Постанова
Іменем України
11 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 203/7722/14-ц
провадження № 61-5833 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2015 року у складі судді Маймура Ф. Ф. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л.,
Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 15 червня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір
№ 2007-ПМ-67, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 170 000,00 доларів США на строк до 15 червня 2022 року та зобов`язалась повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленими кредитним договором.
15 червня 2007 року на забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки, згідно з яким останній зобов`язався у солідарному порядку відповідати за виконання кредитного договору ОСОБА_1 .
У порушення умов кредитного договору та договору поруки відповідачі свої зобов`язання не виконали, не здійснювали погашення заборгованості за кредитом у встановленому кредитним договором порядку та строки,
у зв`язку з чим виникла заборгованість.
Відповідачі на звернення банку щодо погашення кредитної заборгованості не реагували, погашення кредиту не здійснювали.
Ураховуючи викладене, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути
у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на його користь заборгованість за кредитним договором станом на 16 вересня
2014 року у розмірі 2 082 799,62 грн, з яких: 1 811 387,55 грн заборгованості за кредитом, 258 322,89 грн заборгованості за відсотками та 13 089,16 грн пені та судові витрати.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська
від 19 листопада 2015 року позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк"
2 082 799,60 грн у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором від 15 червня 2007 року № 2007-ПМ-67, яка складається із заборгованості: за кредитом у розмірі 1 811 387,55 грн, за відсотками
у розмірі 258 322,89 грн та пені у розмірі 13 089,16 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 неналежно виконувала умови кредитного договору, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка складається із тіла кредиту, заборгованості за відсотками та пені, що підлягає стягненню з останньої. Розмір заборгованості відповідає вимогам закону та умовам договору.
Правові підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 відсутні, оскільки згідно зі статтями 27, 147 ЦПК України 2004 року у справі на підставі ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2015 року було проведено почеркознавчу експертизу, за результатом якої підпис у договорі поруки від 15 червня 2007 року № 2007-ПМ/67, розташований над друкованим текстом: " ОСОБА_2 " у розділі "Поручитель" був виконаний не самим ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису. Отже, ОСОБА_2 були доведені обставини, відповідно до яких він не укладав з ПАТ КБ "ПриватБанк" договір поруки від 15 червня 2007 року № 2007-ПМ/67.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2018 року поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення.
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2015 року залишено без задоволення.
Короткий зміст судових рішень апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23 серпня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2015 року.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2015 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що згідно зі статтею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, проте свої зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 не виконала, що є підставою для стягнення з неї заборгованості за кредитним договором відповідно до наданого банком розрахунку, який відповідає вимогам закону та умовам договору, при цьому районним судом враховано всі проплати боргу.
Доводи ОСОБА_2 , що позичальникОСОБА_1 кредитний договір не підписувала є безпідставними, такі вимоги не доведені.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
25 березня 2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада
2015 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого
2020 року (надійшла до суду 04 квітня 2020 року), в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову банку відмовити в повному обсязі.
Таким чином, судові рішення в частині позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" до поручителя ОСОБА_2 не оскаржуються, тому у силу положень статті 400 ЦПК України вони не переглядаються в частині відмови в задоволенні позову.
ОСОБА_2 судові рішення в касаційному порядку не оскаржив.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 17 грудня 2019 року у справі № 808/1914/18 (провадження № К/9901/17657/19), від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження № 61-517св18), від 31 липня 2019 року у справі № 553/1325/14-ц (провадження № 61-10357св18), від 06 лютого 2018 року у справі № 754/3586/15-ц (провадження № 61-1018св18), від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18), від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18), від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/15-ц (провадження № 14-446цс18), від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19), від 27 листопада 2019 року у справі № 2-649/10 (провадження № 61-7429св18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України);
- судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу, зокрема, суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, суд апеляційної інстанції розглянув і вирішив справу неповноважним складом суду, справу розглянуто за відсутності ОСОБА_1, належним чином не повідомлену про дату, час і місце судового засідання (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2020 року клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задоволено. Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання та розгляд касаційної скарги, відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Витребувано з Кіровського районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу № 203/7722/14-ц.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання заочного рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська
від 19 листопада 2015 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року до закінчення касаційного провадження відмовлено.
Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.
