Постанова
Іменем України
12 листопада 2020 року
м. Київ
справа №753/4598/16
провадження №61-2892св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
представник заявника - ОСОБА_2,
суб`єкт, дії якого оскаржуються - головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Телявський А. М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 06 вересня 2018 року у складі судді Трусової Т. О. та постанову Київського апеляційного суду
від 10 січня 2019 року у складі колегії суддів: Рейнарт І. М.,
Волошиної В. М., Кирилюк Г. М.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст вимог скарги
У березні 2016 року ОСОБА_1, яка є боржником у виконавчому провадженні, звернулась до суду зі скаргою на дії та рішення головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Телявського А. М. (головний держвиконавець Телявський А. М.) з вимогами про визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 50044601 від 05 лютого 2016 року.
Скарга мотивована тим, що 15 лютого 2016 року ОСОБА_1 отримала повідомлення та постанову головного держвиконавця Телявського А. М.
від 05 лютого 2016 року про відкриття виконавчого провадження №50044601 на підставі виконавчого листа №2-3792/11, виданого Дарницьким районним судом м. Києва 17 січня 2013 року, про стягнення матеріальних збитків.
Заявник зазначила, що державний виконавець, на підставі пункту 4 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV з подальшими змінами (далі - Закон № 606-ХІV) повинен був відмовити у відкритті виконавчого провадження, оскільки виконавчий документ пред`явлено до органу державної виконавчої служби не за місцем виконання рішення.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 6 вересня 2018 року у задоволенні скарги відмовлено
Ухвала суду першої інстанції мотивована безпідставністю скарги, оскільки відкриваючи виконавче провадження, матеріали якого надійшли з іншого відділу державної виконавчої служби, головний держвиконавець Телявський А. М. діяв правомірно, у межах повноважень, визначених законом.
Крім того, встановивши, що рішення суду не виконується боржником ОСОБА_1 впродовж шести років, з урахуванням її попередніх численних скарг на рішення, дії і бездіяльність державних виконавців, звернення її з даною безпідставною скаргою розцінено місцевим судом як зловживання правом з метою ухилення від виконання судового рішення.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 10 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 06 вересня 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції повно з`ясовані обставини справи, оцінені надані учасниками справи докази, правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не дали належної оцінки доводам скарги про недотримання головним держвиконавцем Телявським А. М. процедури відкриття виконавчого провадження. Суди не врахували, що державний виконавець органу ДВС Дарницького управління юстиції виніс постанову про закінчення виконавчого провадження не на підставі заяви стягувача про звернення стягнення на пенсію, а у зв`язку із відсутністю оригіналу виконавчого листа у матеріалах справи. Відтак, державним виконавцем ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві незаконно прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі постанови іншого державного виконавця та у відсутність виконавчого листа.
Касаційна скарга також містить посилання на помилковість висновків суду щодо можливості прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження замість постанови про прийняття виконавчого провадження до виконання, що мають різну правову природу.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Інші учасники справи відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
17 січня 2013 року Дарницьким районним судом м. Києва видано виконавчий лист №2-3792/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Міжнародного освітнього фонду ім. Я. Мудрого 9 129,08 грн на рахунок відшкодування матеріальних збитків.
Виконавчий лист перебував на виконанні у державній виконавчій службі
з 2013 року і станом на 08 вересня 2015 року знаходився на виконанні у ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві.
08 вересня 2015 року стягувач звернувся до ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві із заявою про звернення стягнення на пенсію боржника.
08 вересня 2015 року державним виконавцем ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві Маріуцою Т.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №41698244 та на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону № 606-ХІV направлено виконавчий лист до ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві за місцем отримання ОСОБА_1 пенсії.
Постановою головного держвиконавця Телявського А. М. від 05 лютого
2016 року відкрито виконавче провадження № 50044601.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.