Постанова
Іменем України
28 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 331/8536/17-ц
провадження № 61-6899св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Олександрівський відділ державної виконавчої служби
м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - ОСОБА_2, на постанову Запорізького апеляційного суду від 26 лютого 2019 року у складі колегії суддів:
Полякова О. З., Крилової О. В., Кухаря С. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до Олександрівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - Олександрівський ВДВС м. Запоріжжя Головного ТУЮ у Запорізькій області) про визнання рішення незаконним та зобов`язання вчинити певні дії.
Позов мотивовано тим, що ухвалою Жовтневого районного суду
м. Запоріжжя від 23 листопада 2015 року у справі № 331/8470/15-ц задоволено подання державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - Жовтневий ВДВС ЗМУЮ ГТУЮ у Запорізькій області) про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон боржник: керівник товариства з обмеженою відповідальністю "Елеттротек Україна" (далі - ТОВ "Елеттротек Україна") - ОСОБА_1, стягувач: товариство з обмеженою відповідальністю "ЗМ Україна" (далі - ТОВ "ЗМ Україна"), та обмежено керівника підприємства-боржника ТОВ "Елеттротек Україна" - ОСОБА_1 у праві виїзду
за кордон, без вилучення паспортного документа. Виконання ухвали покладено на Державну прикордонну службу України.
Зазначав, що у подальшому він припинив виконання обов`язків керівника ТОВ "Елеттротек Україна" та на час його звернення з цим позовом керівником зазначеного товариства була інша особа.
У червні 2017 року він звертався до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя із заявою щодо скасування обмеження у праві виїзду за кордон, посилаючись на те, що підстави для його обмеження у праві виїзду за кордон відпали, оскільки він не був керівником підприємства-боржника ТОВ "Елеттротек Україна" та виконавче провадження завершене.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області
від 30 листопада 2017 року у задоволенні його заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон відмовлено.
При цьому йому було роз`яснено, що вирішення цього питання, шляхом повідомлення Державної прикордонної служби, покладено на державного виконавця, який виніс кінцеву постанову у виконавчому провадженні.
Зазначав, що ураховуючи зазначені роз`яснення суду він звертався із заявою про припинення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон
до Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя Головного ТУЮ у Запорізькій області, проте йому було відмовлено.
Вважав, що відмова органу державної виконавчої служби у скасуванні обмеження його виїзду за межі України є незаконною, існування цього обмеження щодо нього позбавлене правової підстави, практичного змісту
та порушує права особи на вільне пересування, а його права підлягають захисту у судовому порядку.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконною відмову Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя Головного ТУЮ у Запорізькій області у знятті обмеження з нього у праві виїзду за кордон відповідно
від 06 листопада 2017 року та зобов`язати відповідача зняти обмеження керівника підприємства-боржника ТОВ "Елеттротек України" громадянина України ОСОБА_1, у праві виїзду за кордон, без вилучення паспортного документа, що було накладено ухвалою Жовтневого районного суду
м. Запоріжжя від 23 листопада 2015 року у справі № 331/8470/15-ц.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконною відмову Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя Головного ТУЮ у Запорізькій області у знятті обмеження ОСОБА_1
у праві виїзду за кордон відповідно до повідомлення від 06 листопада
2017 року за вих. № 12319.
Зобов`язано Олександрівський ВДВС м. Запоріжжя Головного ТУЮ
у Запорізькій області зняти обмеження керівника підприємства-боржника ТОВ "Елеттротек Україна" громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, у праві виїзду за кордон, без вилучення паспортного документа, що було накладено ухвалою Жовтневого районного суду
м. Запоріжжя від 23 листопада 2015 року № 331/8470/15-ц.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки виконавчий документ, за яким у рамках виконавчого провадження було накладено обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон, повернуто стягувачу, тому підстави для обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України перестали існувати, та підлягають скасуванню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 26 лютого 2019 року апеляційну скаргу Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя Головного ТУЮ
у Запорізькій області задоволено. Рішення Жовтневого районного суду
м. Запоріжжя від 08 травня 2018 року скасовано та позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушеного права, оскільки він звернувся
до суду із позовною заявою, а не зі скаргою на дії державного виконавця,
як це встановлено статтею 447 ЦПК України, та передбачено право сторін виконавчого провадження звернутись до суду зі скаргою, якщо вважають,
що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно
до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду,
представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції є незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене
з неправильним застосуванням норм чинного законодавства, з надмірним формалізмом та ігноруванням багаторічного безпідставного обмеження його у вільному пересуванні за межі України.
Вважав, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що розгляд його скарги щодо відмови органу виконавчої служби
або бездіяльності такого органу підлягає розгляду у порядку статей 447,
448 ЦПК України, оскільки він не є стороною виконавчого провадження.
Посилався на те, що нова редакція ЦПК України не передбачає обмеження
у праві виїзду за кордон.
Вважав, що залишаючи без задоволення його позов, судом апеляційної інстанції, його позбавлено можливості у встановленому законом порядку захистити свої права, що суперечить положенням статті 16 ЦК України, статтям 55, 124 Конституції України та положенням Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2019 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи
із Жовтневого районного суду м. Запоріжжя.
У липні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя Головного ТУЮ
у Запорізькій області про визнання рішення незаконним та зобов`язання вчинити певні дії було призначено до розгляду.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада
2015 року у справі № 331/8470/15-ц за поданням державного виконавця Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ Головного ТУЮ у Запорізькій області - Хохлова К. К. було обмежено ОСОБА_1 у виїзді за кордон без вилучення паспортного документа, як керівника підприємства-боржника
ТОВ "Елеттротек Україна" (а. с. 6-9).
Вказану ухвалу суду ОСОБА_1 в апеляційному порядку не оскаржував, а 25 листопада 2016 року звертався до суду першої інстанції із заявою про перегляд зазначеної ухвали за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Жовтневого районного суду Запорізької області від 17 січня
2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 05 квітня 2017 року, заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2015 року
за нововиявленими обставинами залишено без задоволення (а. с. 57-59).
При цьому зазначено, що посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі
на те, що він не є керівником ТОВ "Елеттротек Україна", може бути підставою для скасування заходів обмеження його виїзду за кордон, а не для перегляду ухвали за нововиявленими обставинами (а. с. 56).
Постановою головного державного виконавця Олександрівського ВДВС
м. Запоріжжя Головного ТУЮ у Запорізькій області від 21 червня 2017 року, виконавчий документ, а саме наказ № 908/3212/15, виданий 24 липня
2015 року Господарським судом Запорізької області про стягнення
з ТОВ "Елеттротек Україна" на користь ТОВ "ЗМ Україна" суми заборгованості, на підставі пункту 5 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" повернуто стягувачу. Роз`яснено,
що виконавчий документ може бути повторно пред`явлено для виконання
у строк до 21 червня 2020 року (а. с. 53-54).
При цьому, у вказаній постанові було зазначено, що згідно узагальненої судової практики Верховного Суду України "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" тимчасове обмеження громадянина України у праві виїзду за межі України законом покладено на суд, а припинення обмеження виїзду у зв`язку
з виконанням обов`язку за рішенням, що перебувало на виконанні, покладено на державного виконавця.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня
2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції
до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1, подана представником - ОСОБА_2, підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні