Постанова
Іменем України
12 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 641/3925/19
провадження № 61-7908св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач -Харківська міська рада,
третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гаврилова Світлана Анатоліївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківської міської ради на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2019 року у складі судді Фанда О. А. та постанову Харківського апеляційного суду від 18 березня 2020 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Тичкової О. Ю., Піддубного Р. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гаврилова С. А., про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що його матері - ОСОБА_2 та вітчиму - ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1 . З 31 травня 1994 року він постійно проживав та був зареєстрований у вказаній квартирі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Після її смерті відкрилася спадщина на Ѕ частину у праві власності на кв. АДРЕСА_1 .
Позивач зазначив, що 12 липня 2018 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С. А. йому видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно з яким він є власником ј частини вказаного житла. Ще Ѕ частину зазначеної квартири після смерті ОСОБА_2 успадкував ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на ѕ частки спірної квартири.
Позивач вказує, що до свого вітчима він завжди ставився як до рідного батька, починаючи з 1994 року вони мешкали разом, були пов`язані спільним побутом, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки. Тобто, їм були притаманні взаємовідносини членів сім`ї (вони спільно сплачували за комунальні послуги, робили ремонт у квартирі, купували продукти харчування тощо).
12 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Гаврилової С. А. із заявою про прийняття спадщини, а 26 липня 2018 року - із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, але постановою нотаріуса від 26 липня 2018 року йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на відсутність рішення суду про визнання його спадкоємцем четвертої черги за законом, як особи, яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менш ніж як п`ять років до часу відкриття спадщини.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив суд встановити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 31 травня 1994 року до дня смерті; визнати за ним право власності на ѕ частини кв. АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2019 року позов задоволено.
Встановлено факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_3 з 1994 року до 04 вересня 2017 року.
Визнано за ОСОБА_1 , право власності на ѕ частини кв. АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з його доведеності та обґрунтованості.
Не погодившись з таким рішенням, Харківська міська рада подала апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 18 березня 2020 року апеляційну скаргу Харківської міської ради залишено без задоволення, рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2019 рокузалишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У травні 2020 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від Харківської міської ради засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 18 березня 2020 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить суд оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
28 вересня 2020 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надійшов відзив на касаційну скаргу Харківської міської ради, в якому позивач просить суд касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
03 червня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належала трикімнатна кв. АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 17 липня 2008 року, реєстраційний № 3-08-305272, виданого Відділом приватизації житлового фонду Управління майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна виконавчого комітету Харківської міської ради.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Після її смерті відкрилась спадщина на Ѕ частину у праві власності на кв. АДРЕСА_1 . По ј частині вказаної квартири успадкували ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на ѕ частини кв. АДРЕСА_1 .
12 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Гаврилової С. А. із заявою про прийняття спадщини, а 26 липня 2018 року - із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, але постановою нотаріуса від 26 липня 2018 року йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на відсутність рішення суду про визнання його спадкоємцем четвертої черги за законом, як особи, яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менш ніж як п`ять років до часу відкриття спадщини.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.