Постанова
Іменем України
10 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 761/16179/14-ц
провадження № 61-18527св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Богдан Олени Олександрівни на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 квітня 2019 року у складі судді: Волошина В. О. та постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Іванової І. В., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У червні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просила поділити спільно нажите майно шляхом визнання за нею права власності на кімнату № 2 (площею 17,2 кв. м) та кімнату № 3 (площею 15,9 кв. м) у квартирі АДРЕСА_1, а за відповідачем - право власності на: кімнату № 1 (площею 8,5 кв. м), кухню (площею 5,5 кв. м), ванну кімнату (площею 4,2 кв. м), вбиральню (площею 0,9 кв. м), коридор (площею 4,9 кв. м) у квартирі АДРЕСА_1 . За час розгляду справи позивач уточнила предмет позову та просила поділити спірну квартиру шляхом визнання за нею та відповідачем права власності на 1/2 її частини за кожним.
На обґрунтування позову посилалася на таке. Вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі з 10 грудня 2009 року до 18 грудня 2012 року, за час якого ОСОБА_2 набув у особисту власність квартиру АДРЕСА_1 шляхом приватизації. Спірна квартира є спільною сумісною власністю сторін як подружжя, оскільки Законом України від 11 січня 2011 року № 2913-VI "Про внесення змін до статті 61 Сімейного кодексу України щодо об`єктів права спільної сумісної власності подружжя", який набрав чинності 08 лютого 2011 року, статтю 61 Сімейного кодексу України (далі - СК України) доповнено частиною п`ятою, якою передбачалось, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу, внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації. Оскільки з часу розірвання шлюбу відповідач одноособово використовує квартиру, яка є спільною сумісною власністю та набута за час шлюбу, позивач просила задовольнити її позов про поділ квартири.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 15 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 08 лютого 2017 року у цивільній справі № 755/19873/15-ц, яке набрало законної сили, визнано недійсним шлюб, зареєстрований 10 грудня 2009 року Романівською сільською радою Попільнянського району Житомирської області між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Оскільки шлюб, укладений між сторонами, у судовому порядку визнаний недійсним, у позивача та відповідача не виникло жодних прав та обов`язків, притаманних подружжю, у тому числі і щодо поділу спільного сумісного майна. Крім того, ОСОБА_2 набув спірну квартиру у власність шляхом приватизації, тобто зазначена квартира надана йому державою безоплатно, що спростовує посилання ОСОБА_1 про придбання квартири, у тому числі її працею та коштами.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У жовтні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Богдан О. О. звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції розглянув справу без участі позивача та її представника чим позбавив позивача доступу до правосуддя та реалізації її прав у суді, не взяв до уваги клопотання представника про відкладення розгляду справи, необґрунтовано застосував статтю 44 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та дійшов помилкового висновку про зловживання правами позивачем, а апеляційний суд на зазначені порушення уваги не звернув. Суди неправильно застосували частину другу статті 45 СК України, не звернули уваги на те, що ОСОБА_2 отримав спірну квартиру у приватну власність завдяки шлюбу з нею та наявності у неї дитини. Свідоцтво про право власності на житло видане 29 червня 2011 року посвідчує, що спірна квартира належить на праві приватної (спільної сумісної, спільної часткової) власності ОСОБА_2 . Вона зареєстрована у квартирі як власник 1/2 частини квартири. Суди не дали оцінки тому факту, що свідоцтво про право власності на спірну квартиру прямо визначає, що вона вже має статус приватної у спільній сумісній власності. На час видачі свідоцтва була чинною частина п`ята статті 61 СК України, яка передбачала, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду.
У листопаді 2019 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_2 просив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у жовтні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що спірна трикімнатна квартира АДРЕСА_1 станом на 24 жовтня 2010 року мала статус комунального житла.
З 03 квітня 1990 року у цій квартирі був зареєстрований відповідач ОСОБА_2 (наймач), який проживав у двох кімнатах цієї квартири, житловою площею 25,7 кв. м (кімната № 1 - 8,5 кв. м та кімната № 2 - 17,2 кв. м) (т. 1, а. с. 10-11).
10 грудня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб (т. 1, а. с. 9).
ОСОБА_1 та її дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, були зареєстровані у спірній квартирі з 09 березня 2010 року до 30 листопада 2010 року (т. 2, а. с. 29).
У зв`язку з вивільненням у спірній квартирі третьої кімнати, площею 15,9 кв. м та для поліпшення житлових умов відповідача, розпорядженням Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації від 17 червня 2010 року № 395 зазначену кімнату надано відповідачу на сім`ю з трьох осіб (позивач ОСОБА_1, її донька ОСОБА_4, відповідач ОСОБА_2 ) та визначено, що на особовому рахунку відповідача рахується уся спірна квартира АДРЕСА_1 , житловою площею 41,6 кв. м (т. 1, а. с. 11).
На підставі розпорядження органу приватизації від 29 червня 2011 року № 376 спірна квартира АДРЕСА_1 була набута у власність відповідача шляхом приватизації, про що відділом (органом) приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації було видане відповідне свідоцтво про право власності на житло від 29 червня 2011 року (т. 1, а. с. 12).