Постанова
Іменем України
12 листопада 2020 року
м. Київ
справа №645/3720/17
провадження №61-9710св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство комерційного банку "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року у складі колегії суддів Котелевець А. В., Коваленко І. П., Піддубного Р. М.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", банк), в якому просив стягнути з відповідача проценти за договором про заощадження від 24 квітня
2013 року в сумі 27 368,04 грн, три відсотка річних від простроченої суми в розмірі 471,09 грн, інфляційні витрати в сумі 1 874,71 грн, пені в сумі 150 250,32 грн, всього 179 964,16грн.
Позов мотивовано тим, що позивач, як спадкоємець, отримав від відповідача 319 218,38 грн депозитного вкладу, однак, банк не виплатив проценти за вкладом за фактичний строк перебування коштів на рахунку банку, а саме за період з 01 червня 2016 року по 27 грудня 2016 року, чим порушив права позивача, що є підставою для стягнення заборгованості за процентами, трьох відсотків річних від простроченої суми, інфляційних витрат та пені.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Суди розглядали справу неодноразово.
Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова
від 14 листопада 2017 року у складі судді Сілантьєвої Е. С. позов задоволено.
Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 проценти за договором про заощадження від 26 квітня 2013 року в сумі
27 368, 04 грн, 3% річних від простроченої суми в розмірі 471,09 грн, інфляційні втрати в сумі 1 874, 71 грн, пеню в сумі 150 250, 32 грн, що разом складає 179 964,16 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторонами договору банківського вкладу є банк (боржник) і вкладник (кредитор), а зобов`язання банку виплачувати проценти на суму вкладу не є нерозривно пов`язаним з особою вкладника, а тому таке зобов`язання банку не припиняється внаслідок смерті вкладника, входить до складу спадщини та триває до моменту фактичного повернення коштів спадкоємцям.
Суд перевірив заявлену до стягнення суму несплачених процентів за договором про заощадження від 26 квітня 2013 року в сумі 27 368, 04 грн за період з 01 червня 2016 року до 27 грудня 2016 року та дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню.
Наданий позивачем розрахунок 3 % річних за користування грошовими коштами та розрахунок інфляційних втрат підтверджує правомірність заявлених до стягнення сум в розмірі 471,09 грн - 3% річних за користування грошовими коштами та 1 874,71 грн - інфляційних втрат.
Стягуючи з банку на користь позивача пеню у розмірі 150 250,32 грн, суд першої інстанції виходив з того, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", у виді сплати пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення. Наданий позивачем розрахунок підтверджує заявлену до стягнення суму пені.
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 16 травня
2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 12 грудня 2018 року касаційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Постанову апеляційного суду скасовано в частині вирішення позовних вимог про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені, з направленням справи у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
За результатами нового апеляційного розгляду, постановою Харківського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Заочне рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення 3% річних, збитків від інфляції та пені з ухваленням у цій частині нового рішення.
Позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення 3% річних, збитків від інфляції, пені задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 11,22 грн - 3% річних від простроченої суми; 39,73 грн - інфляційних втрат;
4 199,70 грн - пені.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що для настання правових наслідків у формі юридичної відповідальності зі сплати пені (стаття 549 ЦК України), 3% річних та інфляційних втрат (частина 2 статті 625 ЦК України) обов`язковим є наявність елемента порушення договірних зобов`язань. Міра відповідальності у формі нарахування перелічених штрафних санкцій настає з моменту вчинення кредитором порушення (прострочення) грошового зобов`язання.
ОСОБА_1 , як спадкоємець ОСОБА_2 22 грудня 2016 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, до складу якої, зокрема, входить вклад за договором про заощадження.
Здійснюючи розрахунок суми 3% річних, інфляційних втрат та пені, ОСОБА_1 зазначив день початку їх нарахувань - 27 травня
2016 року, тобто той момент, коли позивач ще не набув суб`єктивного права вимагати повернення від банку грошових коштів за договором банківського вкладу та, відповідно не звернувся із заявою про їх отримання.
З вимогою про сплату належних на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 грудня 2016 року грошових сум
ОСОБА_1 звернувся 17 січня 2017 року. Відповідні суми позивачу були банком виплачені 27 грудня 2016 року.
