Постанова
Іменем України
12 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 760/7981/19
провадження № 61-2691св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство "Трест "Київміськбуд-2",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа - Служба у справах дітей Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-2" на постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2020 року у складі колегії суддів: Ігнатченко Н. В., Голуб С. А., Таргоній Д. О.
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-2" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Служба у справах дітей Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про припинення права користування будівлею, виселення шляхом переселення,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року Приватне акціонерне товариство "Трест "Київміськбуд-2" (далі - ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2") звернулося до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що є власником гуртожитку на АДРЕСА_1 .
Зазначена будівля побудована у 1953 році та перебуває у незадовільному технічному стані, комунікації будинку застарілі та не можуть експлуатуватися без проведення капітального ремонту або реконструкції. Незадовільний стан будівлі не викликає сумнівів, технічний стан конструкцій гуртожитку відноситься до ІІІ категорії технічного стану (непридатний до нормальної експлуатації) та IV категорії технічного стану (аварійний).
Таким чином, приміщення, яке не відповідає встановленим санітарним та технічним вимогам, є нежилим і не може використовуватися для проживання людей, у зв`язку з чим 20 серпня 2018 року було прийнято рішення про виведення будівлі з експлуатації та частково від`єднано від комунікацій.
За два місяці до виведення будівлі з експлуатації, починаючи з червня 2018 року, всім мешканцям гуртожитку запропоновано переселитися у відремонтовані та підготовлені для проживання кімнати в іншому гуртожитку, що також належить ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2", за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідачі його пропозицію про переселення проігнорували, порушуючи вимоги закону, вони не вчиняють жодних дій, які б свідчили про їх намір переселитися у добровільному порядку до іншого гуртожитку і продовжують незаконно знаходитися у непридатній для проживання, аварійній будівлі, чим порушують права власника гуртожитку на мирне володіння майном та перекладають відповідальність за своє життя та здоров`я на посадових осіб ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2".
Перебування відповідачів у непридатній для проживання (аварійній) будівлі позбавляє позивача, як власника будівлі, права розпочати роботи по її реконструкції, на проведення якої отримано всі дозвільні документи.
Враховуючи викладене, ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2" просило виселити ОСОБА_1, що є законним представником та діє в інтересах малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з дитиною, та ОСОБА_2 з кімнати АДРЕСА_1, та переселити відповідачів до кімнати АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2019 року позов задоволено.
Виселено ОСОБА_1, ОСОБА_2, що є законним представником та діє в інтересах малолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з дітьми з кімнати АДРЕСА_1 з наданням іншого жилого приміщення - кімнати АДРЕСА_2 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що дії позивача, як власника аварійного житла, направлені на створення та забезпечення безпечних умов для проживання мешканців гуртожитку, непридатного для проживання та його реконструкції, захисту життя та здоров`я людей, запобігання можливого руйнування будівлі, не є порушенням прав відповідачів, як мешканців гуртожитку, а дії по виселенню відповідачів з цією метою, в контексті статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є виправданими та відповідають вимогам закону.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що самостійне проживання дітей в указаному житлі, враховуючи їх вік, не відповідатиме їх інтересам, тому виселенню з наданням іншого жилого приміщення підлягає ОСОБА_2 разом з малолітніми дітьми ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з кімнати АДРЕСА_1 .
Постановою Київського апеляційного суду від 22 січня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4, задоволено. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що незадовільний стан будівлі гуртожитку та неможливість його експлуатації без проведення капітального ремонту або реконструкції не може бути підставою для виселення відповідачів та переселення до кімнати в іншому гуртожитку з підстав, передбачених статтею 132 ЖК УРСР, оскільки питання переселення мешканців гуртожитків в інше приміщення у зв`язку з капітальним ремонтом будинку врегульовано статтею 101 ЖК УРСР.
Позивач з такими позовними вимогами не звертався, а звернувся з позовом на підставі статті 132 ЖК УРСР, проте не дотримався установленого законом порядку для визнання приміщення непридатним для проживання з подальшою зміною його статусу та переведення в нежитловий фонд.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2020 року ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2" подало касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд проігнорував факт належності гуртожитку на праві приватної власності позивачу та пов`язані з цим правомочності позивача, як власника майна, не навів підстав та мотивів, з яких він виходив щодо обмежень цих правомочностей, що призвело до неправильного встановлення апеляційним судом правовідносин, що склалися між сторонами спору. Це в свою чергу призвело до неправильного застосування до правовідносин сторін законодавчих актів та норм, які не підлягають застосуванню.
