Постанова
Іменем України
04 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 1328/6171/12
провадження № 61-4550св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - виконуючий обов`язки прокурора Шевченківського району
м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: управління Держкомзему у м. Львові, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Грень Наталія Михайлівна, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Серафин Людмила Вікторівна, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційні скарги ОСОБА_3 на постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В. від 22 січня
2019 року та додаткову постанову цього ж суду від 05 березня 2019 року,
ВСТАНОВИВ :
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2012 року виконуючий обов`язки прокурора Шевченківського району
м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, нечинними державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок.
Позовну заяву мотивовано тим, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 липня 2010 року (справа № 2-1298/10) зобов`язано управління Держкомзему у м. Львові погодити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів з видачі державного акта на право власності на земельну ділянку площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та земельну ділянку площею 0,12 га для ведення садівництва у АДРЕСА_1, визнано право власності на дані земельні ділянки за ОСОБА_5 , зобов`язано управління Держкомзему в м. Львові оформити та видати державний акт на право власності та внести підпис про право власності у земельно-облікові документи; зобов`язано Львівську міську раду підписати державні акти про право власності на земельні ділянки за ОСОБА_5 .
Позивач вказує, що на підставі вказаного судового рішення
ОСОБА_6 видано державні акти на право власності на вищевказані земельні ділянки. В подальшому згідно з договором купівлі-продажу від 10 листопада 2010 року ОСОБА_7 відчужив дані земельні ділянки ОСОБА_8, а останній 30 червня 2011 року відчужив їх ОСОБА_3 . Вказував, що постановою Верховної ради України від 16 червня 2011 року суддю ОСОБА_9, який розглядав дану справу було звільнено з посади судді. Здійснити перевірку зазначеного судового рішення неможливо у зв`язку з відсутністю цивільної справи в канцелярії суду. Прокурорською перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 звертався до Пустомитівського районного суду Львівської області з позовною заявою до ПП "АБМ-КОМПАНІ", управління Держкомзему у м. Львові, Львівської міської ради про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити такі, визнати право власності на земельні ділянки на АДРЕСА_1 , однак ухвалою суду від 06 грудня 2011 року позовну заяву повернуто позивачу без розгляду, отже рішення від 19 липня 2010 року судом не ухвалювалося. Львівська міська рада, яка є уповноваженим органом на розпорядження спірними земельними ділянками, не ухвалювала будь-якого рішення про надання земельних ділянок у власність ОСОБА_1 .
Оскільки ОСОБА_3 набула земельні ділянки за рахунок держави без достатньої правової підстави, то такі слід повернути державі.
Посилаючись на вищевикладене, позивач просив визнати недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок, нечинним державні акти на право власності на земельні ділянки та зобов`язати у ОСОБА_3 повернути їх у розпорядження Львівської міської ради.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Справа розглядалася судами неодноразово.
Так, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2014 року були скасовані рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 09 жовтня 2013 року та ухвала апеляційного суду Львівської області від 20 лютого 2014 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Останнім рішенням Шевченківського районного суду м. Львова у складі судді Ковальчука О. І. від 04 липня 2017 року у задоволенні позову виконуючого обов`язки прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсутність судового рішення, яким було визнано за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки, не відновлює право власності Львівської міської ради на ці земельні ділянки та не дає останній право на оскарження договорів купівлі-продажу та повернення їх у розпорядження органу місцевого самоврядування.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 22 січня 2019 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 05 березня 2019 року про виправлення описки, апеляційну скаргу прокуратури Львівської області задоволено частково. Скасовано рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 04 липня 2017 року і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
Визнано недійсними договори купівлі-продажу земельної ділянки
від 30 червня 2011 року, посвідчені приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Грень Л. М. за реєстровими номерами 1939, 1940, укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за якими
ОСОБА_1 відчужив ОСОБА_2 земельні ділянки площею
0,1000 га та 0,1200 га, що розташовані на АДРЕСА_1 .
Витребувано від ОСОБА_3 земельні ділянки площею 0,1000 га (кадастровий номер 4610137500:05:007:0118) та земельну ділянку площею 0,1200 (кадастровий номер 4610137500:05:007:0119), що розташовані на АДРЕСА_1 та повернуто їх у розпорядження Львівської міської ради.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Додатковою постановою Львівського апеляційного суду від 05 березня
2019 року визнано нечинними державні акти на право власності на земельні ділянки площами 0,1200 га та 0,1000 га, серії ЯЛ № № 874904, 874905, видані на прізвище ОСОБА_2 - право власності за якими перейшло до ОСОБА_3 .
