1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



Постанова

Іменем України

28 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 644/60/17

провадження № 61-16029св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,


учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 травня 2019 року у складі судді Саркісян О. А. та постанову Харківського апеляційного суду від 18 липня 2019 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Колтунової А. І., Маміної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про захист прав споживачів та визнання договору частково недійсним.

Позов мотивований тим, що між ним та ПАТ КБ "ПриватБанк" 29 липня

2005 року був укладений кредитний договір № HAGAGF01270012. Відповідно до умов пункту 1.1 кредитного договору банк надав кошти у розмірі

18 000,00 доларів США строком повернення до 28 липня 2025 року зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,93 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і комісії у розмірі 0,18 % від суми наданого кредиту щомісячно в період сплати плюс сума, розрахована відповідно до пункту 3.11 цього договору. Період сплати з 25 до 30 числа кожного місяця у сумі 127,45 доларів США для погашення заборгованості по кредиту, відсоткам та комісії. Для обліку комісії відкрито рахунок

НОМЕР_1 . Згідно з графіком повернення кредитних коштів розмір щомісячного платежу складає 222,07 доларів США, з яких 32,40 доларів США по сплаті комісії.

Вважав зазначену умову кредитування несправедливою, такою що порушує права та інтереси позичальника та суперечить вимогам законодавства України. Зазначив, що у розумінні Закону України "Про захист прав споживачів" виданий йому кредит є споживчим. Відповідно до

статті 11 цього Закону кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Вважав, що банком з порушенням вимог законодавства включено до умов кредитного договору № HAGAGF01270012 від 29 липня 2005 року пункту 1.1, згідно з яким позичальник зобов`язаний сплатити кредитору комісію.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати пункт 1.1 кредитного договору № HAGAGF01270012 від 29 липня 2005 року, укладений між ним та ПАТ КБ "ПриватБанк" в частині включення до щомісячного платежу складової частини по сплаті комісії за користування кредитом з дати укладення договору та визнати пункт 3.7 кредитного договору недійсним з дати укладення договору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 травня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у зв`язку з пропуском позовної давності.

Суд першої інстанції виходив із того, що встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, відповідач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому відповідач нараховував, а позивач сплатив комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним. Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими.

До позовних вимог про визнання частково недійсним кредитного договору від 29 липня 2005 року, укладеного між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 згідно зі статтею 257 ЦК України встановлено позовну давність тривалістю у три роки. Під час вирішення питання про застосування позовної давності суд враховував загальний період часу, який минув з моменту укладання договору, що становить більш 11 років (оскаржуваний кредитний договір укладено 29 липня 2005 року, а з позовом до суду ОСОБА_1 звернувся

05 січня 2017 року).

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, однак з урахуванням заяви банку про застосування позовної давності та недоведенням позивачем, що строк подання позову пропущено з поважних причин, у задоволенні позову ОСОБА_1 суд відмовив у зв`язку з пропуском позовної давності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 18 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 є стороною кредитного договору, пункти 1.1. та 3.7 якого містять умови про сплату комісії, тобто він був обізнаний щодо змісту кредитного договору з моменту його вчинення, а тому перебіг трирічної позовної давності почався 29 липня 2005 року та закінчився 29 липня 2008 року, що має наслідком відмову у задоволенні позову на підставі частини четвертої

статті 267 ЦК України. Отже, позивач пропустив позовну давність для звернення до суду з вимогами, зокрема щодо визнання недійсними вказаних пунктів кредитного договору, оскільки саме з дня укладення договору почався перебіг позовної давності. З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з підстав пропуску позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2018 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що ним не пропущено позовну давність, оскільки він як споживач кредитних послуг і позичальник не є фахівцем в галузі права, фінансів, банківської справи та відповідних норм законодавства, тому при укладенні кредитного договору не міг знати про порушення банком його прав. Посилаючись на Закон України "Про захист прав споживачів", на рішення Конституційного Суду України та акти міжнародного права, звертає увагу на те, що споживач кредитних послуг є більш слабкою стороною, ніж кредитор та дія Закону України "Про захист прав споживачів" поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником й під час виконання договору, тому суди дійшли помилкового висновку про пропуск позивачем позовної давності.

Судами попередніх інстанцій помилково застосовано позовну давність та не враховано той факт, що дія кредитного договору, окремі положення якого оспорюється, ще триває, отже споживач кредитних послуг має право на захист своїх прав, в тому числі право на звернення до суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив АБ КБ "ПриватБанк" на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому воно просило вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У жовтні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про захист прав споживачів та визнання договору частково недійсним призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29 липня 2005 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є

ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір

HAGAGF01270012.

Відповідно до умов пункту 1.1. вказаного кредитного договору банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк до 28 липня 2025 року включно у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у сумі 22 917,00 доларів США на наступні цілі: придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1 у сумі

18 000,00 доларів США і на оплату страхових платежів у сумі 4 917,00 доларів США зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,93 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і комісії у розмірі 0,18 % від суми наданого кредиту щомісячно в період сплати плюс сума, розрахована відповідно до пункту 3.11 вказаного договору. Погашення заборгованості за цим договором здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з 25 по 30 число кожного місяця позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) згідно з графіком, зазначеним у додатку 1 для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості за кредитом, відсотками та комісією.


................
Перейти до повного тексту