Судом апеляційної інстанції проігноровано та не дано належної оцінки доводам, які беззаперечно свідчать про те, що будівля гуртожитку вже знаходиться в аварійному стані не враховано, що будівельні норми і стандарти в цьому випадку мають пріоритет спеціальної норми права над загальною.
Між позивачем та відповідачами наявні цивільно-правові відносини і позивачем правильно застосовано до спірних правовідносин статтю 132 ЖК УРСР.
Апеляційним судом проігноровано той факт, що правовідносини, які виникли між сторонами як мешканцями гуртожитку є цивільно-правовими, а позивач як приватний власник в силу приписів спеціальних будівельних норм зобов`язаний виселити відповідачів та має право, а не обов`язок надати відповідач інше жиле приміщення.
Також судом апеляційної інстанції неправомірно застосовано статтю 101 ЖК УРСР до тимчасового житла.
Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про застосування до правовідносин сторін Положення від 26 квітня 1984 року № 189 та не врахував лист Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 19 лютого 2019 року № 056/920-3940 є належним та допустимим доказом правомірності дій позивача, як приватного власника.
З огляду на характер спірних правовідносин статті 19, 20 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку" застосуванню не підлягають та застосовані апеляційним судом передчасно.
Проживання осіб у гуртожитку на цивільно-правових підставах без дотримання обов`язкової передумови, а саме: наявності у особи ордера та договору найму жилого приміщення, що відповідають та видані згідно із статтею 129 ЖК УРСР не дає таким особам прав, визначених Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку".
Судом апеляційної інстанції також порушено норми статей 383, 391 ЦК України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У березні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка є законним представником та діє в інтересах малолітніх осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4, подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просили залишити її без задоволення, посилаючись на те, що касаційна скарга фактично зводиться до суб`єктивного упередженого теоретичного аналізу чинних положень законодавства, у тому числі ЖК УРСР, власної переоцінки доказів, та на неодноразовому наголошенні на тому факті, що заявник є власником гуртожитку, тому вправі самостійно приймати рішення щодо визнання гуртожитку непридатним для проживання людей.
На правовідносини, які виникли між сторонами поширюються положення Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку", яким чітко та беззаперечно визначено процедуру виселення мешканців гуртожитку у разі визнання його аварійним чи непридатним для проживання людей.
Оскільки до спірних правовідносин мають бути застосовані норми зазначеного Закону України, то правильним є і застосування статей 4, 7 ЖК УРСР та постанови від 26 квітня 1984 року №189 "Про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним та технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання".
ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2" протягом всього розгляду справи умисно ототожнює поняття аварійності та непридатності для проживання з поняттям капітального ремонту та реконструкції будинку гуртожитку, які є абсолютно різними правовими категоріями.
Вони на законних підставах проживають у гуртожитку, є акціонерами ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2", а спірна будівля гуртожитку увійшла до статутного фонду заявника у процесі корпоратизації.
ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2" усвідомлюючи неправомірність своїх дій повністю зневажає гарантоване законом право на приватизацію того житла, яке вони наразі займають у гуртожитку, та ігнорує виконання свого обов`язку щодо забезпечення реалізації законного права мешканців гуртожитку на їх тимчасове переселення або виселення із наданням іншого житлового приміщення у той спосіб, який визначений законодавством для мешканців гуртожитку.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Солом`янського районного суду міста Києва.
24 лютого 2020 року справа № 760/7981/19 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2" на підставі свідоцтва про право власності від 18 вересня 1998 року серія ЖБ № 23475 є власником гуртожитку на АДРЕСА_1, побудованого в 1953 році.
Згідно з актом огляду приміщення гуртожитку від 11 квітня 2017 року, складеним відповідно до наказу ПрАТ "Трест" Київміськбуд-2" від 06 квітня 2017 року, в момент обстеження будинок мав значні пошкодження: вертикальні та похилі тріщини, руйнування захисного шару бетону і оголення, корозія арматури несучих конструкцій залізобетонних балконних балок. У приміщеннях загального користування - замокання, грибок, здуття штукатурки, корозія плит і балок перекриття.
Значні пошкодження технічного стану будинку зафіксовані у висновку науково-виробничого підприємства "Будконструкція" від 07 вересня 2011 року.