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що Львівська міська ради рішення про передачу спірних земельних ділянок у приватну власність ОСОБА_1 не приймала, судове рішення, яким було визнано за останнім право власності на земельні ділянки, Пустомитівським районним судом Львівської області не ухвалювалося. Таким чином земельні ділянки вибули із власності територіальної громади поза її волею, що є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу земельних ділянок, нечинними державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування їх у останнього набувача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційних скаргах ОСОБА_3 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та додаткову постанову цього ж суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем не доведено належними доказами належності спірних земельних ділянок саме Львівській міській раді. Відсутність судового рішення, яким було визнано за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки, не відновлює право власності Львівської міської ради на ці земельні ділянки та не дає останній право на оскарження договорів купівлі-продажу та повернення їх у розпорядження органу місцевого самоврядування. Суд апеляційної інстанції, витребовуючи спірні земельні ділянки, допустив непропорційне втручання у право власності ОСОБА_3 . Прокурор не довів наявності у нього підстав для представництва Львівської міської ради, а тому вважає, що позов подано неналежним позивачем.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Львівського апеляційного суду від 22 січня 2019 року та зупинено її виконання до закінчення касаційного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2019 року прийнято до провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 05 березня 2019 року та зупинено її дію до закінчення касаційного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 липня 2010 року у справі №2-1298/10 задоволено позов ОСОБА_1 до
ПП "АБМ-Компані", Управління Держкомзему у м. Львові, Львівської міської ради про зобов`язання управління Держкомзему у м. Львові погодити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів з видачі державного акта на право власності на земельну ділянку площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та земельну ділянку площею 0,12 га для ведення садівництва по АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на зазначені земельні ділянки, зобов`язано Управління Держкомзему у м. Львові оформити та видати Державний акт на право власності та внести підпис про право власності у земельно-облікові документи; зобов`язано Львівську міську раду підписати державні акти про право власності на земельні ділянки за ОСОБА_1 .
На підставі вищенаведеного рішення Пустомитівського районного суду ОСОБА_1 видано державні акти на право власності на земельні ділянки: серії ЯЛ № 315018 від 22 жовтня 2010 року площею 0,1000 га кадастровий номер 4610137500:05:007:0118 та серії ЯЛ № 315017 від 22 грудня 2010 року площею 0,1200 га кадастровий номер 4610137500:05:007:0119.
Відповідно до договорів купівлі-продажу від 10 листопада 2010 року ОСОБА_1 відчужив земельні ділянки площею 0, 1000 га та 0,1200 га по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 на підставі яких останньому виготовлено державні акти на право власності на земельні ділянки
серії ЯЛ № 874904 від 07 грудня 2010 року та серії ЯЛ № 874905 від 07 грудня 2010 року.
В подальшому ОСОБА_2 продав зазначені земельні ділянки ОСОБА_3 згідно з договорами купівлі-продажу від 30 червня 2011 року, на підставі яких внесено зміни до державних актів на право власності на земельні ділянки.
Перевіркою прокуратури Шевченківського району м. Львова встановлено, що у 2010 році не ухвалювалося рішення Пустомитівського районного суду Львівської області щодо зобов`язання передати у власність ОСОБА_1 вищезазначені земельні ділянки.
Матеріалами кримінального провадження №12012150090000204 на підставі висновку експертизи від 26 березня 2013 року №449 встановлено, що підпис ОСОБА_1 на позовній заяві у справі за позовом ОСОБА_1 до ПП "АБМ-Компані", Управління Держкомзему у м. Львові, Львівської міської ради "Про визнання права власності на земельну ділянку" виконаний не ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки, виданої Пустомитівським районним судом Львівської області від 21 січня 2014 року, позовна заява ОСОБА_1 до
ПП "АБМ-Компані", Управління Держкомзему у м. Львові, Львівської міської ради про зобов`язання управління Держкомзему у м. Львові про визнання права власності на земельні ділянки надійшла до суду 04 червня 2010 року під № 2-1298/10 та у 2011 році перереєстрована під № 2/1316/224/11
(а. с. 1, 2 т. 2).
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 06 грудня 2011 року у справі № 2-1316/224/11 за позовом ОСОБА_1 до
ПП "АБМ-Компані", управління Держкомзему у Пустомитівському районі Львівської області, Львівської міської ради про визнання незаконними дій, зобов`язання вчинити дії та визнання права власності щодо земельних ділянок по АДРЕСА_1 позовна заява повернута позивачу на підставі пункту 4 частини третьої статті 121 ЦПК України 2004 року.
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_3 здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті
203 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами. Юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до положень статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Згідно зі статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності (частина п`ята статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Виключно на пленарних засіданнях сільської ради відповідно до закону приймаються рішення щодо відчуження комунального майна та вирішуються питання регулювання земельних відносин (пункти 30 і 34 статті 26 Закону).
Частиною другою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
За змістом частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки (частина шоста статті 118 ЗК України).
Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (частина сьома статті 118 ЗК України).
Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина дев`ята статті 118 ЗК України).