Постанова
Іменем України
12 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 369/9301/18
провадження № 61-1св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Вишневський міський центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Координаційний центр з надання правової допомоги,
третя особа - Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Київській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження:
- касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року у складі колегії суддів Левенця Б. Б., Ратнікової В. М., Борисової О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року у складі колегії суддів Березовенко Р. В., Лівінського С. В., Суханововї Є. М.,
- касаційну скаргу Вишневського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 грудня 2018 року у складі судді Пінкевич Н. С., додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 січня 2019 року у складі судді Пінкевич Н. С. та постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року у складі колегії суддів Березовенко Р. В., Лівінського С. В., Суханововї Є. М.,
- касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 грудня 2018 року у складі судді Пінкевич Н. С. та постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року у складі колегії суддів Березовенко Р. В., Лівінського С. В., Суханововї Є. М.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду до Вишневського міського центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, ОСОБА_2, треті особи: Координаційний центр з надання правової допомоги, Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Київській області з позовом, вимоги якого уточнив під час розгляду справи та просив: визнати незаконними дії державної організації Вишневський місцевий центр надання безоплатної вторинної правової допомоги, директора державної організації Вишневський місцевий центр надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_2 щодо звільнення ОСОБА_1 з 02 липня 2018 року, поновити його на посаді головного спеціаліста відділу представництва державної організації Вишневський місцевий центр надання безоплатної вторинної правової допомоги з 02 липня 2018 року, стягнути з відповідача 65 850 грн, у якості середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 30 000 грн витрат на правову допомогу, 250 000 грн моральної шкоди; стягнути з директора ОСОБА_2 на користь державної організації Вишневський місцевий центр надання безоплатної вторинної правової допомоги матеріальну відповідальність у розмірі 65 850 грн за заподіяну підприємству шкоду, у зв`язку з оплатою працівникові компенсації за час вимушеного прогулу, пов`язаного з незаконним звільненням.
Позов мотивовано тим, що 10 липня 2017 року позивача прийнято на посаду головного спеціаліста відділу представництва державної організації Вишневський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
14 березня 2018 року ОСОБА_1 отримав лист від відповідача від 03 березня 2018 року про надання пояснень щодо причини відсутності на роботі в період, починаючи з 01 березня 2018 року. А також, 14 березня 2018 року о 18 год. 05 хв. через електронну пошту позивач отримав наказ про звільнення з роботи з 14 березня 2018 року за прогули без поважних причин.
В період з 26 лютого 2018 року по 14 березня 2018 року позивач перебував у стані тимчасової непрацездатності, що підтверджується листком непрацездатності. Тому, 15 березня 2018 року подав заяву про скасування наказу про його звільнення, скасування запису в трудовій книжці та надав докази поважності відсутності його на роботі - листок непрацездатності. До кінця робочого дня, наказ про скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 та поновлення його на роботі йому вручено не було. Не отримував такий наказ позивач і поштою. А тому, вважав себе у стані вимушеного прогулу, у зв`язку з незаконним звільненням та здійснював підготовку позовної заяви щодо оскарження наказу від 14 березня 2018 року про його звільнення.
Разом з тим, у приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області позивачу стало відомо, що він наказом від 15 березня 2018 року поновлений на роботі. У зв`язку з тим, що в період перебування у стані вимушеного прогулу позивач знайшов нове місце роботі, він через свого роботодавця звернувся до відповідача з проханням про звільнення, у зв`язку з переведенням. Однак, 02 липня 2018 року позивача звільнено з роботи за прогули без поважних причин.
Позивач вважає таке звільнення незаконним та таким, що порушує його права та інтереси.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 грудня 2018 року позов задоволено частково.
Визнано звільнення ОСОБА_1 незаконним та скасовано наказ директора Вишневського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 02 липня 2018 року про звільнення з посади головного спеціаліста відділу представництва Вишневського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 .
Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу представництва державної організації Вишневського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, починаючи з 02 липня 2018 року.
Стягнуто з державної організації Вишневського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на користь ОСОБА_1 18 400 грн компенсації за час вимушеного прогулу та 2000 грн компенсації за завдану моральну шкоду.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
24 січня 2019 року Києво-Святошинським районним судом Київської області ухвалено додаткове рішення у справі, яким допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.
Стягнуто з державної організації Вишневського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на користь ОСОБА_1 3000 грн, понесених витрат на правову допомогу.