У технічному паспорті на будинок, виготовленому 27 грудня 2018 року ФОП ОСОБА_9, у графі 21 "Характеристика будинку, допоміжних будівель та споруд" зазначено, що процент зносу будинку складає 81 %.
Науково-технічним звітом з обстеження, визначення технічного стану конструкції та дослідження інженерно-геологічних умов в основі фундаментів гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, від 26 червня 2018 року встановлено, що в обстеженій частині будівлі наявні ділянки та конструкції категорій технічного стану: 3 - непридатні до нормальної експлуатації; 4 - аварійні.
Вищезазначеними документами підтверджено незадовільний стан будівлі, а також технічний стан конструкцій гуртожитку, який відноситься до ІІІ категорії технічного стану (непридатний до нормальної експлуатації) та IV категорії технічного стану (аварійний).
Наказом ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2" від 01 червня 2018 року № 40, у зв`язку з незадовільним станом будівлі гуртожитку, вирішено організувати повідомлення мешканців про виведення будівлі з експлуатації з 17 серпня 2018 року та розробити комплекс заходів, пов`язаних з виведенням будівлі з експлуатації.
ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2" видано наказ від 20 серпня 2018 року № 53 щодо виведення з експлуатації будівлі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 та його часткового від`єднання від комунікацій.
За два місяці до виведення будівлі з експлуатації, починаючи з червня 2018 року, всіх мешканців гуртожитку, в тому числі відповідачів, листами від 06 червня 2018 року, 23 липня 2018 року, 14 вересня 2018 року, 08 листопада 2018 року, 20 листопада 2018 року та 01 січня 2019 року повідомлено про реконструкцію гуртожитку та відключення з 17 серпня 2018 року від зовнішніх мереж електропостачання, газопостачання, теплопостачання, водопостачання, водовідведення та виведення з експлуатації.
Цими ж листами відповідачам запропоновано переселитися у кімнату № 52/4 гуртожитку ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2" на АДРЕСА_2 .
При цьому ОСОБА_1 отримала повідомлення про звільнення кімнати № 0563 від 06 червня 2018 року, однак відмовилася розписатися за його отримання, про що було складено відповідний акт.
Листом від 24 січня 2019 року № 00116 Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація були повідомлені позивачем про визнання жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1, таким, що не відповідає санітарним та технічним вимогам і непридатним для проживання (нежилим). У цьому листі позивач просила адресатів визначити доцільність додаткового визнання жилого будинку на АДРЕСА_1 таким, що не відповідає санітарним та технічним вимогам і є непридатним для проживання (нежилим).
Департаментом будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 19 лютого 2019 року № 056/920-3940 повідомлено, що позивач як власник будівлі самостійно приймає рішення щодо придатності такої будівлі до нормальної експлуатації.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статями 317 і 319 ЦК України визначено, що саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Питання правових підстав вселення, користування та виселення з гуртожитків врегульовано статтею 132 ЖК УРСР, а також положеннями спеціального Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".
Згідно з частинами першою, четвертою статті 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" сфера дії цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу. Дія цього Закону не поширюється на гуртожитки, побудовані або придбані за радянських часів (до 01 грудня 1991 року) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти (крім гуртожитків, що були включені до статутних капіталів організацій, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, у тому числі тих, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб).
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, які проживають у гуртожитках, віднесених до недержавного житлового фонду (які перебувають у власності чи управлінні, чи у повному господарському віданні відповідних державних чи комунальних підприємств, установ, організацій, а також підприємств та організацій, утворених у процесі корпоратизації чи приватизації колишніх державних та комунальних підприємств, у тому числі тих, яким ці гуртожитки були передані до статутних капіталів чи фондів або були відчужені в інший спосіб, крім організацій, створених органами державної влади, органами місцевого самоврядування для управління житловим фондом) та призначених для проживання працівників (членів їхніх сімей), які не мають можливості самостійно придбати чи побудувати власне житло, якщо такі гуртожитки не передаються їх власниками у власність територіальних громад, мають право подальшого проживання у таких гуртожитках до вирішення їхньої житлової проблеми щодо забезпечення їх житлом.
Системний аналіз наведених положень Закону дає підстави для висновку про те, що на спірні правовідносини між сторонами поширюється дія Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", оскільки гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1, який належить на праві власності ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2", увійшов до статутного фонду ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2" у порядку приватизації, що не заперечується позивачем.