Постанова
Іменем України
04 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 2011/20950/12
провадження № 61-61-36273св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "Верус" в особі філії товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "Верус"
у Дзержинському районі м. Харкова, ОСОБА_1,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду
м. Харкова від 11 жовтня 2013 року, ухвалене в складі судді Цвіри Д. М., та постанову Апеляційного суду Харківської області від 10 квітня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Бурлаки І. В., Бровченка І. О., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2012 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "Верус"
в особі філії товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "Верус" (далі - ТОВ "УФА "Верус" в особі філії ТОВ "УФА "Верус" у Дзержинському районі м. Харкова), ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги банк мотивував тим, що 14 серпня 2007 року між ним та ОСОБА_2 укладеного кредитний договір № НАН2GА00000038, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 40 070,44 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 11 серпня 2017 року.
У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 14 серпня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки
№ НАН2GА00000038, відповідно до умов якого поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник в тому ж розмірі, що і позичальник.
У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ТОВ "УФА "Верус" в особі філії ТОВ "УФА "Верус" у Дзержинському районі м. Харкова 01 вересня 2010 року укладено договір поруки, відповідно до умов якого розмір відповідальності поручителя перед кредитором обмежується сумою в розмірі 200 грн.
Зазначив, що ним взяті на себе зобов`язання за кредитом виконано своєчасно і повністю, проте позичальник станом на 27 листопада 2012 року має заборгованість у розмірі 66 253,78 доларів США, яка складається: із заборгованості за кредитом у розмірі 30 280,72 доларів США, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 16 534,67 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 3 205,00 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором
у розмірі 16 233,39 доларів США.
Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором від 14 серпня 2007 року
№ НАН2GА00000038 у розмірі 66 228,75 доларів США, що еквівалентно 529 167,70 грн; стягнути з ТОВ "УФА "Верус" в особі філії ТОВ "УФА "Верус"
у Дзержинському районі м. Харкова, ОСОБА_1 солідарно на його користь 200 грн; стягнути з ОСОБА_1 на його користь судовий збір
у розмірі 3 219 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2013 року позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 529 167,70 грн.
Стягнуто солідарно з ТОВ "УФА "Верус" в особі філії ТОВ "УФА "Верус"
у Дзержинському районі м. Харкова, ОСОБА_1 солідарно на користь АТ КБ "ПриватБанк" 200 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" судовий збір
у розмірі 3 219 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги банку знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи, тому підлягали задоволенню.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 19 лютого 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2013 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції
виходив з того, що ОСОБА_2 не виконані обов`язки по погашенню кредиту, то ОСОБА_1 як поручитель за кредитним договором несе відповідальність за його виконання.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 10 квітня 2018 року, постановленою у складі колегії суддів Бурлаки І. В., Бровченка І. О.,
Яцини В. Б. рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2013 року у частині солідарного стягнення з ТОВ "УФА "Верус" в особі філії ТОВ "УФА "Верус" у Дзержинському районі м. Харкова на користь
АТ КБ "ПриватБанк" 200 грн скасовано.
Провадження у справі за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ "УФА "Верус" в особі філії ТОВ "УФА "Верус" у Дзержинському районі м. Харкова про стягнення заборгованості в цій частині закрито.
Закриваючи провадження в частині позовних вимог банку до ТОВ "УФА "Верус" в особі філії ТОВ "УФА "Верус" у Дзержинському районі м. Харкова про стягнення заборгованості, суд апеляційної інстанції виходив з того, що юридичні особи є суб`єктами позовних вимог щодо стягнення поруки, розгляд яких підлягає за правилами господарського судочинства, а об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства недопустимо, тому провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 10 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2013 року скасовано. Позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" 55 520, 51 доларів США заборгованості за кредитним договором від 14 серпня 2007 року
№ НАН2GА00000038, що еквівалентно 443 611,28 грн, яка складається: із заборгованості за кредитом у сумі 30 280, 72 доларів США, що еквівалентно 241 942,95 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом
у сумі 16 534,67 доларів США, що еквівалентно 132 112,01 грн, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у сумі 69 553, 91 грн.
В іншій частині в задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" 2 698,49 грн судового збору.
Частково залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав, що у позичальника перед кредитором станом на
27 листопада 2012 року утворилась заборгованість. Оскільки заборгованість не погашено, поручитель, яким є ОСОБА_1, відповідає перед банком
у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, тому з урахуванням умов договору, на користь банку підлягала стягненню сума боргу в доларах із зазначенням гривневого еквіваленту.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення комісії, суд апеляційної інстанції вказав, що судом першої інстанції не враховано, що положеннями кредитного договору не передбачено правову природу комісії, за які дії чи бездіяльність боржників банк вважає за необхідне стягувати її з боржників, тому комісія не підлягала стягненню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2018 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2013 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 10 квітня 2018 року
в частині задоволення позову АТ КБ "ПриватБанк" до неї, ухвалити судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції не оскаржуються
в частині закриття провадження у справі за позовом АТ КБ "Приватбанк" до ТОВ "УФА "Верус" в особі філії ТОВ "УФА "Верус" у Дзержинському районі
м. Харкова про стягнення боргу, та в частині відмови в задоволенні позову банку до ОСОБА_1, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції розглянув справу з порушенням правил територіальної підсудності та правил загальної юрисдикції, а суд апеляційної інстанції не вбачав підстав для виправлення цих порушень.
Заявник вказує, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки зібраним доказам, та дійшли передчасних висновків про задоволення позову. Так, розрахунок банку не містить даних, за який період нараховано заборгованість, не деталізовано, з якої суми кредитної заборгованості і за який період нараховуються відсотки та пеня. Крім того, матеріали справи не містять вихідних даних щодо розрахунку заборгованості, дати здійснення платежів позичальником, строків прострочення платежів, які мають суттєве значення для вирішення спору.
Вбачає, що судами допущено порушення вимог частини першої статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки банк
в односторонньому порядку збільшив проценту ставку у 12 разів, при цьому вона як поручитель жодних додаткових умов з цього приводу не підписувала, згоди на збільшення процентної ставки, визначеної підпунктами 2.1.3, 2.2.7, 7.4 кредитного договору не надавала (відповідно колонки 5 та 6 розрахунку заборгованості).
Суд апеляційної інстанції не дослідив докази правомірності змін банком в односторонньому порядку розміру процентної ставки.
Стверджуючи про порушення вимог частини четвертої статті 559 ЦК України, заявник вказує, що умовами кредитного договору передбачено погашення кредиту щомісячними платежами, у визначений графіком час та сумі, однак суди не звернули увагу на ту обставину, що позичальник у серпні 2008 року сплатила свій останній платіж у повному розмірі, та допустила прострочення платежу починаючи з 20 вересня 2008 року, тому банк мав на протязі шести місяців від цієї дати пред`явити вимоги до поручителя.
Суди не з`ясували, чи пред`явлено вимогу до поручителя в межах строків, визначених частиною четвертою статті 559 ЦК України.
Крім того, посилаючись на положення пункту 7.1 кредитного договору, вказує, що з урахуванням часу прострочення виконання зобов`язання позичальником, 19 січня 2009 року (через 120 календарних днів після порушення строків виконання) є новим строком для позичальника, щоб виконати перед банком зобов`язання по поверненню всієї суми боргу, однак позивач звренувся з вимогою до поручителя лише в грудні 2012 року, та з порушенням вимог пункту 5 договору поруки щодо направлення на адресу поручителя письмової вимоги із зазначенням невиконаного зобов`язання.
Стверджує, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги частини другої статті 192, частини третьої статті 533 ЦК України, Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" нарахував пеню в іноземній валюті - доларах США, а не у валюті України, тобто гривні.
Посилаючись на порушення вимог частини другої статті 1050 ЦК України, заявник стверджує, що матеріали справи не містять доказів направлення позичальнику повідомлення від банку про дострокове повернення кредитних коштів, а суд дійшов помилкового висновку про те, що одним із способів такого повідомлення є також звернення банку до суду із відповідним позовом.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
25 червня 2018 року ухвалою Верховного Суду в складі судді Коротуна В. М. відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із Дзержинського районного суду м. Харкова, зупинено виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2013 року, та постанову Апеляційного суду Харківської області від 10 квітня 2018 року до закінчення касаційного провадження.
У серпні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
У квітні 2020 року, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана колегії суддів: Сердюку В. В. (суддя-доповідач), Фаловській І. М., Грушицькому А. І.
У вересні 2020 року, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гульку Б. І., Луспенику Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що 14 серпня 2007 року між АТ КБ "ПриватБанк" та
ОСОБА_2 укладено кредитний договір № НАН2GА00000038, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати ОСОБА_2 кредитні кошти шляхом надання готівки через касу на строк з 14 серпня 2007 року по 11 серпня 2017 року включно, у вигляді непоновлювальної кредитної лінії
у розмірі 40 070,44 доларів США на ремонт житлового будинку зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1,50% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту, згідно з пунктом 3.11. даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно пункту 6.2. даного договору. Періодом сплати вважався період з 14 по 19 число кожного місяця.
Згідно пункту 7.1 вказаного договору погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник сплачує відсотки, розраховані відповідно до пунктів 3.1, 3.2, 3.4, винагороди розрахованої відповідно до пункту 1.1, 3.7 цього договору. Погашення кредиту провадиться в строки відповідно до графіка погашення кредиту (додаток № 1).
У разі порушення вищевказаних термінів оплати, зокрема оплати заборгованості не в повному обсязі, передбаченого графіком погашення заборгованості на 120 календарних днів, - позичальник зобов`язаний повернути (сплатити) суму кредиту (залишок заборгованості за кредитом), відсотків, винагороди, пені в повному обсязі в останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів.
У забезпечення виконання за кредитним договором 14 серпня 2007 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено договір поруки
№ НАН2GА00000038, відповідно до умов якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. У випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Відповідно до пунктів 5, 6 договору поруки, у випадку невиконання боржником будь-якого зобов`язання, передбаченого пунктом 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного зобов`язання. Поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання, зазначені в письмовій вимогі кредитора, на протязі 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в пункті 5 цього договору.
Пунктом 16 договору поруки (особливі умови договору) передбачено:
повернення кредиту, наданого у вигляді невідновлюваної лінії в сумі 40 070 доларів США;
сплату процентів за користування кредитом у розмірі 0,92% проіентів у період з 14 по 19 числа кожного місяця;
щомісячно у період сплати надавати банку грошові кошти (щомісячні платежі) у сумі 555 доларів США для погашення заборгованості за договором, яка включає заборгованість за кредитом, процентами, комісією;
сплату процентів за користування кредитом при порушенні боржником зобов`язань по кредиту у розмірі 2,46% за місяць від суми залишку на заборгованість за кредитом. Розраховані згідно цього пункту договору проценти сплачуються боржником окремо понад суми щомісячного платежу за кредитним договором разом із несплаченим залишком попереднього щомісячного платежу;
сплату винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1,50% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту та винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту щомісячно в період сплати, процентів за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, відповідно до умов та строків, передбачених кредитним договором.
Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області
від 19 жовтня 2012 року, яке ухвалено у справі за позовом
АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке є чинним на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, позовні вимоги банка задоволено. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 14 серпня 2007 року № HAH2GA00000038, у розмірі 49 295,44 доларів США, звернуто стягнення на житловий будинок загальною площею 98,10 кв. м, розташований на АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки від 14 серпня 2007 року
№ HAH2GA00000038) АТ КБ "ПриватБанк" з укладанням від імені
ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням АТ КБ "ПриватБанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; виселено ОСОБА_2 та інших осіб, які зареєстровані і проживають у будинку, розташованому на АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Управління міністерства внутрішніх справ України в Харківській області; стягнуто з ОСОБА_2 на користь
АТ КБ "ПриватБанк" судовий збір у розмірі 1 708,50 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу 120 грн.
Встановлено, що доказів того, що судове рішення виконано, матеріали справи не містять і до суду апеляційної інстанції їх не надано.