1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду




Постанова

Іменем України


28 жовтня 2020 року

м. Київ


справа № 596/63/17

провадження № 61-13121св20


Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,


учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Дрогобицький відділ поліції Головного управління Національної поліції України в Львівській області, Дрогобицька місцева прокуратура, прокуратура Львівської області, Державна казначейської служби України,


розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського апеляційного суду у складі колегії суддів: Дикун С. І., Парандюк Т. С., Храпак Н. М., від 01 вересня 2020 року,


ВСТАНОВИВ:


Описова частина

Короткий зміст позовних вимог


У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дрогобицького відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Львівській області, Дрогобицької місцевої прокуратури, прокуратури Львівської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 20 липня 2015 року він став жертвою злочинної організації шахраїв. Того ж дня він звернувся до Гусятинського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України із заявою про злочин, вказавши прізвища злочинців, номера їх телефонів, банк і банківські карткові рахунки, які використовують злочинці. Вважає, що у правоохоронних органів були всі можливості затримати злочинців, проте вони цього не виконали. Лише 14 серпня 2015 року були внесені відомості в Єдиний реєстр досудових розслідувань і розпочато досудове розслідування.

Непрофесійні, на його переконання, дії правоохоронних органів створили йому і його близьким умови, внаслідок яких вони перебувають у небезпеці від можливих насильницьких дій з боку злочинців. Він знаходиться у постійному стресі, втратив сон і спокій, внаслідок чого загострилися його хронічні хвороби, які потребують значних витрат на лікування.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд на підставі статей 55, 56 Конституції України стягнути з Державного бюджету України на його користь моральну шкоду, завдану йому бездіяльністю відповідачів, а саме Дрогобицьким відділом поліції Національної поліції України в Львівській області у розмірі 200 000 грн, Дрогобицькою місцевою прокуратурою Львівської області у розмірі 200 000 грн, прокуратурою Львівської області у розмірі 400 000 грн.

Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 30 червня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за недоведеністю останнім підстав для відшкодування моральної шкоди.


Короткий зміст ухвали суду першої інстанції


Ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 26 червня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 30 червня 2017 року у цій справі.


Ухвала суду мотивована тим, що заявником не доведено, що обставини, на які він посилається як на підставу перегляду рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 30 червня 2017 року у цивільній справі за № 596/63/17 є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України і такими, які можуть істотно вплинути на вирішення справи.


Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції


Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року визнано неподаною та повернуто ОСОБА_1 апеляційну скаргу на ухвалу Гусятинського районного суду Тернопільської області від 26 червня 2020 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що законом чітко встановлено для скаржника обов`язок сплачувати судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвали суду. При цьому предмет судового розгляду суду першої інстанції не може впливати на обов`язковість сплати або несплати судового збору за подання апеляційної скарги в разі незгоди з ухвалою суду, незалежно від того, чи передбачено Законом України "Про судовий збір" справляння судового збору за подання тих позовних заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року та направити справу до апеляційного суду для розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.


Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір", оскільки він звільнений від сплати судового збору, а висновок суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги у зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору є необґрунтованим. При цьому, судом не взято до уваги висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року (справа № 438/115/17-ц).


У жовтні 2020 року Львівською обласною прокуратурою подано відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваного судового рішення.


Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції


Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2020 відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 20 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду.


Фактичні обставини справи, встановлені судами


У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дрогобицького відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Львівській області, Дрогобицької місцевої прокуратури, прокуратури Львівської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю правоохоронних органів.



Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 30 червня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за недоведеністю останнім підстав для відшкодування моральної шкоди.


Ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 26 червня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 30 червня 2017 року у цій справі.


Не погоджуючись із цим судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його у апеляційному порядку.


Ухвалою Тернопільского апеляційного суду від 10 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Гусятинського районного суду Тернопільської області від 26 червня 2020 року залишено без руху у зв`язку із несплатою останнім судового збору за подання апеляційної скарги до суду та надано позивачу строк для усунення недоліків скарги.


Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року визнано неподаною та повернуто ОСОБА_1 апеляційну скаргу на ухвалу Гусятинського районного суду Тернопільської області від 26 червня 2020 року у зв`язку із невиконання останнім вимоги ухвали суду про залишення його апеляційної скарги без руху.


Мотивувальна частина


Позиція Верховного Суду


Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.


Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.


Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права


Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.


Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.


................
Перейти до повного тексту