ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 760/5212/17
провадження № 61-6824св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Крат В. І., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Центр оцінки власності "Парето",
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2018 року в складі судді Усатової І. А. та на постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року в складі колегії суддів Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
17 березня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ "Центр оцінки власності "Парето" про поновлення на роботі.
В обґрунтування позову зазначала, що з 01 квітня 2012 року працювала у ТОВ "Центр оцінки власності "Парето" на посаді головного економіста, а з 01 лютого 2013 року була переведена на посаду фінансового директора.
Під час проведення з 03 січня по 06 січня 2017 року фінансового аналізу товариства за 2016 рік, ОСОБА_1 виявила нестачу коштів у розмірі 75 тис. грн, яка виникла в кінці грудня 2016 року, про це вона повідомила директора товариства, у зв`язку з чим між ними виник конфлікт, і директор позбавив її доступу до робочого місця, а тому позивач була вимушена працювати віддалено.
Указує, що з урахуванням неможливості працювати в умовах, створених директором товариства, вона написала заяву про звільнення за власним бажанням від 14 січня 2017 року, яку в ході суперечок з директором товариства розглянуто не було, а тому з 31 січня 2017 року позивач продовжувала виконувати функції фінансового директора поза межами офісу.
Відповідно до наказу від 17 лютого 2017 року №1-к/тр/к її було звільнено із займаної посади на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України, через відсутність на роботі з 01 лютого по 17 лютого 2017 року та 21 лютого 2017 року на її зарплатну картку було перераховано 2528,28 грн (компенсація за невикористану частину щорічної відпустки).
ОСОБА_1 вказує, що її звільнено незаконно, оскільки в зазначений період вона працювала віддалено і це було погоджено з директором товариства, а тому підстав звільняти її за пунктом 4 статті 40 КЗпП України не було.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції встановив, що ТОВ "Центр оцінки власності "Парето" під час звільнення ОСОБА_1 за пунктом 4 статті 40 КЗпП Українибуло додержано норми трудового законодавства, з позивачем проведено повний розрахунок, відповідно, права позивача при звільненні не порушено, у зв`язку з чим вважав позов безпідставним та відмовив у його задоволенні. При цьому суд першої інстанції встановив, що позивач не надала суду належних і допустимих доказів того, що вона у період з 01 лютого по 17 лютого 2017 року працювала віддалено від роботи, і що вона мала право на це.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року з урахуванням ухвали про виправлення описки від 15 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2018 року змінено. Виключено з мотивувальної частини судового рішення посилання на те, що з позивачем проведено повний розрахунок. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання незаконним звільнення з роботи ОСОБА_1 відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП Україниза прогул.
Підставою для зміни судового рішення суду першої інстанції в мотивувальній частині шляхом виключення посилання на те, що з позивачем проведено повний розрахунок, стало те, що ОСОБА_1 позовних вимог, спрямованих на захист права працівника на отримання належного розрахунку при звільненні не заявляла, обставини проведення з позивачем повного розрахунку не були предметом розгляду в даній справі, а тому посилання суду першої інстанції про проведення з позивачем повного розрахунку є необґрунтованим.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У квітні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, і постановити нове рішення, яким задовольнити її позов у повному обсязі.
Зазначає, що суди під час розгляду справи не перевірили обставини відсутності позивача на робочому місці з 01 лютого по 17 лютого 2017 року; що вона не була притягнута до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани; що відповідачем не встановлено точного часу відсутності її на робочому місці; що її не було ознайомлено з правилами внутрішнього трудового розпорядку; що їй було дозволено працювати віддалено.
Аналіз вимог касаційної скарги дає підстави для висновку, що судові рішення оскаржуються лише в частині відмови в задоволенні позову по суті, а в іншій частині в касаційному порядку не оскаржуються, а тому Верховним Судом не переглядаються.
Заперечення/відзив на касаційну скаргу
У травні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від представника ТОВ "Центр оцінки власності "Парето", у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Посилається на те, що суди під час розгляду справи повно та всебічно з`ясували обставини справи та на підставі належних і допустимих доказів дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до Статуту ТОВ "Центр оцінки власності "Парето", затвердженого Загальними зборами учасників, протокол № 1 від 27 лютого 2012 року, учасниками товариства є ОСОБА_3, частка якого складає 50 % статутного капіталу, та ОСОБА_1, частка якої становить 50 % статутного капіталу.
Згідно з наказом директора ТОВ "Центр оцінки власності "Парето" від 01 квітня 2012 року № 2-к ОСОБА_1 прийнята на роботу на посаду головного економіста з 01 квітня 2012 року на умовах неповного робочого часу (4 години) з окладом згідно штатного розпису.
Наказом директора ТОВ "Центр оцінки власності "Парето" від 01 лютого 2013 року № 3-к ОСОБА_1 переведено з посади головного економіста на посаду фінансового директора з 01 лютого 2013 року на умовах неповного робочого часу (4 години) з окладом згідно штатного розпису.
Наказом № 1-к/тр/к від 17 лютого 2017 року ОСОБА_1 звільнено за відсутність без поважних причин на роботі з 01 лютого 2017 року до 17 лютого 2017 року на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.
Під час проведення ОСОБА_1 у січні 2017 року перевірки фінансового стану товариства за 2016 рік нею було виявлено нестачу коштів, на підставі чого між нею та директором товариства виник конфлікт, у зв`язку з чим вона не працювала. 14 січня 2017 року позивач поштою направила на адресу відповідача заяву про звільнення за власним бажанням з 28 січня 2017 року, яка ним не отримана, а отримана особою, яка не працювала у ТОВ "Центр оцінки власності "Парето", у зв`язку з чим директором ТОВ "Центр оцінки власності "Парето" не видавався наказ про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням.