Постанова
Іменем України
06 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 185/8494/16-ц
провадження № 61-1895св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Фаловської І. М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: приватний нотаріус Павлоградського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Іщик Микола Васильович, фізична особа -підприємець ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2018 року у складі судді Бондаренко В. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Павлоградського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Іщик Микола Васильович, фізична особа-підприємець ОСОБА_3, про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання договору недійсним, визнання права власності.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що з липня 2000 року позивач та відповідач проживали разом, як чоловік та дружина, без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство та мали спільний побут. За сумісні кошти, відповідно до договору купівлі-продажу від 09 серпня 2008 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Павлоградської держнотконтори Тимченко О. М. за № 2-3908, в рівних частинах за кожним придбали будинок АДРЕСА_1 за суму 101 872,00 грн та розпочали проживати в ньому, з відповідною реєстрацією.
Наприкінці 2015 року відносини між сторонами погіршились, вони припинили сімейні стосунки та відповідач стала вимагати у позивача відчуження частки спірного будинку на її користь, висловлюючи погрози застосування насилля, а також підбурювала інших осіб для відповідних погроз. Оскільки позивач переніс тяжку операцію та хвилюючись за свій стан здоров`я, сприймаючи зазначені погрози реально, продав за 37 436,00 грн належну йому 1/2 частину спірного житлового будинку відповідно до договору купівлі-продажу від 24 грудня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Іщиком М. В. за № 1446.
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 25 вересня 2018 року № 27 судового експерта ОСОБА_4 ринкова вартість спірного житлового будинку з прилеглими господарськими будівлями та спорудами станом на 25 вересня 2018 року становить 639 823,00 грн.
Тому, уточнивши позовні вимоги 08 серпня 2017 року, позивач просив встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без шлюбу з 2000 року по 2015 рік; визнати будинок на АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності; визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини будинку від 24 грудня 2015 року та поновити відносини, що існували; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину будинку на АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2018 року, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року, позовні вимоги задоволено частково. Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, без реєстрації шлюбу, з 01 січня 2004 року до 23 березня 2013 року . В іншій частині позовних вимог відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року до 23 березня 2013 року є доведеним, у зв`язку з тим, що відповідач вказаний факт визнала.
Твердження позивача про те, що оспорюваний правочин був вчинений проти його справжньої волі, внаслідок застосування до нього фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи не знайшло свого підтвердження належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, та ухвалити нове рішення, яким встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2009 року по 2015 рік; визнати будинок на АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності; визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини будинку від 24 грудня 2015 року та поновити відносини, що існували; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину будинку на АДРЕСА_1 .
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
05 листопада 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Фаловської І. М., Штелик С. П.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не повно досліджено матеріали та обставини справи. Заявник вказує, що наприкінці 2015 року відносини між сторонами погіршились, вони припинили сімейні стосунки та відповідач стала вимагати у позивача відчуження частки спірного будинку на її користь, висловлюючи погрози застосування насилля. Побоюючись за своє життя позивач підписав договір купівлі-продажу.
Відзив на касаційну скаргу
У квітні 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 09 серпня 2008 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Павлоградської держнотконтори Тимченко О. М. за № 2-3908, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в рівних частинах (по 1/2) придбали у спільну часткову власність будинок АДРЕСА_1 за суму 101 872,00 грн (т. 1 а. с. 85).
Відповідно до договору купівлі-продажу від 24 грудня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Іщиком М. В. за № 1446, ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 за 37 436,00 грн належну йому 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 86).
Згідно із пунктом 8 вищезазначеного договору від 24 грудня 2015 року сторони підтверджують, що укладення договору відповідає їх інтересам; волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі; умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін.
Відповідно до заяви, посвідченої 25 липня 2019 року приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Рибальченко О. А. та зареєстрованої в реєстрі за № 323, ОСОБА_2 повідомила, що у зареєстрованому шлюбі на території України і за її межами ніколи не перебувала і на теперішній час не перебуває; у період з червня 2000 року до березня 2013 року проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ; з березня 2013 року до 2015 року у зареєстрованому шлюбі не перебувала, ні з ким не проживала однією сім`єю без укладення шлюбу (т. 2 а. с. 36).
Згідно інформаційної довідки від 22 жовтня 2019 року № 185645153 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером № 816186812124, житловий будинок загальною площею 80,8 кв. м, з якої житлова площа 26,8 кв. м - належить на праві приватної власності ОСОБА_2, а саме: 1/2 частина на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 24 грудня 2015 року приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Іщиком М. В. та 1/2 частина на підставі договору купівлі-продажу від 09 серпня 2008 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Павлоградської держнотконтори Тимченко О. М.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Отже, розгляд касаційної скарги у цій справі здійснюється у порядку, визначеному ЦПК України в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Положення частини першої статті 2 ЦПК України передбачають, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").