивільних позовів, речових доказів і процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він за обставин, які детально наведені у вироку, приблизно восени 2013 року біля школи № 4 у м. Каховці Херсонської області, знайшов револьвер, виготовлений шляхом переробки саморобним способом із револьвера "EKOL Viper 2,5" № НОМЕР_1, калібру 4 мм і патрони, виготовлені саморобним способом за типом кульових патронів, які привласнив, тим самим без передбаченого законом дозволу придбав вогнепальну зброю та боєприпаси, які переніс до місця свого проживання ( АДРЕСА_2 ) та зберігав їх до 24 вересня 2014 року, коли приблизно о 11:40 з цієї вогнепальної зброї здійснив постріли у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Після цього, ОСОБА_1 переніс вказану зброю і боєприпаси до парку (вул. Довженка у м. Нова Каховка Херсонської області), де вони знаходилися у схованці до 29 вересня 2014 року поки їх не було виявлено і вилучено під час слідчого експерименту.
Крім того, 24 вересня 2014 року приблизно о 11:40 ОСОБА_1, перебуваючи біля другого під`їзду будинку АДРЕСА_2, під час конфлікту з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які перебували у стані алкогольного сп`яніння і завдавали йому ударів ногами і кулаками по голові й тулубу, будучи у стані сильного душевного хвилювання, який виник через протизаконне насильство з боку потерпілих, вихопив із сумки револьвер та, стоячи на колінах, будучи притиснутим до землі, з накинутою на голову курткою, з мотиву припинення протиправних дій потерпілих здійснив підряд два постріли у бік ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з яких - один постріл у голову ОСОБА_2, заподіявши останньому тілесні ушкодження, від яких настала його смерть, а другий - у тулуб ОСОБА_3, заподіявши останньому легкі тілесні ушкодження, що призвели до короткочасного розладу здоров`я.
За результатом апеляційного розгляду Херсонський апеляційний суд встановив, що висновок місцевого суду у вироку від 14 січня 2020 року в частині кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст. 116 КК та ч. 2 ст. 125 КК є помилковим та ухвалою від 05 травня 2020 року скасував цей вирок в частині засудження останнього за ст. 116 КК та ч. 2 ст. 125 КК, а провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 115 КК закрив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Виключив із резолютивної частини вироку посилання суду на ч. 1 ст. 70 КК і постановив вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 1 ст. 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. Цивільні позови ОСОБА_4 та ОСОБА_3 залишив без розгляду.
У решті вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону в частині закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 115 КК, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор зазначає, що рішення апеляційного суду не відповідає положенням ст. 419 КПК, оскільки цей суд залишив поза увагою доводи сторони обвинувачення щодо необхідності критичної оцінки висновків експертів за результатом проведення комплексної судової психолого-психіатричної експертизи від 06 листопада 2014 року № 542 та судово-психіатричної експертизи від 09 грудня 2014 року № 654. Також прокурор вказує, що апеляційний суд, аргументуючи свій висновок наявністю у діях ОСОБА_1 необхідної оборони, виходив лише з показань, даних у суді апеляційної інстанції самим засудженим, висновків вищезгаданих експертів, при цьому не надав належної оцінки показанням потерпілого ОСОБА_3 . Крім того, вважає, що апеляційний суд, дав іншу оцінку показанням свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що призвело до порушення ним вимог ст. 23 КПК.
У письмовому запереченні на касаційну скаргу прокурора захисник засудженого ОСОБА_1 - адвокат Подшибякін Я. Є., посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, просить залишити скаргу без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор Матюшева О. В., надавши відповідні пояснення, та представник потерпілого Іванов С. С. підтримали касаційну скаргу прокурора та просили її задовольнити.
Захисник Подшибякін Я. Є. та засуджений ОСОБА_1 висловили доводи про необґрунтованість касаційної скарги і просили залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов висновків, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 263 КК у касаційній скарзі прокурора не оспорюються.
Що стосується доводів прокурора про допущення апеляційним судом істотного порушення вимог кримінального процесуального закону в частині закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 115 КК у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення, то вони є безпідставними з урахуванням такого.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.