Апеляційний суд погодився з наданим банком розрахунку, відповідно до якого сума, яка підлягає стягненню на користь позивача за період
з 22 грудня 2016 року по 27 грудня 2016 року, складає: 11,22 грн - 3% річних від простроченої суми; 39,73 грн - інфляційні втрати; 4 199,70 грн - пеня.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, ОСОБА_1, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції в частині стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняту апеляційних судом постанову в оскаржуваній частині із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не встановлено, з якого моменту банк допустив прострочення виконання грошового зобов`язання.
Апеляційним судом не враховано, що прострочення відповідача щодо сплати позивачу процентів за договором про заощадження почалося з 27 грудня 2016 року, тобто з дати, коли банк зобов`язаний був сплатити проценти за договором і саме з цієї дати відповідно до норм чинного законодавства відповідач допустив прострочення грошового зобов`язання в сумі 27 368,04 грн. Саме на суму невиплачених процентів - 27 368,04 грн з 27 грудня 2016 року по 27 червня 2017 року (з урахуванням періоду нарахування 6 місяців та позовної давності в 1 рік) позивачем нараховано та заявлено до стягнення і обґрунтовано задоволено судом першої інстанції стягнення пені в сумі 150 250,32 грн.
З урахуванням періоду нарахування пені - 6 місяців та позовної давності - 1 рік позивачем, відповідно до норм ЦК України та Закону України "Про захист прав споживачів" заявлена до стягнення пеня за 183 дня
(6 місяців) прострочки в сумі 150 250,32 грн.
Відповідачем допущено порушення виконання грошового зобов`язання протягом строку більш ніж 6 місяців, звернення позивача в межах 1 року позовної давності, незалежно від визначення початку та закінчення періоду нарахування пені, її розмір не може змінюватися, оскільки період нарахування в будь-якому випадку становить 6 місяців (183 дні).
В розрахунку, наданого відповідачем, не зазначено, на яку суму заборгованості нараховано пеню, кількість днів прострочення та формулу, яку використовував відповідач для визначення вказаної ним суми пені, інфляційних та 3% річних. При цьому, надання такого розрахунку відповідачем, який не підтверджує реальну суму заборгованості, в свою чергу підтверджує визнання відповідачем невиконання грошових зобов`язань перед позивачем та необхідність застосування відповідальності за таке невиконання у вигляді пені, інфляційних втрат та 3 % річних.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, АТ "ПриватБанк" заперечує проти доводів позивача та просить залишити прийняту у справі постанову апеляційного суду без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість.
Фактичні обставини, встановлені судами
26 квітня 2013 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено договір про заощадження, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передала банку грошові кошти для розміщення на депозитному вкладі "Депозит плюс", сума вкладу - 180 285 грн, вклад оформлено на строк 365 днів, до 26 квітня 2014 року включно, на суму вкладу нараховуються проценти за ставкою 18 % річних, період нарахування процентів за вкладом - 1 місяць.
У пункті 6 договору сторонами обумовлено, що вклад автоматично продовжується ще на один строк, визначений у розділі "Дані по вкладу". Строк вкладу продовжувався неодноразово без явки ОСОБА_2 в банк. Новий строк вкладу починається від дня, що слідує за датою закінчення попереднього строку вкладу.
Таким чином, строк вкладу вважався продовженим до 26 квітня 2014 року, 26 квітня 2015 року, 26 квітня 2016 року та 26 квітня 2017 року відповідно.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 22 грудня 2016 року державним нотаріусом Першої Харківської державної нотаріальної контори Цукановою О. В., спадкоємцем ОСОБА_2 є ОСОБА_1 .
Спадщина складається, в тому числі, із вкладу за договором про заощадження від 26 квітня 2013 року.
28 грудня 2016 року ОСОБА_1 . Отримав 319 218,38 грн депозитного вкладу.
Листом від 17 січня 2017 року банк повідомив позивачу, що 01 червня 2016 року вкладний рахунок закрито та вклад обліковується на відповідних рахунках без нарахування процентів до моменту отримання вкладу.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.