|
| |
|
|
|
Постанова
іменем України
11 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 264/6519/18
провадження № 51-3533км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Анісімова Г.М.,
суддів Ковтуновича М.І., Луганського Ю.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Рудюк В.Л.,
прокурора Єременка М.В.,
захисника Сніги В.І. (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене
до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018050800001414,
за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого 16 листопада 2018 року Іллічівським районним судом м. Маріуполя Донецької області за ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК,
за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Донецького апеляційного суду
від 05 травня 2020 року.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 листопада 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 листопада 2018 року, більш суворим, призначеним за цим вироком, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із відбуттям покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК зараховано у строк покарання ОСОБА_1 строк його попереднього ув`язнення з 25 вересня 2018 року по 26 грудня 2019 року включно
з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Скасовано арешт, накладений на майно, за ухвалою слідчого судді Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 вересня 2018 року. Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.
За вироком суду ОСОБА_1 24 вересня 2018 року приблизно о 23:00, будучи
у стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи у приміщенні квартири
АДРЕСА_2 , в ході сварки,
яка раптово виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, зі своїм сином ОСОБА_2, з метою спричинення тілесних ушкоджень завдав останньому одного удару кухонним ножем у ділянку черевної порожнини, внаслідок чого спричинив потерпілому ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя під час заподіяння, які призвели до смерті потерпілого в лікарні 27 вересня 2018 року.
Донецький апеляційний суд ухвалою від 05 травня 2020 року частково задовольнив апеляційні скарги засудженого і його захисника та змінив вирок суду першої інстанції
в частині призначеного покарання. Призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 121 КК із застосуванням ч. 1 ст. 69 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначеного покарання з покаранням, призначеним за вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 листопада 2018 року, призначив ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців. В іншій частині вирок залишено без змін.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду з підстав, визначених пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор зазначає, що апеляційний суд не виконав приписів ст. 419 КПК та не виклав у своєму рішенні належних мотивів, за яких дійшов висновку про можливість призначення засудженому покарання із застосуванням
ч. 1 ст. 69 КК. На думку прокурора, положення цієї статті не могли бути застосовані, оскільки суд встановив лише одну обставину, яка пом`якшує покарання, а саме стан здоров`я ОСОБА_1, який має інвалідність ІІІ групи, а інших пом`якшуючих обставин судом не встановлено.
За твердженням прокурора, призначивши засудженому покарання із застосуванням
ч. 1 ст. 69 КК, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тяжкості вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК є тяжким злочином, конкретним обставинам його вчинення, а саме скоєнню злочину в стані алкогольного сп`яніння із застосуванням ножа, а також настанню невідворотних наслідків у виді позбавлення життя людини, яке згідно з Конституцією України
є найвищою соціальною цінністю. Також суд не врахував даних про особу засудженого, який має органічний емоційно-лабільний розлад особистості складного генезу (хронічний алкоголізм, церебросклероз), ускладнений психічними
і поведінковими порушеннями внаслідок вживання алкоголю, синдром алкогольної залежності, негативно характеризується за місцем проживання, раніше був засуджений за вчинення аналогічного злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК,
до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Захисник заперечив проти задоволення касаційної скарги прокурора, вважав її доводи безпідставними.
Інших учасників судового провадження належним чином повідомлено про дату, час
і місце касаційного розгляду, проте у судове засідання вони не з`явилися, клопотань про особисту участь чи відкладення судового засідання від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора та захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
Як передбачено ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені
в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
У касаційній скарзі прокурор не оспорює винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину та правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 121 КК.
За приписами статей 370, 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив, постановляючи ухвали, та положення закону, яким він керувався. Судове рішення повинно бути ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК.
Як регламентовано статтями 50, 65 КК, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання
за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Норми закону України про кримінальну відповідальність у встановлених законом межах наділяють суд правом вибору заходу примусу, його виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає взяття до уваги й оцінку відповідно до визначених законом критеріїв усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої
в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Апеляційний суд не дотримався вказаних вимог закону України про кримінальну відповідальність.
Оцінюючи правильність застосування ст. 69 КК, колегія суддів касаційного суду ураховує, що ч. 1 цієї статті суду надано повноваження призначити більш м`яке покарання, ніж зазначене в санкції ч. 2 ст. 121 КК, лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Це означає, що певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним у законі: вони визнані судом такими, що пом`якшують покарання (відповідно до частин 1 та/або 2 ст. 66 КК), та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, де для застосування ч. 1 ст. 69 цього Кодексу достатньо встановити принаймні дві обставини, що пом`якшують покарання, хоча б одна з яких істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Під час визначення поняття і змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, Суд виходить із системного тлумачення статей 66 та 69 КК