Постанова
Іменем України
12 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 127/12338/19
провадження № 61-92св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Головного управління Національної поліції у Вінницькій області,
відповідач - Державної казначейської служби України,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 листопада 2019 року у складі судді Ан О. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 12 грудня 2019 року у складі колегії суддів Берегового О. Ю., Шемети Т. М., Панасюка О. С.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - ГУ НП у Вінницькій області), Державної казначейської служби України (далі - ДКС України, казначейська служба) з позовом, в якому просив стягнути за рахунок держави Україна шляхом списання коштів з Державного бюджету України в безспірному порядку, без врахування будь-яких податків і зборів, що можуть нараховуватися на цю суму, на користь ОСОБА_1 500 000 грн у якості відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що позивач є потерпілим у кримінальному провадженні № 12012010380000162, відомості про яке внесені до ЄРДР 22 листопада 2012 року. У зв`язку з набранням чинності Законом України "Про національну поліцію" функції проведення досудового розслідування перейшли до органів поліції.
Внаслідок неправомірної бездіяльності органів досудового розслідування, ігнорування виконання службових обов`язків щодо захисту позивача, як особи потерпілої від злочинних посягань, а також у зв`язку з тим, що досудове слідство триває понад розумні строки, позивачу завдано моральної шкоди, розмір якої ним оцінено у 500 000 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 12 грудня 2019 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 50 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто в рівних частинах з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Державної казначейської служби України на користь держави 500 грн судового збору.
Стягнуто в рівних частинах з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судових витрат 400 грн.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що факт бездіяльності органу слідства підтверджується необґрунтовано тривалим проведенням досудового розслідування та додатково не потребує доведення судовим рішенням. На момент пред`явлення позову досудове слідство органами поліції проводилось 3 роки 5 місяців та 29 днів, що не відповідає вимогам закону про розумний строк досудового розслідування. Аналіз ухвал, винесених слідчими суддями 12 лютого 2018 року та 06 грудня 2018 року дозволяє дійти висновку, що слідчими не виконано всі необхідні слідчі дії для всебічного, повного, неупередженого досудового розслідування кримінального провадження та якнайшвидшого прийняття законного та неупередженого процесуального рішення за результатами розслідування кримінального провадження.
Захист прав позивача, як потерпілого у кримінальному провадженні, не відбулося, адже орган досудового розслідування фактично імітує розслідування поза межами розумного строку, незважаючи на вказівки суду до вчинення дій та скасування завідомо необґрунтованої постанови слідчого, жодних ефективних дій з метою забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності, органом досудового розслідування не вчинено.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про завдання позивачу такими діями моральної шкоди.
Установивши факт заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок неправомірних дій посадових осіб органу досудового слідства, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, з урахуванням конкретних обставин справи, глибини заподіяної моральної шкоди, характеру та обсягу душевних, психічних страждань, яких зазнав позивач унаслідок бездіяльності органів слідства, вимог розумності, добросовісності, виваженості та справедливості, тривалості моральних страждань позивача, у зв`язку з необхідністю докладення додаткових зусиль для доведення своїх вимог щодо розгляду його звернень, визначив розмір моральної шкоди у розмірі 50 000 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій в частині розміру стягнутої суми моральної шкоди та в частині відшкодування витрат на правничу допомогу, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить змінити ухвалені у справі судові рішення в оскаржуваній частині та стягнути на його користь моральну шкоду у розмірі 500 000 грн та 4000 грн витрат на правничу допомогу.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що при визначенні розміру моральної шкоди суди попередніх інстанцій не врахували принцип розумності та справедливості, натомість зменшення розміру витрат на правову допомогу, що були стягнуті з відповідачів на його користь, взагалі не мотивоване.
Оцінюючи розмір завданої позивачу моральної шкоди в суму 50 000 грн, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, без будь-яких мотивувань зазначив, що виходить з вимог розумності та справедливості. Проте судами не у повній мірі враховані принципи розумності та справедливості, оскільки в порушення пункту З частини четвертої статті 265 ЦПК України не надана мотивована оцінка зменшення розміру моральної шкоди з 500 000 грн до 50 000 грн.
Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен був навести у рішенні відповідні мотиви, з яких він виходив, зменшуючи заявлену позивачем до відшкодування суму моральної шкоди.
Суди не дали належної оцінки доказам - довідкам МСЕК, медичним документам, згідно з якими за час тривалого досудового розслідування та постійного перебування у стані сильних душевних страждань, позивач був визнаний інвалідом третьої, а згодом - і другої групи, звертався до лікарів, тому потребував компенсації в більшому розмірі, ніж визначено судом.
Апеляційну скаргу щодо стягнення судом першої інстанції занадто малої суми компенсації за завдану позивачу моральну шкоду було обґрунтовано методикою розрахунку професора О. Ерделевського, згідно з якою розмір шкоди становить 452 765,63 грн. Разом з тим, апеляційний суд не мотивував підстав відхилення цих розрахунків, що підтверджує несправедливість розміру компенсації за завдану моральну шкоду.
В апеляційній скарзі також вказувалось на незаконність рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу. Проте апеляційний суд не дав належної оцінки цим доводам та не врахував, що суд не може самостійно зменшувати розмір витрат на правову допомогу, а лише за клопотанням сторони.
Судами неправильно застосовано норми матеріального права, що полягає у неправильному тлумаченні закону, який підлягав застосуванню - стаття 23 ЦК України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, ГУ НП у Вінницькій області, заперечує проти доводів позивача та просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що її доводи зводяться до незгоди позивача з рішеннями судів попередніх інстанцій щодо визначеного розміру відшкодування завданої йому моральної шкоди та розміром витрат на правову допомогу, у зв`язку з чим, Верховний Суд переглядає оскаржувані судові рішення у касаційному порядку на предмет законності і обґрунтованості саме у цій частині та в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі.