Постанова
Іменем України
12 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 523/8886/18
провадження № 61-23323св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником - адвокатом Карпан Марією Олексіївною, на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2019 року у складі судді Аліної С. С., постанову Одеського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я.,
ВСТАНОВИВ:
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин, розгляд касаційної скарги ОСОБА_3, поданої представником - адвокатом Карпан М. О., на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод шляхом виселення.
В обґрунтування позову посилалась на те, що вона є власником відокремленої частки будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується нотаріально посвідченим договоромдарування від 07 травня 2018 року.
Вказувала, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 самоправно, без правових на те підстав проживають у належному ії житловому приміщенні та чинять їй перешкоди у користуванні власністю.
Посилаючись на викладені обставини та уточнивши в подальшому позовні вимоги, позивачка просила виселити відповідачів з належного їй на праві власності будинку АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Усунуто перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні права власності шляхом виселення ОСОБА_2 з будинку АДРЕСА_1 .
Усунуто перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні права власності шляхом виселення ОСОБА_4 з будинку АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що правові підстави для проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у будинку АДРЕСА_1 відсутні.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2019 року в частині задоволення вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення закрито.
Постановою Одеського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2019 року в частині задоволення вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод шляхом виселення залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спір в частині задоволення вимог позову до ОСОБА_3 розглянуто правильно, висновки суду першої інстанції в цій частині відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 не спростовують висновків суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У грудні 2019 року ОСОБА_3 через представника - адвоката Карпан М. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року.
Уточнивши у січні 2020 року касаційну скаргу, заявник просив скасувати оскаржені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не дослідили усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не врахували доводи заявника та не надали оцінки поданим ним доказам.
Доводи інших учасників справи
17 березня 2020 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Прощенко К. П. на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржені судові рішення без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 , поданою представником - адвокатом Карпан М. О., в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
05 березня 2020 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2020 року закрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3, поданою представником - адвокатом Карпан М. О., на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод шляхом виселення, тому рішення суду першої інстанції у вказаній частині не є предметом касаційного перегляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди установили, що 07 травня 2018 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено договір дарування 70/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ярош О. М. за № 1454.
Відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 123017366 від 07 травня 2018 року, ОСОБА_1 є власником 70/100 частин будинку АДРЕСА_1, загальною площею 228,2 кв.м, житловою площею 99,2 кв.м, який в цілому складається з житлового будинку літ. А, загальною площею 100,2 кв.м, житлового будинку літ. Б, загальною площею 32,5 кв.м, житлового будинку літ. Б1, загальною площею 95,5 кв.м, сарай літ. Д, загальною площею 23,6 кв.м, вбиральня літ. Г, загальною площею 5,3 кв.м, гараж літ. Ж, огорожа 2-4, льодовня, 1.
Відповідно до письмової довідки Відділу адресно-довідкової роботи ДМС України в Одеській області від 11 грудня 2018 року ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої (в оскаржуваній частині) та апеляційної інстанції відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.