У травні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року справу за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, що подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що 25 лютого 2020 року розгляд справи у Дніпровському апеляційному суді відбувся без належного повідомлення її про дату, час і місце розгляду справи, без вручення копії апеляційної скарги та ухвали про відкриття апеляційного провадження, чим порушено норми процесуального права щодо права на судовий захист та змагальність сторін (стаття 129 Конституції України, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
У порушення вимог частини першої статті 60 ЦПК України 2004 року банк не довів належними доказами (первинними документами, оформленими відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність") наявність вказаної у розрахунках заборгованості.
Також суд не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження № 61- 517св18) та у постанові від 31 липня 2019 року у справі № 553/1325/14-ц (провадження № 61-10357св18).
Крім того, 04 вересня 2019 року державним підприємством "Сетам" були проведені електроні торги з продажу нерухомого майна: "Іпотека. Нежитлове приміщення № 1 поз. 1-5 загальною площею 54,8 кв. м, ганок літ. В на першому поверсі житлового будинку літ. В-1 за адресою:
АДРЕСА_1 " у рамках виконавчого провадження № 54839440, відкритого на підставі виконавчого листа у справі № 203/7722/14-ц. За результатами проведених торгів від 04 вересня 2019 року приміщення було відчужено за 1 310 000,00 грн на користь ОСОБА_3 . Факт проведення торгів та реалізації майна підтверджується складанням протоколу від 04 вересня 2019 року № 429889 про проведення електронних торгів.
Проте суд апеляційної інстанції указаний факт часткового погашення заборгованості не досліджував, не розглянув питання щодо зменшення суми заборгованості на суму проданого заставного майна, що призведе до подвійного стягнення кредитної заборгованості.
Також суд стягнув заборгованість за пенею в іноземній валюті, що не відповідає положенням кредитного договору та вимогам закону. До аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду
у постановах: від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18), від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19), які не враховані при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
Зазначала, що вона, як позичальник, не підписувала кредитний договір у редакції яка міститься у матеріалах справи поданої на підтвердження свої позовних вимог банком.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
15 червня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2007-ПМ-67, за умовами якого банк надав останній грошові кошти у розмірі 170 000,00 доларів США на строк до 15 червня 2022 року, а ОСОБА_1 зобов`язалась повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором (т. 1, а. с. 18-24).
15 червня 2007 року на забезпечення виконання кредитного договору між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладено договір поруки
№ 2007-ПМ/67, за умовами якого ОСОБА_2 поручився перед банком за виконання ОСОБА_1 своїх обов`язків за кредитним договором
від 15 червня 2007 року № 2007-ПМ-67. ОСОБА_2 погодився відповідати перед позивачем за виконання обов`язків за кредитним договором у тому самому розмірі, що і ОСОБА_1, включаючи сплату кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, у випадку невиконання ОСОБА_1 обов`язків за кредитним договором (т. 1, а. с. 25).
Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором від 15 червня 2007 року № 2007-ПМ-67, станом на 16 вересня 2014 року у відповідачів перед банком виникла заборгованість за кредитним договором, яка складається із заборгованості: за кредитом
у розмірі 1 811 387,55 грн, за відсотками у розмірі 258 322,89 грн та пені
у розмірі 13 089,16 грн, що разом становить 2 082 799,62 грн (т. 1, а. с. 6-12).
08 жовтня 2014 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звертався до ОСОБА_2
з повідомленням-вимогою про здійснення погашення простроченої заборгованості за кредитним договором від 15 червня 2007 року № 2007-ПМ-67 у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань щодо здійснення своєчасного повернення кредиту та сплати нарахованих відсотків, що підтверджується копією повідомлення-вимоги від 08 жовтня 2014 року та копією поштового відправлення.
Згідно з указаним повідомленням ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до ОСОБА_2 з вимогою про погашення поточної простроченої заборгованості за кредитним договором та попередив його, що у разі її несплати банк вимагатиме повернення суми кредиту у повному обсязі в порядку частини другої статті 1050 ЦК України (т. 1, а. с. 13-17).
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровськавід 12 березня 2015 року призначено почеркознавчу експертизу, за результатом проведення якої 07 липня 2015 року судовими експертами складено висновок № 65/04-175, в якому зазначено, що підпис у договорі поруки
від 15 червня 2007 року № 2007-ПМ/67, що розташований над друкованим текстом: " ОСОБА_2 " у розділі "Поручитель" виконаний не самим ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису (т. 1, а. с. 88-95).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".