Постанова
Іменем України
10 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 761/2479/14-ц
провадження № 61-7658св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 13 березня 2020 року у складі судді Іванової І. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року поновлено Публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра") пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-2688/09 від 06 червня 2013 року на виконання заочного рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 грудня 2009 року у справі № 2-2688/09 за позовом ПАТ "КБ "Надра" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою ОСОБА_2 28 лютого 2020 року подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 березня 2020 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року відмовлено.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що апеляційна скарга подана через шість років з дня складення повного тексу оскаржуваної ухвали. Судові повістки направлялися судом апеляційної інстанції на адресу реєстрації ОСОБА_2 , проте він до відділення поштового зв`язку для отримання направленої йому кореспонденції не з`являвся, не цікавився провадженням справи, у якій він є відповідачем, а тому наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі частини другої статті 358 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У травні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, справу направити для продовження розгляду до апеляційного суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно поновив ПАТ "КБ "Надра" строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Він дізнався про оскаржувану ухвалу суду першої інстанції від 17 лютого 2014 року лише у лютому 2020 року, після того, як державна виконавча служба наклала арешт на його кошти.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, в тому числі ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права .
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 129 Конституції України закріплено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Пунктом першим частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Відповідно до частини другої статті 294 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18) зроблено висновок про те, що незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент вчинення таких дій (частина третя статті 3 ЦПК України).
За положеннями частини третьої статті 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Отже, положення частини другої статті 358 ЦПК України дають право суду на поновлення строку на апеляційне оскарження, але не вказують про обов`язок вчинення таких дій.
Згідно зі статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.