Постанова
Іменем України
10 листопада 2020 р.
м. Київ
Справа №369/7608/17
Провадження № 51-3967 км 20
Верховний Суд колегією суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Могильного О. П.,
суддів: Марчука О. П., Слинька С. С.,
секретаря
судового засідання Волевач О. В.,
за участю:
прокурора Сингаївської А. О.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Хахули М. О.,
представника потерпілого Пілявіна Г. В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката Пілявіна Г. В. на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 23 червня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017110200001507за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області,проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено. від відбування призначеного покарання з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 200000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 червня 2020 року вищезазначений вирок місцевого суду залишено без змін.
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за кримінальне правопорушення, вчинене за таких обставин.
17 березня 2017 року приблизно о 02:30 год., ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на перехресті вулиць Білогородської та Молодіжної в м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області, поблизу магазину "Точка", розташованого за адресою: вул. Білогородська, 25, в м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області, в ході бійки, яка виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з раніше незнайомим ОСОБА_2, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, використовуючи власний розкладний ніж, який тримав в правій руці, наніс потерпілому ОСОБА_2 два удари в шию з лівої сторони та один удар по лівій вушній раковині, після чого потерпілий став чинити опір та втік.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_1 були кваліфіковані за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України як незакінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій особі.
Оцінивши надані суду та досліджені в судовому засіданні докази, суд першої інстанції дійшов до висновку, що в судовому засіданні стороною обвинувачення не було надано належних та достатніх доказів на підтвердження факту наявності в діях обвинуваченого ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, яке б кваліфікувалося як незакінчений замах на умисне вбивство - умисне протиправне заподіяння смерті іншій особі. Під час судового розгляду було встановлено, що у ОСОБА_1 не було умислу на заподіяння смерті ОСОБА_2 , а тому суд першої інстанції кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_2 - адвокат Пілявін Г. В.порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги мотивує тим, що суд безпідставно кваліфікував дії ОСОБА_1 не за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, а за ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки характер, послідовність дій засудженого, його поведінка під час і після вчинення кримінального правопорушення, локалізація та тяжкість тілесних ушкоджень у потерпілого, механізм їх спричинення, знаряддя злочину свідчать про те, що ОСОБА_1 мав прямий умисел на позбавлення життя потерпілого, але не вчинив для цього всіх необхідних дій, які були для нього завідомо такими, що потягнуть смерть потерпілого, оскільки ОСОБА_2 захищався руками від ударів ножем, а також через те, що свідки відтягнули від ОСОБА_1 потерпілого ОСОБА_2, смерть якого не настала у зв`язку з своєчасним наданням медичної допомоги. Зазначає про м`якість призначеного покарання із застосуванням ст. 75 КК України. Стверджує про неправильність рішення суду про часткове задоволення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції, залишаючи вирок суду першої інстанції без зміни, не проаналізував та не спростував усіх доводів апеляційної скарги та не надав відповіді на них.
На касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката Пілявіна Г. В. подано заперечення захисником Хахулою М. О. в якому він доводить безпідставність доводів касаційної скарги.
Позиції інших учасників судового провадження
Представник потерпілого ОСОБА_2 - адвокат Пілявін Г. В. підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор Сингаївська А. О. заперечила проти задоволення касаційної скарги та просила судові рішення щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.
Засуджений ОСОБА_1 і захисник Хахула М. О. заперечили проти задоволення касаційної скарги та просили залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
З огляду на це, при розгляді кримінального провадження суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, встановлених судом.
Згідно зі ст. 15 КК України замахом на кримінальне правопорушення є вчинення особою з прямим умислом діяння, безпосередньо спрямованого на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.
При розмежуванні замаху на вбивство та умисного тяжкого тілесного ушкодження суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про наявність чи відсутність умислу на вбивство необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного й потерпілого, що передувала події та після цього, їхні стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
Судами першої та апеляційної інстанцій ретельно перевірялися докази щодо спрямованості умислу ОСОБА_1 на вчинення кримінального правопорушення щодо ОСОБА_2 та встановлено, що ОСОБА_1 не мав умислу на вбивство ОСОБА_2 .