Стягнуто з державної організації Вишневського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на користь ОСОБА_1 2 291,98 грн витрат, пов`язаних з проведенням експертизи.
Стягнуто з державної організації Вишневського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на користь держави судовий збір в розмірі 1 762 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що умовами роботи позивача не було визначене його постійне місце роботи із зазначенням періоду часу перебування в цьому місці. З Положення про організацію роботи відповідача вбачається, що спеціалісти центру виконують свою роботу шляхом надання послуг з представництва в судах, що виключає можливість бути присутнім на роботі в одному визначеному місці, крім випадків, визначених відповідно до графіку чергувань. Однак, відповідачем такого графіку чергувань суду не надано.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не мав обов`язку з`являтись до місця знаходження офісу відповідача, оскільки, належним чином здійснювати покладені на нього трудові обов`язки з приводу представництва інтересів клієнтів мав в судових та інших державних і недержавних установах, передбачено Положенням. Суд вважав, що відсутні підстави для звільнення позивача за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Визнавши звільнення незаконним, суд вирішив стягнути з Вишневського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на користь ОСОБА_1 18 400 грн компенсації за час вимушеного прогулу за період з 02 липня 2018 року по дату ухвалення даного рішення та 2 000 грн компенсації за завдану моральну шкоду. У решті позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції, посилаючись на висновок експерта за результатами проведення психологічної експертизи від 26 листопада 2018 року, проведеної Українським центром судових експертиз, виходив з того, що ситуація звільнення з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України (прогул) та супутні звільненню обставини заподіяли позивачеві погіршення психоемоційного стану та призвели до моральних страждань. Враховуючи обставини справи, беручи до уваги поведінку обох сторін конфлікту, суд дійшов до висновку про можливість стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 2 000 грн.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позовні вимоги позивача задоволено частково, є підстави допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць, а також стягнути судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог.
Суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи містять квитанції про сплату позивачем 7590 грн за проведення експертизи, договір про надання правничої допомоги, акт виконаних робіт та квитанції до прибуткового касового ордеру від 16 липня 2018 року та від 26 листопада 2018 року на загальну суму 35 000 грн. Жодних доказів того, що позивачем понесені витрати, пов`язані з переїздом в судові засідання не надано.
З урахуванням характеру спору, участь адвоката у судових засіданнях під час розгляду вказаної справи, суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягає стягненню понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі
3 000 грн.
Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку позивачем в частині відмови у задоволенні заявлених ним до стягнення сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, судових витрат на психологічне дослідження, витрат на правничу допомогу адвоката та в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення з директора Вишневського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_2 18 400 грн матеріальної шкоди на користь центру.
У частині визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі рішення суду позивач не оскаржував.
Постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 грудня 2018 року задоволено частково.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з державної організації Вишневського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на користь ОСОБА_1 2 000 грн грошової компенсації за завдану моральну шкоду залишено без змін.
Рішення суду першої інстанції змінено в частині стягнення з державної організації Вишневського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на користь ОСОБА_1 розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, шляхом збільшення його розміру з 18 400 грн до 31 679,88 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при обрахуванні середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача не можна враховувати виплати, здійснені з березня по червень 2018 року, тому слід обчислювати середній заробіток виходячи з виплат, які ОСОБА_1 отримав у січні та лютому 2018 року, відпрацювавши повні місяці.
Виходячи з того, що кількість робочих днів за час вимушеного прогулу, а саме за період з 02 липня 2018 року по 21 грудня 2018 року, становить 123 дні, сума за час вимушеного прогулу складає 31 679,88 грн (257,56 грн х 123 дні) та підлягає стягненню на користь позивача.
За наведених обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції неправильно обраховано середній заробіток за час вимушеного прогулу, а тому в цій частині рішення суду підлягає зміні.
Відхиляючи доводи позивача в іншій частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що питання про розподіл судових витрат вирішено додатковим рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 січня 2019 року.
Вишневський міський центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги в особі директора ОСОБА_2 не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, до якої приєднався ОСОБА_3 .
Крім того, Вишневський міський центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги та ОСОБА_1 подали апеляційні скарги на додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 січня 2019 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року апеляційну скаргу Вишневського міського центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, до якої приєднався ОСОБА_3, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 грудня 2018 року - залишено без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 грудня 2018 року, з урахуванням змін, внесених постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року - залишено без змін.
