ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 902/627/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Релігійної організації "Релігійна громада
Свято-Покровської парафії
Української Православної церкви
(Православної Церкви України)" - Чубенко С.В.,
Тульчинської Єпархії Української Православної Церкви - не з`явився,
ОСОБА_1 - не з`явився,
ОСОБА_2 - не з`явився,
ОСОБА_3 - не з`явився,
ОСОБА_4 - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2020 (у складі колегії суддів: Грязнов В.В. (головуючий), Розізнана І.В., Мельник О.В.)
та рішення Господарського суду Вінницької області від 17.12.2019 (суддя Міліціанов Р.В.)
у справі № 902/627/19
за позовом Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)"
до Тульчинської Єпархії Української Православної Церкви,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
про усунення перешкод у користуванні власністю, зобов`язання передати ключі та правовстановлюючі документи,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2019 року Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)" звернулася до суду з позовом до Тульчинської Єпархії Української Православної Церкви про усунення перешкод у користуванні комплексом будівель та споруд "Свято-Покровського храму" загальною площею 437, 65 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, шляхом заборони чинити перешкоди у користуванні комплексом будівель та споруд і зобов`язання відповідача передати позивачу ключі та правовстановлюючі документи на зазначене майно, а саме свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 28.02.2012 № 08.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням Тульчинською Єпархією Української Православної Церкви права позивача на користування та розпорядження комплексом будівель і споруд "Свято-Покровського храму", що належать позивачу на праві власності відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 26.09.2019 до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 .
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 17.12.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2020, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у серпні 2020 року Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)" подала касаційну скаргу, у якій (із урахуванням нової редакції касаційної скарги), посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просила скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.09.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 902/627/19 за касаційною скаргою Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)" з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
05.10.2020 до Верховного Суду надійшло клопотання Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)" про долучення доказів до матеріалів справи.
Відповідно до частини 2 статті 300 ГПК суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на положення частини 2 статті 300 ГПК подані позивачем додаткові докази судом касаційної інстанції до розгляду не приймаються.
Тульчинська Єпархія Української Православної Церкви, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, із заявами до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки їхніх представників у судове засідання або з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до частини 4 статті 197 ГПК не зверталися.
Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до указу керуючого Тульчинсько-Брацлавською єпархією УПЦ від 19.06.1996 № 139 священика Монастирського П.М. призначено настоятелем Свято-Покровського храму с. Новоживотів Оратівського р-ну Тульчинської єпархії.
Відповідно до рішення установчих зборів релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви, оформленого протоколом від 10.03.2007 № 1, прийнято статут релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви.
У подальшому в с. Новоживотів Оратівського р-ну Вінницької обл. було зареєстровано юридичну особу - релігійну громаду Свято-Покровської парафії с. Новоживотів Оратівського району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (код ЄДРПОУ 42787914) і станом на 01.02.2019 керівником цієї юридичної особи був ОСОБА_1, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до пункту 1.1 статуту релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви ця релігійна організація є первинним структурним підрозділом Української Православної Церкви, який безпосередньо входить до складу Тульчинської єпархії.
На підставі рішення виконавчого комітету Новоживотівської сільської ради Оратівського р-ну Вінницької обл. від 28.02.2012 № 08 релігійній громаді Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви 19.06.2012 видано свідоцтво серії САС № 832476 про право власності на нерухоме майно комплексу будівель та споруд "Свято-Покровського храму", загальною площею 437,65 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
18.02.2019 за релігійною громадою Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (код ЄДРПОУ 42787914) зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 0523183000:01:005:0129 площею 0,377 га для обслуговування комплексу будівель і споруд Свято-Покровського храму.
Згідно з рішенням загальних зборів релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви с. Новоживотів Оратівського р-ну Вінницької обл., оформленим протоколом від 02.03.2019 № 1, зокрема, оновлено список членів керівного органу релігійної громади - Парафіяльних зборів релігійної громади; змінено підлеглість у канонічних та організаційних питаннях релігійної громади та вирішено перейти під канонічне підпорядкування Православної Церкви України, змінивши назву на Релігійну організацію "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)"; обрано, зокрема керівний орган у складі: ОСОБА_5 - голова Парафіяльної ради, ОСОБА_6 - заступник голови Парафіяльної ради, ОСОБА_7 - скарбник; прийнято статут релігійної громади у новій редакції та змінено назву на Релігійну організацію "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)".
