Постанова
Іменем України
12 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 200/3452/17
провадження № 61-18790св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 13 квітня 2018 року у складі судді Женеску Е. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А.
у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни про скасування та визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 04 липня 2016 року відповідач вчинив виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі під № 5509, згідно з яким із неї на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") стягнуто грошові кошти за кредитним договором у сумі 235 074,46 грн, із яких: 8 952,80 грн - залишок заборгованості за кредитом; 60 379,78 грн - залишок заборгованості за відсотками; 152 928,81 грн - пеня; 11 113,07 грн - штраф та 1 700 грн - витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису.
Відповідач діяв всупереч вимогам чинного законодавства, оскільки вона не укладала з банком кредитний договір та договір іпотеки.
Вчиняючи виконавчий напис нотаріус не переконався у безспірності заборгованості та у одержанні нею письмової вимоги банку про усунення порушень.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила:
- скасувати виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., зареєстрований в реєстрі під № 5509 про звернення стягнення від 04 липня 2016 року;
- визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., зареєстрований в реєстрі під № 5509 про звернення стягнення від 04 липня 2016 року таким, що не підлягає виконанню.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 13 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, а ЦПК України не передбачено право суду самостійно змінити процесуальний статус особи. З клопотанням про заміну первісного відповідача або залучення до справи співвідповідача позивач до суду не звертався.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 13 квітня 2018 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 13 квітня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що нотаріусу для вчинення виконавчого напису була надана виписка із рахунку боржника, яка не є первинним документом, а фактично є довідкою про заборгованість, із якої неможливо зрозуміти, коли у відповідача виникло право вимоги, відсутні дані щодо останньої дати погашення за кредитом, тощо. За таких обставин у нотаріуса не було підстав вважати, що заборгованість є безспірною.
Банком не дотримано вимог закону щодо подання повного пакету документів, необхідних для вчинення виконавчого напису, а нотаріусом на даний недолік не звернуто уваги і на порушення вимог закону вчинено виконавчий напис при відсутності необхідного документу (виписки з рахунку) чи іншого документу, який би був рівнозначний і доводив безспірність заборгованості, її розмір та безспірність її стягнення.
Також відсутні докази належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень, що є обов`язковою умовою відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів".
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У січні 2020 року приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що залучення приватного нотаріуса відповідачем суперечить диспозитивності та процесуальному статусу відповідача, оскільки нотаріус не є стороною правовідношень, на підставі яких виникли взаємні зобов`язання сторін, а тільки вчинив нотаріальну дію, яка полягала у вчиненні виконавчого напису.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська.
14 січня 2020 року справа № 200/3452/17 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
04 липня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 5509, за яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 21 червня 2006 року № DNH4KS36190957 у сумі 235 074,46 грн, а саме: 8 952,80 грн - залишок заборгованості за кредитом; 60 379,78 грн - залишок заборгованості за відсотками; 152 928,81 грн - пеня; 11 113,07 грн - штраф та 1 700 грн - витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису.
Зазначено, що строк за який провадиться стягнення складає дев`ять років одинадцять місяців двадцять п`ять днів, а саме: з 21 червня 2006 року до 15 червня 2016 року.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України "Про нотаріат"
Частиною першою статті 1 Закону встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Частиною другою статті 1 Закону передбачено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).