Апеляційну скаргу Вишневського міського центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 січня 2019 року - задоволено частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 січня 2019 року - задоволено.
Додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 січня 2019 року в частині стягнення з державної організації Вишневського міського центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу, витрат пов`язаних з проведенням експертизи та судового збору - змінено.
Стягнуто з державної організації Вишневського міського центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на користь ОСОБА_1 судові витрати (витрати на правову допомогу та витрати на оплату експертизи) у розмірі 4250 грн, 105 грн судового збору.
Стягнуто з державної організації Вишневського міського центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на користь держави судовий збір у розмірі 3 167,98 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 грудня 2018 року відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі відповідача.
Апеляційний суд врахував, що судом першої інстанції було неправильно проведено розрахунок середнього заробітку, проте, оскільки, в даній частині рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 переглянуто апеляційним судом і постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року виправлено допущені помилки, шляхом зміни рішення в частині розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, збільшено його розмір з 18 400 грн до 31 679,88 грн, колегія суддів, погодилась з висновками, викладеними в постанові від 21 листопада 2019 року і вважала їх встановленими та такими, що не підлягають повторному перегляду судом апеляційної інстанції.
Оцінюючи доводи заявників щодо незаконності додаткового рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 січня 2019 року, апеляційний суд виходив з наступного.
Згідно зі статтею 430 ЦПК України суддопускає негайне виконання рішень, зокрема, у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у додатковому рішенні щодо допущення негайного виконання рішення суду в частині поновлення працівника на роботі та стягнення суми середнього заробітку за один місяць, є вірними та обґрунтованими.
Апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції, викладеними в додатковому рішенні в частині вирішення питання судових витрат та виходив з того, що позивачем понесено витрати на правову допомогу у розмірі 35 000 грн. та витрати на проведення психологічного дослідження у розмір 7 590 грн. Позивачем надано достатньо належних та допустимих доказів, які підтверджують витрати, понесені ним на правничу допомогу у розмірі 35 000 грн. Також підтверджено оплату за проведення експертизи долученою квитанцією від 23 листопада 2018 року, що також відноситься до судових витрат.
Позовні вимоги позивача у даній справі задоволені частково, на загальну суму 31 679,88 грн, що становить 10 % від загальної суми заявлених позовних вимог - 315 850 грн, тому судові витрати розраховуються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати (пов`язані з витратами на правову допомогу та експертизу) у розмірі 4 250 грн, що становить 10 % від витрат, понесених і належним чином підтверджених позивачем ( 35 000 грн + 7 590 грн = 42 590 грн)
Крім того, ОСОБА_1 надано квитанцію про сплату судового збору за вимогу щодо стягнення моральної шкоди, на суму 1 058 грн, а тому, з урахуванням частково задоволених вимог в цій частині, на його користь з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 105 грн ( 10%).
Короткий зміст вимог касаційної скарги ОСОБА_1 та її рух в суді касаційної інстанції
У касаційній скарзі, поданій до суду 28 грудня 2019 року, ОСОБА_1, не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції в частині розміру стягнутої на його користь суми моральної шкоди, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить змінити прийняті апеляційним судом постанови від 21 листопада 2019 року та від 04 грудня 2019 року в оскаржуваній частині та стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 250 00 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2020 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовлено. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху для виправлення недоліків, а саме: на підтвердження наведених заявником підстав поновлення строку на касаційне оскарження подати довідку суду про дату отримання судового рішення апеляційного суду або інші належні докази з приводу недотримання апеляційним судом вимог щодо порядку видачі або направлення копій судових рішень, або навести інші підстави для поновлення строку з відповідними доказами; сплатити судовий збір за подачу касаційної скарги.
На виконання вимог ухвали суду позивач надав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2020 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження та клопотання про звільнення від сплати судового збору задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанов Київського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року та від 04 грудня 2019 року. Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору. Відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою на постанови Київського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року та від 04 грудня 2019 року.
Узагальнені доводи касаційної скарги ОСОБА_1 .
