Постанова
Іменем України
28 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 206/472/17-ц
провадження № 61-7823св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представник позивачів - ОСОБА_3,
відповідачі: комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації", ОСОБА_4, яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_5, ОСОБА_6,
треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шабашов Олег В`ячеславович, Восьма дніпровська державна нотаріальна контора,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2017 року
у складі судді Румянцева О. П. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" (далі -
КП "Дніпропетровське міжміське БТІ"), ОСОБА_4, яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шабашов О. В., Восьма дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання довіреностей недійсними, визнання договору купівлі-продажу квартири недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом, визнання права власності на частину квартири.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2
є громадянами України з постійним місцем проживання на консульському обліку в Німеччині, де вони проживали з 2000 року.
На підставі свідоцтва про право власності на житло від 09 червня 1997 року квартира
АДРЕСА_1 належала ОСОБА_7, ОСОБА_2 та ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності.
Зазначали, що за життя, а саме 18 серпня 2000 року, ОСОБА_7 залишив заповіт, згідно із яким останній належну йому на день смерті частину вказаної квартири заповідав ОСОБА_1 .
Після його смерті у шестимісячний строк з дня відкриття спадщини
ОСОБА_1 було подано заяву про прийняття спадщини.
Під час оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_7, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкоємцем за заповітом ОСОБА_1 було встановлено факт незаконного продажу зазначеної квартири іншій особі.
23 листопада 2012 року у Самарському районному відділі Дніпровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ
у Дніпропетровській області було зареєстровано заяву про шахрайські дії
з привласненням майна, а саме квартири АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності.
Вважали, що третій співвласник вказаної квартири ОСОБА_8, уклавши
07 квітня 2010 року у Восьмій дніпропетровській державній нотаріальній конторі договір купівлі-продажу квартири від свого імені на продаж своєї долі квартири, яка належала йому у формі спільної сумісної власності було незаконно проданої за підробленими документами фактично без згоди та без відома інших її співвласників, без уповноваження їх на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, тому оспорюваний договір купівлі-продажу спірної квартири, як посвідчений на підставі сфальсифікованих довіреностей, повинен бути визнаний недійсним. Вказані обставини свідчать про незаконне заволодіння спірною квартирою.
Разом із тим посилались на значно занижену ціну спірної квартири
у оспорюваному договорі.
Зазначали, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті свого батька ОСОБА_7 за заповітом, проте вона не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом у нотаріальній конторі.
Вважали, що видача оспорюваної довіреності та факт державної реєстрації права власності на спірну квартиру, порушили права останньої,
як спадкоємця.
ОСОБА_8 , другий співвласник спірної квартири був рідним сином
ОСОБА_7 та ОСОБА_2, помер ІНФОРМАЦІЯ_2, та після його смерті зареєстровано спадкову справу.
Зазначали, що його мати ОСОБА_2 є заінтересованою особою щодо його
1/3 частки у квартирі, оскільки вона мала право першої черги спадкоємців
на спадкування за законом і у Восьмій дніпропетровській державній нотаріальній конторі 17 січня 2017 року зареєстровано спадкову справу після смерті ОСОБА_8 .
Вони не можуть вільно володіти, користуватись, розпоряджатись своїм майном на власний розсуд з тієї причини, що їхнім майном заволоділи шахрайськими діями.
Зазначали, що на день звернення з цим позовом спірна квартира перебувала у володінні ОСОБА_6 .
З урахуванням викладеного, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1
та ОСОБА_2 просили суд: визнати причини пропущення строку для звернення ними до суду поважними та поновити пропущений строк; визнати недійсним дублікат свідоцтва про право власності у зв`язку із втратою оригіналу; визнати недійсними довіреності від імені ОСОБА_7 від 02 квітня 2010 року серії ВМК № 876878 та від ОСОБА_9 від 06 квітня 2010 року серії ВМК № 876894 на ім`я ОСОБА_8, посвідчені приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шабашовим О. В.; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири
АДРЕСА_1 від 07 квітня 2010 року, посвідчений державним нотаріусом Восьмої дніпровської державної нотаріальної контори Хорошманенко Н. С.; скасувати реєстрацію права власності за цим договором; витребувати 2/3 частини вказаної квартири
з чужого незаконного володіння у малолітньої ОСОБА_5, інтереси якої представляє її законний представник ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину спірної квартири, загальною площею 42,8 кв. м, житловою площею 27,4 кв. м
у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7, померлого
ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка належала йому на праві спільної сумісної власності на житло, виданого 09 червня 1997 року Придніпровською ГРЕС згідно
із розпорядженням (наказом) № 1544 керівника органу приватизації; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину спірної квартири.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в інтересах
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачі звернулися
до суду з пропуском строку на звернення до суду, що виключає можливість судового захисту порушеного права позивача відповідно до статті 267 ЦК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня
2017 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначивши, що позовна давність сплила, та врахувавши подану заяву про застосування позовної давності, за відсутності обставин для поновлення строку, обґрунтовано ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову
за спливом позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду
ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій
й задовольнити їхній позов.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цієї справи
із Самарського районного суду м. Дніпропетровська.
У липні 2019 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року справу за позовом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2
до КП "Дніпропетровське міжміське БТІ", ОСОБА_4, яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_5, та ОСОБА_6, треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шабашов О. В. та Восьма дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання довіреностей недійсними, визнання договору купівлі-продажу квартири недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом, визнання права власності на частину квартири призначено до судового розгляду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій безпідставно застосовано позовну давність та неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв`язку із чим, як вони вважали, було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Зазначали, що відсутні належні та допустимі докази того, що їм ще у 2012 році було відомо про порушення їхніх прав.
Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що ОСОБА_7 не міг уповноважити свого сина ОСОБА_8 на укладення спірного правочину, оскільки на той час пройшло два роки як він помер. Крім того ОСОБА_2 оскаржуваної довіреності не підписувала та не уповноважувала будь-кого
на відчуження її частини спірної квартири.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У липні 2019 року до Верховного Суду надійшли відзиви ОСОБА_6
та ОСОБА_4, що діє в інтересах ОСОБА_5, на касаційну скаргу у яких зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (дочка та мати) за статусом є громадянами України з постійним місцем проживання на консульському обліку
в Німеччині, куди вони виїхали у 2000 році. До переїзду проживали
у Самарському районі м. Дніпропетровська, що підтверджується адресним листком вибуття та довідкою з ЖСК (а. с. 11-12 т. 1).
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 09 червня 1997 року, виданого 09 червня 1997 року Придніпровською ГРЕС згідно
з розпорядженням (наказом) № 1544 керівника органу приватизації вбачається, що квартира
АДРЕСА_1 належала ОСОБА_7, ОСОБА_2 та ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності. Право власності на квартиру було зареєстровано в КП "Дніпровському міжміському БТІ" і записано у реєстрову книгу за № 113п-95 (а. с. 18 т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а. с. 21-22 т. 1).
За життя ОСОБА_7 залишав заповіт серії АВМ № 913068 від 18 серпня
2000 року, посвідчений 18 серпня 2000 року державним нотаріусом Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори, згідно з яким спадкодавець належну йому на день смерті частину квартири АДРЕСА_1, заповів ОСОБА_1 (а. с. 20 т. 1).
07 квітня 2010 року між ОСОБА_8, який діяв від свого імені
та по довіреностям, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шабашовим О. В. 06 квітня 2010 року
та 02 квітня 2010 року, від імені ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_4, було укладено договір купівлі-продажу квартири
АДРЕСА_1 , посвідчений державним нотаріусом Восьмої дніпровської державної нотаріальної контори Хорошманенко Н. С. (а. с. 174-175 т. 1).
20 грудня 2012 року вказана квартира була відчужена ОСОБА_4
ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу
Ярмолюк М. М. (а. с. 105 т. 1).
28 березня 2017 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, яка діяла
як законний представник малолітньої дочки ОСОБА_5, 2013 року народження, укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Л. В., відповідно до якого ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_5 придбала квартиру
АДРЕСА_1 (а. с. 111-112 т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер, що підтверджується копією актового запису про смерть від 08 грудня 2014 року № 8793 (а. с. 164 т. 1).
ОСОБА_8 , який був сином ОСОБА_2 та рідним братом ОСОБА_1, за життя, вчинив по відношенню до спірного майна наступні дії: отримав
у приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Шабашова О. В. довіреності від імені ОСОБА_7 від 02 квітня 2010 року
та від ОСОБА_2 від 06 квітня 2010 року, якими ОСОБА_8 уповноважувався представляти інтереси довірителів з питання продажу належної їм частини квартири
АДРЕСА_1 ; користуючись цими довіреностями отримав у КП "Дніпропетровське міжміське БТІ" дублікат свідоцтва про право власності на житло, технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1, а також витяг з КП "Дніпропетровське міжміське БТІ" про загальну вартість квартири станом на 26 січня 2010 року у розмірі 17 043,00 грн для
її подальшого відчуження; 07 квітня 2010 року продав спірну квартиру шляхом підписання від імені всіх її співвласників з покупцем ОСОБА_4 договір купівлі-продажу, посвідчений державним нотаріусом Восьмої дніпровської державної нотаріальної контори Хорошманенко Н. С.; 07 квітня 2010 року подав державному нотаріусу нотаріально посвідчену заяву про те, що він ознайомлений з вимогами Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та у 2010 році вчиняє правочин з відчуження нерухомого майна вперше (а. с. 27-28, 174-179 т. 1).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дізналися про реалізацію спірної квартири
за договором купівлі-продажу, укладеним між ОСОБА_8 та ОСОБА_4, 22 червня 2012 року з відповіді КП "Дніпропетровське міжміське БТІ" державного нотаріусу Восьмої дніпровської державної нотаріальної контори Хорішко О. М. (а. с. 25-26 т. 1).
01 листопада 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звертались
до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою
до ОСОБА_4, треті особи: Восьма дніпропетровська державна нотаріальна контора, КП "Дніпропетровська міжміська БТІ", ОСОБА_8, про визнання договору купівлі-продажу спірної квартири недійсним у частині продажу
2/3 частин квартири, належних ОСОБА_7 та ОСОБА_2, яка ухвалою суду від 28 листопада 2012 року була залишена без розгляду
(а. с. 108-110 т. 1).
Відповідно до копії спадкової справи після смерті ОСОБА_7, ОСОБА_1 не подавала у встановлений законом спосіб заяву про прийняття спадщини після смерті свого батька - ОСОБА_7 (а. с. 200-211 т. 1).
Надіслана ОСОБА_1 до Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори заява про прийняття спадщини, посвідчена нотаріусом у м. Мюнхен ФРН, не є належним доказом, оскільки зазначена заява