Постанова
Іменем України
12 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 226/1658/18
провадження № 61-8325св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Мирноградська центральна міська лікарня правонаступником якого є комунальне некомерційне підприємство "Мирноградська центральна міська лікарня" Мирноградської міської ради,
третя особа - Мирноградська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 29 листопада 2018 рокуу складі судді: Редько Ж. Є., та постанову Донецького апеляційного суду від 13 березня 2019 рокув складі колегії суддів: Тимченко О. О., Кішкіної І. В., Корчистої О. І.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до Мирноградської центральної міської лікарні, третя особа - Мирноградська міська рада, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 працювала у Мирноградській центральній міській лікарні на 1,0 ставки на посаді молодшої медичної сестри (санітарки) стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами (далі - стоматологічна поліклініка, поліклініка).
22 березня 2018 року позивача було попереджено про те, що у зв`язку з реорганізацією поліклініки на підставі наказу по ЦМЛ від 16 березня 3018 року № 101 "Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської центральної міської лікарні, скорочення чисельності та штату працівників" (далі - наказ № 101) та штатного розпису ЦМЛ, діючого з 23 травня 2018 року, її посада підлягає скороченню.
За наказом відповідача № 192-к від 11 червня 2018 року на підставі рішення Мирноградської міської ради "Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської центральної міської лікарні" № VII/43-26 від 14 лютого 2018 року (далі - рішення міськради від 14 лютого 2018 року) та наказу № 101 11 червня 2018 позивач була звільнена з займаної посади за скороченням штату на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП.
Позивач зазначала, що відповідно до рішення міськради від 14 лютого 2018 року із організаційної структури ЦМП виключені: стоматологічна поліклініка із спеціальними прийомами кабінетами 27,75 шт. од.; зубопротезна лабораторія 17 шт. од. Додатком 1 до вказаного рішення ухвалено утворення стоматологічного кабінету ЦМЛ та залишення однієї посади сестри медичної (1,0 ставки), по 0,5 ставки лікарів-стоматологів: терапевта, хірурга, дитячого і ортопеда, а також 0,5 ставки молодшої медичної сестри (санітарки). Термін виконання пункту 1 рішення міськради не встановлено. Однак, у складі ЦМЛ відсутня "стоматологічна поліклініка із спеціальними прийомами кабінетами", тому рішення міськради не приписує скорочення будь-якої зі штатних одиниць "стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами", яка функціонувала у складі ЦМЛ до її звільнення відповідачем. Також відповідач не має та не мав відокремлених структурних підрозділів, тоді як за чинним законодавством реорганізація може стосуватися тільки юридичної особи. Зазначена у наказі № 101 мета його прийняття - оптимізація та підвищення ефективності медичного обслуговування мало захищених верств населення м. Мирнограда, розширення можливостей щодо його доступності та якості, враховуючи необхідність використання бюджетних коштів, явно не узгоджується з фактичними обставинами, оскільки значна чисельність населення (станом на 2017 рік середньорічна чисельність наявного населення міста складала 49,6 тис. осіб та 15 672 зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб) має обслуговуватися у сім разів зменшеною чисельністю медичних працівників.
Отримане позивачем у березні 2018 року попередження вказувало на її вивільнення за скороченням 22 травня 2018 року, що пов`язується з виключенням 23 травня 2018 року зі штатного розпису її посади. Однак, 22 травня 2018 року цього не сталося; інших попереджень про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП від відповідача вона не отримувала.
Наказами відповідача від 22 березня 2018 року № 108/1, від 23 березня 2018 року № 112, від 26 березня 2018 року № 115, від 28 березня 2018 року № 116, від 02 квітня 2018 року № 117/1 були внесені зміни до пункту 1 наказу № 101, якими визначалося нове число працівників ЦМЛ, посади яких вказано до скорочення і які отримали попередження про вивільнення 22 березня 2018 року, 23 березня 2018 року, 26 березня 2018 року тощо. Оскільки за змістом зазначені накази відповідача своїми приписами скасовували попередні, на час видання наказу № 147 від 22 травня 2018 року редакція пунктів 1 та 2 наказу № 101 відповідала змісту наказу № 117/1, який приписував провести скорочення 02 червня 2018 року посади лише одного працівника - ОСОБА_2 . Чергове оновлення наказом № 147 від 22 травня 2018 року пункту 1 наказу № 101 приписувало провести скорочення чисельності та штату відповідних працівників стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами ЦМЛ вже з 11 червня 2018 року. На час видання наказу № 147 попередження, яке вона отримала у березні 2018, втратило юридичну силу. Таким чином, якщо припустити, що цим наказом відповідач зробив чергове попередження про вивільнення її з роботи, тоді з 22 травня 2018 року до 11 червня 2018 року сплило менше двох місяців. Зазначене у преамбулі наказу № 147 клопотання голови первинної профспілкової організації ЦМЛ профспілки працівників охорони здоров`я України від 22 травня 2018 було скасовано листом даної організації від 23 травня 2018 року. Також у позивача викликає сумніви правомірність підписання наказів про її звільнення в. о. головного лікаря ОСОБА_3, оскільки згідно витягу з ЄДР єдиним підписантом від ЦМЛ вказана ОСОБА_4 . Позивач є членом профспілки працівників охорони здоров`я України. У порушення статті 43 КЗпП її вивільнення було здійснено без попередньої згоди вказаної профспілки.