Касаційна скарга мотивована тим, що згідно з висновком експерта ТОВ "Український центр судових експертиз" за наслідками проведення психологічного дослідження наявності та розміру спричинених моральних страждань позивачу визначено розмір моральної шкоди еквівалентно 29 мінімальних заробітних плат. Позивач подавав судову практику у іншій справі, у якій особі було відшкодовано 250 000 моральної шкоди. Проте, не будучи спеціалістом у сфері психологічних знань, визначив розмір нанесених позивачу моральних страждань, тобто моральної шкоди у розмірі 2 000 грн. Суд апеляційної інстанції мав задовольнити вимогу про стягнення моральної шкоди в розумному розмірі, а не в розмірі нижчому, ніж прожитковий мінімум, але цього не зробив, у зв`язку чим прийняв помилкові у цій частині постанови. Висновки щодо визначення розміру моральної шкоди в сумі 2000 грн не мотивовані та не обґрунтовані.
Короткий зміст вимог касаційної скарги Вишневського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги
У касаційній скарзі Вишневський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, не погоджуючись з рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 грудня 2018 року, додатковим рішенням цього ж суду від 24 січня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року в частині задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
Узагальнені доводи касаційної скарги Вишневського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази та не встановили обставин, що мають суттєве значення та підтверджують дотримання роботодавцем вимог трудового законодавства при звільненні позивача.
Судами не враховано, що відповідачем були надані докази того, що
ОСОБА_1 стало відомо про існування наказу про поновлення його на роботі від 15 березня 2018 року в день його винесення. Проте позивач умисно уникав від отримання інформації про його поновлення на роботі. Вишневський МЦ виконав усі зобов`язання та можливості щодо ознайомлення позивача з фактом його поновлення на роботі та вручення йому наказу.
В оскаржуваних рішеннях суди першої та апеляційної інстанції перевищили свої повноваження та фактично, замість роботодавця встановили позивачу місце роботи на підставі неіснуючих документів, наявність яких вказав позивач, проте, які не встановлені законодавчо. Так, всупереч наявним документам, що надали відповідачі, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позивач не мав обов`язку з`являтись до місця знаходження офісу відповідача, при цьому, міг належним чином здійснювати покладені на нього трудові обов`язки з приводу представництва інтересів клієнтів в судових та інших державних і недержавних установах. Проте судами не враховано, що саме роботодавець встановлює функціональні обов`язки та розпорядок роботи працівників.
В матеріалах справи міститься посадова інструкція головного спеціаліста відділу представництва Вишневського МЦ, у пункті якої 2 "Завдання та обов`язки" визначено повний обсяг його повноважень, та з якою ОСОБА_1 ознайомлено під розпис. Відповідно пункту 1.7. цієї інструкції режим роботи головного спеціаліста відділу визначається згідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку, встановленого місцевим центром (робочий день з 9.00 до 18.00 години). Позивач не надав доказів, що йому було встановлено інший, винятковий від інших працівників графік роботи, який дозволяв би йому не з`являтися на роботі.
Судами допущено однобічність у дослідженні доказів, надано перевагу доказам, які надав позивач, та відхилено доводи відповідача щодо дослідження поданих ним доказів.
Так, 02 липня 2018 року, члени спеціальної комісії Вишневського МЦ, яка щоденно фіксувала відсутність ОСОБА_1 на роботі з 16 березня 2018 року по 02 липня 2018 року, вперше з 16 березня 2018 року мали змогу вручити йому особисто лист з вимогою надати пояснення щодо поважності причин відсутності на роботі, про ненадання яких протягом трьох годин 02 липня 2018 року і було складено відповідний акт, який і став однією з підстав звільнення ОСОБА_1 02 липня 2018 року з посади головного спеціаліста відділу представництва Вишневського МЦ.
Висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності завданої позивачу моральної шкоди ґрунтуються на припущеннях.
Суди першої та апеляційної інстанцій по суті ухвалили рішення про права, свободи, інтереси та обов`язки особи, що не була залучена до участі у справі, а саме - ОСОБА_3, та безпосередньо його покази суди не дослідили.
Судами не враховано, що позивач ввів в оману ФОП ОСОБА_3, чим штучно створив обставини його працевлаштування, що призвело до помилкового висновку суду про те, що позивач вважає себе таким, що перебуває в стані вимушеного прогулу, у зв`язку зі звільненням.
При розгляді заяви позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, судом першої інстанції були порушені норми частини четвертої статті 270 ЦПК України, які допускають розгляд справи щодо винесення додаткового рішення у відсутності сторін лише у випадку їх повідомлення належним чином.