Постанова
Іменем України
09 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 395/1681/18
провадження № 61-432св20
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Новомиргородська районна державна нотаріальна контора Кіровоградської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Голованя А. М., Карпенка О. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та державного акта на право власності на землю.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх з відповідачем мати ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина на Ѕ частину жилого будинку АДРЕСА_1 та грошовий вклад у Новомиргородському відділенні Ощадного банку України № НОМЕР_1 на рахунку № НОМЕР_2 . На момент смерті спадкодавця, на її ім`я ще не було видано сертифікат про право на земельну частку (пай), ОСОБА_3 була лише у списках, що є додатком до Державного акта на право колективної власності на землю. Спадщину після смерті матері у встановленому законом порядку прийняв їх батько ОСОБА_4, звернувшись у визначений законом шестимісячний строк до нотаріуса з відповідною заявою.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4, з яким вона проживала на момент смерті, а тому вважається такою, що фактично прийняла спадщину після смерті батька.
Вважає, що свідоцтво про право на спадщину від 20 березня 2000 року та державний акт на право власності на землю серії І-КР № 010954, видані відповідачу ОСОБА_2 з порушенням вимог закону, оскільки остання спадщину після смерті матері не прийняла, а нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай) не встановив коло спадкоємців, не перевірив наявність права відповідача на спадкування майна, яке виявлено після смерті спадкодавця і оформив право власності на одного спадкоємця, який приховав наявність інших спадкоємців.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) розміром 4,82 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки на місцевості, що перебувала в колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства "Зоря" (далі - КСП "Зоря"), серії ABI № 960527, від 30 березня 2000 року, виданого Новомиргородською державною нотаріальною конторою Новомиргородського району Кіровоградської області на ім`я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії І-КР № 010954 на земельну ділянку площею 3,77 га, розташованої на території Новомиргородської міської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, виданий на ім`я ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 19 серпня 2019 року у складі судді Забуранного Р. А. у задоволенні позову відмовленою.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач фактично користувалась спадковим майном, а саме спірною земельною ділянкою, а тому відповідно до вимог статей 548, 549 ЦК УРСР прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_3, натомість позивач спадщину після смерті матері не прийняла, оскільки не проживала постійно із спадкодавцем, не вступила у фактичне володіння спадковим майно, заяву про прийняття спадщини у визначений законом строк до нотаріальної контори не подавала.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивнийького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 19 серпня 2019 року скасовано, позовні вимоги задоволено. Визнано недійсними свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) розміром 4,82 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки на місцевості, що перебувала в колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства "Зоря", серії ABI № 960527, від 30 березня 2000 року, виданого Новомиргородською державною нотаріальною конторою Новомиргородського району Кіровоградської області на ім`я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 та державний акт на право приватної власності на землю серії І-КР № 010954 на земельну ділянку площею 3,77 га, розташованої на території Новомиргородської міської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, виданий на ім`я ОСОБА_2 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідач ОСОБА_2 у встановленому законом порядку не прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому не мала права на отримання свідоцтва про право на спадщину у вигляді земельної частки (паю). Єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 у вигляді будинку та банківського вкладу, був ОСОБА_4, й саме він мав право на отримання додаткового свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай), яка належала спадкодавцю ОСОБА_3 . Відмовляючи у застосуванні строку позовної давності, апеляційний суд виходив з того, що про наявність оспорюваних свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай) та державного акта на право власності на земельну ділянку, позивачу стало відомо у 2018 році, зі слів відповідача та матеріалів спадкової справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У січні 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги доводи сторони відповідача щодо заперечення на позов та упереджено виступав на стороні позивача, яка не надала жодного належного і допустимого доказу на підтвердження своїх вимог, крім того давала суду неправдиві та протирічні пояснення. Апеляційний суд не врахував, що саме відповідач у встановленому законом прийняла у спадщину після смерті матері земельну частку (пай), на що також за життя дав згоду батько ОСОБА_4 . Такі обставини були відомі позивачу, проте вона не цікавилася спадковим майном протягом тривалого часу. Такі обставини суд апеляційної інстанції не взяв до уваги і не дав їм належної оцінки, унаслідок чого ухвалив незаконне рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У поданому у лютому 2020 року відзиві ОСОБА_1 просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, які не спростовують висновки суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 .
Після смерті ОСОБА_3 залишилася спадщина до складу якої входять: житловий будинок, АДРЕСА_1, грошовий вклад в Новомиргородському відділені Ощадного банку України № 3025 на рахунку № НОМЕР_2, право на земельну частку (пай) із земель колективної власності КСП "Зоря", розташовану на території Новомиргородської міської ради Кіровоградської області.
Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 були її дочки ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та чоловік ОСОБА_4 .
Згідно матеріалів спадкової справи за № 68/96, після смерті померлої ОСОБА_3 , батько сторін у справі ОСОБА_4 28 лютого 1996 року прийняв спадщину після смерті своєї дружини у вигляді Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 та грошового вкладу в Новомиргородському відділені Ощадного банку України № 3025 на рахунку № НОМЕР_2 .
На момент оформлення спадщини у спадкоємців був відсутній на руках сертифікат на право на земельну частку (пай) на ім`я померлої ОСОБА_3 , тому земельна ділянка не успадковувалася.
У березні 2000 року ОСОБА_2 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_5, а саме на право на земельну частку (пай) та отримала свідоцтво про право на спадщину серії АВІ №960527 від 30 березня 2000 року.
На підставі вказаного свідоцтва про право на спадщину за законом, ОСОБА_2 отримала державний акт на право приватної власності на землю серії I-KP № 010954 на земельну ділянку площею 3,77 гектарів, розташованої на території Новомиргородської міської ради Кіровоградської області.