Постанова
Іменем України
12 листопада 2020 року
м. Київ
справа №607/1570/19
провадження №61-548св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Чопик Ірина Ярославівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 червня 2019 року у складі судді Грицака Р. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року у складі колегії суддів Ткач З. Є., Міщій О. Я., Шевчук Г. М.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Чопик І. Я., в якому просив: визнати недійсним договір дарування Ѕ частини житлового будинку з кафе-баром, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , укладений 04 жовтня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Чопик І. Я.; скасувати державну реєстрацію вказаного договору дарування, який був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер: 43344104 від 04 жовтня 2018 року. Також просив стягнути з відповідачів понесені ним 1537 грн судових витрат та 6000 грн втират на правову допомогу.
Позов мотивовано тим, що ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 липня 2018 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 25 вересня 2018 року, у справі №607/12426/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження нерухомого майна, а саме: 1/2 частки кафе-бару, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та 1/2 частки будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 .
Відповідачу ОСОБА_2 було відомо про вжиття заходів забезпечення заборони відчуження майна, оскільки ухвалу про забезпечення позову він оскаржував в апеляційному порядку.
Проте під час дії ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 липня 2018 року, про заборону відчужувати нерухоме майно, 04 жовтня 2018 року ОСОБА_2 подарував своєму сину ОСОБА_3 1/2 частки кафе-бару, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та 1/2 частки будинку, який знаходиться за тією ж адресою.
Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Чопик І. Я. та зареєстрованого у реєстрі за № 1806 від 04 жовтня 2018 року.
Вказаним договором дарування, відповідач незаконно відчужив майно, на яке було накладено заборону відчуження і обмеження його обігу, з метою унеможливити звернення стягнення на нього у зв`язку із ухваленням Тернопільським міськрайонним судом рішення у справі № 607/12426/18 за позовом ОСОБА_1 до відповідача про стягнення заборгованості за договором позики на суму 3 142 139 грн.
Державна реєстрація за ОСОБА_2 права власності на оспорюване майно є недійсною та підлягає скасуванню.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року, позов задоволено.
Визнано недійсним договір дарування Ѕ частини житлового будинку з кафе-баром, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений 04 жовтня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Чопик І. Я.
Скасовано державну реєстрацію вказаного договору дарування, який був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер: 43344104 від 04 жовтня 2018 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 537 грн судових витрат.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що ОСОБА_2 відчужив належне йому на праві приватної власності майно на користь ОСОБА_3 під час дії заборони відчуження цього майна, накладеної ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 липня 2018 року. При цьому, відповідачу було відомо про наявність обтяження на оспорюване майно, оскільки саме він подав апеляційну скаргу на вказану ухвалу.
Таким чином, оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним з моменту його укладення, оскільки спірні об`єкти нерухомості на час укладення цього договору перебували під забороною на відчуження, а відсутність реєстрації у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про обмеження на їх відчуження не свідчить про те, що відповідач мав право вільно розпоряджатися цим нерухомим майном, адже про встановлену судом заборону відчужувати зазначене майно йому було відомо.
Той факт, що встановлені судом в ухвалі обмеження не були зареєстровані у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачено Законом України № 1952-ІV від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", сам по собі не може бути підставою для висновку про відсутність такого обмеження і про те, що відповідач має право вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлену судом заборону відчужувати майно відповідачу достеменно відомо.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що справа розглянута неповноважним складом суду з порушенням правил виключної підсудності.
У позовній заяві позивач ОСОБА_1 вказав єдину підставу для визнання недійсним договору дарування майна - відчуження майна під час дії ухвали суду про забезпечення позову від 12 липня 2018 року, постановленою суддею Грицак Р. М. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Суддя Грицак Р. М., постановивши дану ухвалу про накладення обтяження, висловив наперед думку по даному спору.
За таких умов, суддя Грицак Р. М., отримавши справу №607/1570/19, предметом розгляду якої є вимога про визнання договору дарування недійсним, повинен був заявити самовідвід відповідно до вимог статті 36 ЦПК України, оскільки підставою для відводу (самовідводу) є обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Крім того, ухвалу про забезпечення позову суддя Грицак Р. М. постановив 19 липня 2018 року у справі №607/12426/18, головуючим-доповідачем згідно автоматизованого розподілу справ якої визначений суддя Вийванко О. М.
У подальшому, всупереч вимог Інструкції з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах (пункт 2,9) згідно якої процесуальні заяви лише реєструються у автоматизованій системі документообігу, а не підлягають автоматичному розподілу між суддями, заява ОСОБА_1 від 18 липня 2019 року про забезпечення позову була піддана автоматизованому розподілу, згідно якого доповідачем визначений суддя Грицак Р. М.
Виходячи з положень вказаної Інструкції а також Положення про автоматизовану систему документообігу, яка передбачає авторозподіл лише справ, а не процесуальних заяв, суддя Грицак Р. М. не вправі був розглядати процесуальну заяву по справі, яка була розподілена судді Вийванко О. М
Суди передчасно дійшли висновків про застосування до спірних правовідносин норм, передбачених статтями 215, 234 ЦК України та в порушення частини першої, четвертої статті 81 ЦПК України не дослідили усіх обставин справи.
Так, всі доводи судів в мотивувальній частині судових рішень зводяться лише до того, що відповідачем було відчужено майно під час дії невиконаної ухвали про забезпечення позову.
Проте така позиція не узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16.
Суди не врахували доводи відповідача, що між ним та ОСОБА_3, який є його рідним сином, ще до виникнення судових справ існувала домовленість про відчуження на його користь спірних об`єктів.
Крім того, суди дійшли помилкових висновків, що відповідачу було відомо про вжиття заходів забезпечення - заборону відчуження нерухомого майна згідно ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі №607/12426/18, оскільки ухвала апеляційного суду про відмову у задоволенні його апеляційної скарги йому не направлялася і про результат розгляду апеляційної скарг на час укладення правочину не був відомим.
В матеріалах справи відсутнє рішення, що свідчить про залучення нотаріуса в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, також відсутнє рішення про залучення нотаріуса у якості відповідача, що є безумовною підставою для скасування рішення суду. Відсутня заява позивача про залучення нотаріуса до участі у справі. Отже судом порушено норми процесуального права, передбачені статтями 53, 189 ЦПК України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_1, заперечує проти доводів відповідача та просить залишити ухвалені у справі судові рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.
Фактичні обставини, встановлені судами
В провадження Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики в загальній сумі 3 492 911,60 грн.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 липня 2018 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Тернопільської області від 25 вересня 2018 року, у справі №607/12426/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження нерухомого майна, а саме: 1/2 частки кафе-бару, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та 1/2 частки будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2
04 жовтня 2018 року ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_3 договір дарування 1/2 частки кафе-бару, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та 1/2 частки будинку, який знаходиться за цією ж адресою, та належить ОСОБА_2 .
Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Чопик І. Я. та зареєстровано в реєстрі.
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо спірного об`єкта нерухомого майна №144390357 від 07 листопада 2018 року, вбачається, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1658525826110, житловий будинок А, загальною площею 603,2 кв.м, та кафе-бар, А1, загальною площею 159 кв.м, належить ОСОБА_3, розмір частки 1/2, на підставі договору дарування, 1/2 частини житлового будинку з кафе-баром, серія та номер: 1806, виданий 04 жовтня 2018 року, видавник: Чопик І. Я., приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права