ОСОБА_1 просила:
визнати незаконним та скасувати наказ Мирноградської центральної міської лікарні від 11 червня 2018 року № 192-к про її звільнення з посади молодшої медичної сестри (санітарки) на 1,0 ставки стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами;
поновити її на роботі з 12 червня 2018 року;
розрахувати та стягнути з Мирноградської центральної міської лікарні на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 12 червня 2018 року по день поновлення на роботі.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 29 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 13 березня 2019 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що:
звільнення позивача здійснено з дотриманням вимог трудового законодавства, вона попереджена про майбутнє звільнення не пізніше, ніж за два місяці до звільнення, їй було запропоновано всі наявні у відповідача вакансії, які відповідали її кваліфікації та освіті, від яких вона відмовилася;
Мирноградською центральною міською лікарнею проведено скорочення чисельності та штату працівників стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії у зв`язку з реорганізацією даних структурних підрозділів на підставі рішення Мирноградської міської ради від 14 лютого 2018 року, яка є засновником ЦМЛ як представник територіальної громади. При цьому Мирноградська ЦМЛ як юридична особа не була реорганізована, виключення двох структурних підрозділів та включення до складу лікарні іншого підрозділу нового кабінету не є реорганізацією ЦМЛ, а саме - відповідно до затвердженого Статуту ЦМЛ із організаційної структури ЦМЛ було виключено всі посади з відділень "Стоматологічна поліклініка зі спеціалізованими прийомами" і "Зубопротезна лабораторія" та утворено і включено до структури лікарні лікувально-діагностичне відділення зі спеціалізованими прийомами, до складу якого увійшов стоматологічний кабінет, що свідчить про те, що у відповідача внаслідок зміни організаційної структури мало місце скорочення чисельності та штату працівників;
22 березня 2018 року позивач під підпис була попереджена про її звільнення 22 травня 2018 року з займаної посади молодшої медичної сестри (санітарки) стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами Мирноградської ЦМЛ за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП у зв`язку з реорганізацією стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами на підставі наказу ЦМЛ № 101 та штатного розпису ЦМЛ, діючого з 23 травня 2018 року;
16 травня 2018 року ОСОБА_1 запропоновані вакантні посади в ЦМЛ, а саме: кухонний робітник, молодша сестра медична травматологічного відділення, молодша сестра медична жіночої консультації, молодша сестра медична гінекологічного відділення, двірник та молодша медична сестра у новоствореному структурному підрозділі, від яких позивач відмовилася. Таким чином відповідачем при звільненні позивача не було порушено вимог частини 1 статті 49-2 КЗпП, оскільки ОСОБА_1 попередили за два місяці про наступне вивільнення, при цьому перенесення дати звільнення позивача на пізнішу дату не потребує повторного попередження. Позивачу було запропоновано іншу роботу в ЦМЛ, від якої вона відмовилась;
апеляційний відхилив доводи апеляційної скарги про те, що від дати попередження про майбутнє звільнення 22 березня 2018 року до дати фактичного звільнення 11 червня 2018 року пройшло більше двох місяців, і відповідач повинен був знову попередити позивачку про звільнення, оскільки статтею 49-2 КЗпП встановлено порядок та строк такого попередження - про наступне вивільнення працівник повинен бути персонально попереджений не пізніше ніж за два місяці. Згідно цієї норми законом не заборонено можливість попередження працівників про вивільнення у строк, що перевищує два місяці;
апеляційний суд зазначив, що позивача було звільнено 11 червня 2018 року за скороченням штату з посади молодшої медичної сестри (санітарки). Рішення профспілкового органу від 21 травня 2018 року про відмову у наданні згоди на звільнення позивачки не містить достатньої аргументації та посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав. У висновку не міститься будь-яких даних щодо фактичних обставин і підстав звільнення позивача, її ділових і професійних якостей. Такий висновок ґрунтується лише на тому, що профспілкова організація вважає, що відсутність наказів ЦМЛ, якими б скорочувались посади зазначених працівників з дат, які були вказані у їх попередженнях про вивільнення, а саме - на час розгляду подань зміст пункту 1 наказу № 101 має відповідати лише змісту наказу № 117/1 від 02 квітня 2018 року. Тому суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що рішення профспілкового комітету не можна вважати таким, що відповідає вимогам закону, не містить обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення позивача, правове обґрунтування незаконності звільнення позивача в ньому відсутнє;
22 травня 2018 року адміністрація Мирноградської ЦМЛ звернулася до первинної профспілкової організації з повторним поданням про звільнення молодшої медичної сестри (санітарки) (1,0 ставки) стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами ОСОБА_1, проте це падання розглянуто не було. Відповідно до частин другої, п`ятої статті 43 КЗпП України у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору. Відповідач мав право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, тобто відповідачем були дотримані вимоги законодавства під час звільнення позивача з роботи. Таким чином звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, а саме - пункту 1 частини першої статті 40, статті 49-2 КЗпП.
Аргументи учасників справи
У квітні 2019 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
матеріалами справи доведена відсутність чіткої правової визначеності щодо дати скорочення посад. Рішення міськради не містить приписів щодо певної дати або посилання на подію, з настанням якої має відбудитися виключення зі складу відповідача посад зубопротезної лабораторії. Рішення міськради не приймалося у редакції, оприлюдненої 19 лютого 2018 року на сайті Мирноградської міської ради. Наказ № 101 міститься у попередженні № 01-17/530 від 22 березня 2018, яке позивач отримала 22 березня 2018 року від відповідача. Датою звільнення було вказано 22 травня 2018 року, що пов`язувалося з набуттям чинності штатним розписом ЦМЛ з 23 травня 2018 року. Проте Наказ № 101 зазнав чисельних змін, а самі зміни вносилися відповідачем до нього у такий спосіб, що кожна наступна зміна, замінювала зміст попередньої. Оскільки єдине попередження про звільнення ґрунтувалося на первісних приписах Наказу № 101, зазначені зміни призвели до втрати юридичної сили таким попередженням;
у порушення статті 43 КЗпП відповідач не звертався до профспілки про надання згоди на звільнення 11 червня 2018 року. 22 травня 2018 року було вказано датою вивільнення у повторному поданні відповідача до профкому про надання згоди на звільнення. Будучи попередженою про звільнення 22 травня 2018 року та не звільненою у цей день, попередження про звільнення зі вказаної дати втрачає юридичну силу, що є порушенням частини першої статті 49-2 КЗпП. 23 травня 2018 року голова профкому листом до відповідача скасував свою пропозицію щодо можливого вивільнення працівників з 11 червня 2018 року, а також просив відкликати і повторні подання на вивільнення працівників. Повторне подання відповідача до профкому про надання згоди на звільнення позивача містило прохання надати згоду на звільнення 23 травня 2018 року. 23 травня 2018 року адміністрація лікарні передала до профкому повторні подання про надання згоди на звільнення працівників стоматологічної поліклініки та зубопротезної лабораторії. Такі подання залишені профкомом без розгляду, оскільки 23 травня 2018 року, голова профкому спрямував листа до адміністрації лікарні, у якому просив відкликати повторні подання, і свою пропозицію можливого вивільнення працівників 11 червня 2018 року вказав вважати не дійсною. Таким чином подання про надання згоди на звільнення 11 червня 2018 року до профкому від відповідача не надходило і позивач не отримувала попередження про вивільнення з 11 червня 2018 року. У зв`язку із цим частина сьома статті 43 КЗпП застосована судами помилково.
довіреність на повноваження представника відповідача у суді першої інстанції - нікчемна, оскільки не містить реальної дати її видання (зазначено "четверте липня тисячі вісімнадцятого року"), що явно не узгоджується з датою утворення відповідача згідно Витяту з ЄДР";
копія документу, який був наданий до суду апеляційної інстанції на підтвердження повноважень представника відповідача від 27 грудня 2018 року містить загальні повноваження адвоката Онілова Вячеслава Леонідовича, не пов`язуючи їх з конкретною справою, назва документу значиться як "Довіренність". До матеріалів справи з боку відповідача долучена копія документу, якій складено 27 грудня 2018 та підписаний в.о. головного лікаря Мирноградської центральної міської лікарні ОСОБА_4 Повноваження адвоката Онілова В. Л. від Мирноградської центральної міської лікарні вчасно не були підтверджені у встановлений законодавством спосіб, - вказує на неправомочність наданих за підписом адвоката документів до справи, а також клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні, яке за фактом було задоволено судом апеляційної інстанції
У липні 2019 року Мирноградська центральна міська лікарня надала відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Відзив мотивований тим, що процедура звільнення позивача проводилась з дотриманням гарантій для працівника, зокрема, з урахуванням вимог статей 43, 49-2 КЗпП. У відповідача дійсно відбулися зміни в організаційно-штатній структурі, які потягли за собою скорочення чисельності та штату працівників стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії, що спростовує доводи позивача про відсутність чітких приписів та юридичних підстав для скорочення посади позивача. Наміри роботодавця щодо звільнення позивачки, підстави та строки звільнення, рішення про перенесення цих строків, терміни цього перенесення були ясними, чіткими, належним чином доведеними до позивачки, що було з`ясовано судами, а тому стверджувати про існування будь-якої невизначеності та необізнаності позивачки про майбутнє звільнення та його дату, не має підстав. Оскільки позивача було звільнено 11 червня 2018 року, то відповідачем при його звільнені не було порушено вимог статті 49-2 КЗпП, якою гарантується право працівника не бути звільненим у строк не менш ніж два місяці з моменту попередження. Рішення профспілкового органу про відмову у наданні згоди на звільнення позивача не містить достатньої аргументації та посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником е порушенням його законних прав. У висновку не міститься будь-яких даних щодо фактичних обставин і підстав звільнення позивачки, її ділових і професійних якостей. Такий висновок ґрунтується лише на тому, що профспілкова організація вважає, що відсутність наказів ЦМЛ, якими б скорочувались посади зазначених працівників з дат, які були вказані у їх попередженнях про вивільнення, а саме на час розгляду подань зміст пункту 1 наказу № 101 має відповідати лише змісту наказу № 117/1 від 02 квітня 2018 року. Таким чином у зв`язку з відсутністю обґрунтованої відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору з позивачем, відсутності повідомлення про результати розгляду подання від 22 травня 2018 року, дії відповідача щодо розірвання трудового договору з позивачем не можна вважати вчиненими з порушенням вимог статті 49-2 КЗпП.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2020 року заяву ОСОБА_1 про заміну сторони правонаступником задоволено. Залучено правонаступника відповідача Мирноградської центральної міської лікарні - комунальне некомерційне підприємство "Мирноградська центральна міська лікарня" Мирноградської міської ради до участі у справі № 226/1658/18.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що ОСОБА_1, 1975 року народження, у період з 04 листопада 1994 року по 11 червня 2018 перебувала у трудових відносинах з Мирноградською центральною міською лікарнею, працюючи на посаді молодшої медичної сестри (санітарки) стоматологічної поліклініки, що встановлено на підставі трудової книжки позивача.
За наказом ЦМЛ від 11 червня 2018 року № 192-к ОСОБА_1 звільнено з посади молодшої медичної сестри (санітарки) стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами, працюючу на 1,0 ставки, 11 червня 2018 року за скороченням штату згідно за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП. Підставою звільнення вказано рішення міськради від 14 лютого 2018 року та наказ ЦМЛ № 101.
Відповідно витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого за станом на 13 червня 2018 року, ЦМЛ є комунальним закладом, її засновником є Мирноградська міська рада, відокремлені підрозділи у складі лікарні відсутні.
Згідно із розділом 7 Статуту ЦМЛ, затвердженому рішенням міської ради від 08 червня 2016 року № УП/12-45, до складу організаційної структури ЦМЛ серед інших включено структурні підрозділи стоматологічна поліклініка зі спеціалізованими прийомами (кабінетами) та зубопротезна лабораторія.
Відповідно до рішення Мирноградської міської ради від 14 лютого 2018 року № УІІ/43-26 з організаційної структури ЦМЛ виключено стоматологічну поліклініку із спеціалізованими прийомами - 27,75 шт. од. і зубопротезну лабораторію - 17 шт. од. та утворено і включено до складу організаційної структури ЦМЛ лікувально-діагностичне відділення зі спеціалізованими прийомами стоматологічний кабінет; затверджено Статут ЦМЛ у новій редакції; головному лікарю ЦМЛ наказано провести заходи, пов`язані зі змінами в організаційній структурі ЦМЛ згідно чинного законодавства.