Постанова
Іменем України
12 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 359/9512/17
провадження № 61-16711св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, Державне підприємство "Чайка",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Дударківська сільська рада Бориспільського району Київської області, Комунальне підприємство Бориспільської районної ради "ЗУБР",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, подану адвокатом Куксюком Андрієм Леонтійовичем, на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2019 року у складі судді Борця Є. О. та постанову Київського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Сержанюка А. С., Сліпченка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
23 листопада 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3, Державного підприємства "Чайка" (далі - ДП "Чайка"), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Дударківська сільська рада Бориспільського району Київської області, Комунальне підприємство Бориспільської районної ради "ЗУБР" (далі - КП "ЗУБР"), про визнання недійсним ордеру, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло.
У лютому 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3, ДП "Чайка" про визнання недійсним єдиного відомчого ордеру на житлове приміщення.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2018 року цивільні справи за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ДП "Чайка", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Дударківська сільська рада Бориспільського району Київської області, КП "ЗУБР", про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло та за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ДП "Чайка" про визнання недійсним єдиного відомчого ордеру на житлове приміщення, об`єднані в одне провадження.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2018 року позов ОСОБА_1 ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ДП "Чайка", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Дударківська сільська рада Бориспільського району Київської області, КП "ЗУБР" в частині вимог про визнання недійсним ордеру на жилу площу в гуртожитку залишено без розгляду.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 серпня 2018 року позови залишено без розгляду на піставі заяв, поданих позивачами.
У серпні 2018 року ОСОБА_3 через адвоката Куксюка А. Л. звернулася до суду із заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі.
Заява обгрунтована тим, що ОСОБА_3 витратила на оплату професійної правничої допомоги 8 000,00 грн, що підтверджується копією квитанції від 02 березня 2018 року № ТS200224. Просила суд стягнути солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 8 000,00 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2019 року в задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Куксюка А. Л.про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази на підтвердження того, що пред`явлення обох позовів та залишення їх без розгляду обумовлене зловживанням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 їх процесуальними правами або вчинення ними необґрунтованих дій.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2019 року залишено без змін.
Судове рішення мотивоване тим, що звернення позивачів до суду із заявою про залишення без розгляду їх позовів про визнання єдиного відомчого ордеру недійсним, визнання свідоцтва про право власності на житло недійсним, не свідчить про їх безпідставність та необґрунтованість.
Подання заяви про залишення позову без розгляду не може вважатись як необґрунтовані дії позивача, оскільки це, передбачене цивільним процесуальним законом, право позивача, яке не обмежене в його реалізації.
Відповідач не надав беззаперечні докази того, що пред`явлення обох позовів обумовлене зловживанням позивачами їх процесуальними правами або вчиненням ними необґрунтованих дій, оскільки заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не містить доводів і доказів необґрунтованості дій позивачів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2019 року ОСОБА_3 через адвоката Куксюка А. Л. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на судові рішення, просила їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви. Стягнути солідарно зі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обгрунтована тим, що суди неправильно застосували норми матеріального права і порушили норми процесуального права.
Суд першої інстанції, із висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, застосував частину дев`яту статті 141 ЦПК України, на яку заявник в обґрунтування заяви не посилався та яка не підлягала застосуванню. Звертаючись до суду із заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі, заявник посилався на частину п`яту статті 142 ЦПК України, якою визначено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Отже, суд першої інстанції, висновки якого не спростував суд апеляційної інстанції, порушив Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод стосовно "передбачуваності" норми права, що дає змогу кожній особі у разі потреби за допомогою відповідної консультації визнати й регулювати свою поведінку.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у вересні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які єобов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.