На підставі зазначеного рішення статут Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)" у новій редакції затверджено Керуючим Вінницько-Тульчинською єпархією Української Православної Церкви (Православної Церкви України) та зареєстровано в Управлінні у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації 02.04.2019 за № 39.
За змістом пункту 1 цього статуту статут Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)" є правонаступницею релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви та первинним структурним підрозділом Української Православної Церкви (Православної Церкви України), який безпосередньо входить до складу Вінницько-Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованим 29.05.2019 за № 168406526, за Релігійною організацією "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)" 27.05.2019 зареєстровано право власності на комплекс будівель і споруд "Свято-Покровського храму", загальною площею 437,65 кв. м, до якого входять: будівля літ."А" загальною площею 376,60 кв. м, будівля дзвіниці літ."Б" загальною площею 10,20 кв. м, житловий будинок літ."В", "в", "в1" загальною площею 50,85 кв. м, житловою площею 29,25 кв. м, ворота з хвірткою " 1"; огорожа " 2", убиральня " 3", за адресою: Вінницька обл., Оратівський р-н, с. Новоживотів, вул. Набережна, 48-Б. Підставою виникнення права власності зазначено свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 28.02.2012 № 08
Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)", звертаючись до суду з позовом до Тульчинської Єпархії Української Православної Церкви про усунення перешкод у користуванні зазначеним комплексом будівель і споруд "Свято-Покровського храму" шляхом заборони чинити перешкоди у користуванні комплексом будівель та споруд і зобов`язання відповідача передати позивачу ключі та свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 28.02.2012 № 08, послалася на те, що відповідач чинить перешкоди у користуванні належним позивачу майном, зокрема, ОСОБА_1, втративши повноваження голови Парафіяльної ради та настоятеля храму, відмовляється надати оригінали документів на комплекс будівель храму та земельну ділянку, ключі від будівлі; представники духовенства відповідача перешкоджають позивачу у проведенні релігійних обрядів, чим у сукупності неправомірних дій порушують право власності позивача на користування та розпорядження належним йому майном.
При вирішенні справи суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що позивачем належними та допустимим доказами не доведено факту обмеження права власності або вчинення перешкод у його здійсненні зі сторони юридичної особи - Тульчинської Єпархії Української Православної Церкви, тому відсутні правові підстави для задоволення позову.
У поданій касаційній скарзі (із урахуванням нової редакції касаційної скарги) Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)" послалася на те, що, зокрема судом апеляційної інстанції при вирішенні справи неправильно застосовано положення частин 3, 6 статті 41 Конституції України, пункту 2 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), частин 1, 2 статті 321 ЦК, щодо питання застосування яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, оскільки стосується питання користування культовою спорудою, яка на праві власності належить релігійній громаді, що входить до складу Православної Церкви України. Судом не надано належної оцінки доказам наявним у матеріалах справи, а отже не з`ясовано всіх необхідних для правильного вирішення справи обставин. Разом із тим суд апеляційної інстанції в порушення статей 13, 16, 42 ГПК, статті 129 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглянув справу за відсутності представника позивача, який не з`явився до суду з поважних причин у зв`язку із карантинними обмеженнями, запровадженими на території України, чим позбавив позивача можливості скористатися своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 42 ГПК.
Однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Відповідно до частин 1-3 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, враховуючи встановлені ГПК межі такого перегляду, не встановивши наявність відповідного висновку Верховного Суду щодо застосування норми права саме у таких подібних правовідносинах, на що посилається скаржник у касаційній скарзі, ураховуючи обставини того, що інша сторона у справі не заперечила щодо відсутності зазначеного висновку, виходить із такого.
З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини спірні правовідносини сторін виникли з приводу користування об`єктами нерухомого майна.
Відповідно до частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.