Постанова
Іменем України
10 листопада 2020 року
місто Київ
справа № 639/686/18-ц
провадження № 61-3831св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3,
третя особа - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 листопада 2018 року у складі судді Єрмоленко В. Б. та постанову Харківського апеляційного суду від 22 січня 2019 року у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Кіся П. В., Яцини Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про визнання розпорядження органу приватизації частково недійсним та внесення змін до свідоцтва про право власності на житло.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що 05 червня 1999 року Відкритим акціонерним товариством "Харківський завод тракторних самохідних шасі" (далі - ВАТ "Харківський завод тракторних самохідних шасі") на підставі розпорядження від 05 червня 1999 року № 022 видано свідоцтво про право власності на житло - квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке зареєстровано та записано у реєстрову книгу Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 07 липня 1999 року за № В-49160, згідно з яким квартира належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1, його дружині ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, дочкам: ОСОБА_4, ОСОБА_2 та онуці ОСОБА_3 .
Зазначив, що органом приватизації порушено чинне на той час законодавство, що регулювало відносини приватизації, внаслідок чого згадане розпорядження видано безпідставно. Його дочка ОСОБА_2 та онука ОСОБА_3 з 1993 року у спірній квартирі не проживають, хоча були зареєстровані в ній на момент приватизації, а також не надавали письмову згоду на приватизацію. Відсутність у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 правових підстав для участі у приватизації спірної квартири та неподання ними письмової згоди на здійснення приватизації квартири свідчить про те, що зміст оспорюваного свідоцтва суперечить чинним на час приватизації актам цивільного законодавства. Орган, який видав у 1999 році свідоцтво про право власності на квартиру, ліквідовано 09 жовтня 2007 року у зв`язку з визнанням банкрутом на підставі рішення Господарського суду Харківської області.
Позивач просив визнати розпорядження ВАТ "Харківський завод тракторних самохідних машин" від 05 липня 1999 року № 022 недійсним у частині зазначення в ньому відомостей про приватизацію квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ; внести зміни до свідоцтва про право власності на житло, видане ВАТ "Харківський завод тракторних самохідних машин" згідно з розпорядженням від 05 липня 1999 року № 022, зареєстрованого Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 07 липня 1999 року за № В-49160, виключивши із числа учасників приватизації ОСОБА_2, ОСОБА_3 .
Стислий виклад заперечень відповідачів
Відповідачі проти позову заперечували, просили залишити його без задоволення, зазначивши, що приватизація квартири здійснена відповідно до вимоги чинного на той час законодавства.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 листопада 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено. Відмовлено ОСОБА_2, ОСОБА_3 у відшкодуванні судових витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що ОСОБА_5 тривалий час, понад 16 років, визнавав за дочкою і внучкою право власності на частину квартири. Права та інтереси позивача приватизацією не порушені, він був згоден на передачу квартири у власність йому і всім зареєстрованим у квартирі членам сім`ї. У квартирі зареєстрований і проживає ОСОБА_5, що підтверджується довідкою дільниці № 65 Комунального підприємства "Жилкомсервіс". Дружина позивача ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв`язку з тим, що діти спадкодавця відмовилися від спадщини на користь батька ОСОБА_5, а дочка ОСОБА_2 намагається отримати право на частину квартири в порядку спадкування після смерті матері, позивач вважає, що таким чином ОСОБА_2 позбавляє його квартири. ОСОБА_5 01 червня 2017 року звертався до суду з позовом до Харківської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло в частині визнання права власності на квартиру за дочкою і внучкою. Обґрунтування вимог є аналогічним мотивам позову про визнання розпорядження органу приватизації частково недійсним, внесення змін до свідоцтва про право власності на житло. Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 листопада 2017 року у справі № 639/3356/17, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Харківської області від 10 січня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного суду від 22 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення.Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 листопада 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду обґрунтовувалася тим, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки приватизацію проведено відповідно до вимог чинного законодавства.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у лютому 2019 року, ОСОБА_5 просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 листопада 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 січня 2019 року та ухвалити нове про задоволення його позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що відповідачі не мали права на вчинення приватизації та участі у ній, оскільки жодного дня не проживали у квартирі, щодо якої виник спір. Суд першої інстанції не надав оцінки показанням свідків, обмежився лише тезою про те, що свідки стверджували про те, що співвідповідачі "не мешкали у спірній квартирі та не вселялись", проте інші пояснення свідків, які обґрунтовують пред`явлені позовні вимоги, суд першої інстанції не зазначив у рішенні та не надав оцінки.
ОСОБА_5 також подав додаткові письмові пояснення.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX
(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За частиною першою статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судові рішення в частині висновків щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не оскаржуються, а тому Верховним Судом не переглядаються.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
03 вересня 1998 року ОСОБА_5 виданий ордер № 075016 на житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1, на сім`ю у складі 5 осіб: ОСОБА_5, її чоловік ОСОБА_5, дочки: ОСОБА_4, ОСОБА_2 та онука ОСОБА_8 .
На підставі розпорядження ВАТ "Харківський завод тракторних самохідних шасі" від 05 липня 1999 року № 022 видано свідоцтво про право власності на житло, безоплатно передано у спільну сумісну власність ОСОБА_5 та членам її сім`ї ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 .
На підставі свідоцтва про право власності на житло Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" проведено реєстрацію права власності сторін на квартиру як об`єкт нерухомого майна та відповідні дані записані у реєстрову книгу 07 липня 1999 року за № В-49160.