Постанова
Іменем України
28 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 2-4597/07
провадження № 61-12595св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Дніпропетровська міська рада,
особа, що подала апеляційну та касаційну скарги - комунальне підприємство "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради на ухвалу Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В., від 08 липня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності на домоволодіння в цілому.
В обґрунтування позову вказала, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 22 січня 2007 року вона придбала квартиру АДРЕСА_1, яка є єдиною квартирою у цьому домоволодінні, проте не може реалізувати свої права як власника у звʼязку із відсутністю правоустановлюючих документів на це майно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Решетніка М. О. від 11 грудня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на будинок по АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з урахуванням того, що у спірному домоволодінні розташована лише одна належна позивачу квартира, за нею слід визнати право власності на це домоволодіння.
Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 квітня 2020 року поновлено комунальному підприємству "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради (далі - КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" ДМР) строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за його апеляційною скаргою на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2007 року.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08 липня 2020 року, на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" ДМР на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2007 року з тих підстав, що суд першої інстанції під час вирішення цього спору не вирішував питання про права особи, яка подала апеляційну скаргу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У касаційній скарзі КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" ДМР просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 липня 2020 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права. В обґрунтування скарги зазначає, що судом апеляційної інстанції не було належним чином досліджено зібрані у справі докази стосовно наявності порушеного права КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" ДМР для звернення до суду з апеляційною скаргою, неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи.
У жовтні 2020 року Дніпровська міська рада подала відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваного судового рішення.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2020 відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 20 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 22 січня 2007 року ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_2 належну йому на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2006 року та постанови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2006 року квартиру АДРЕСА_1, яка є єдиною квартирою у цьому домоволодінні (а.с. 6). Рік побудови будинку - до 1917 року (а.с. 11)
У листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дніпропетровської міської ради про визнання за нею права власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 в цілому.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Решетніка М. О. від 11 грудня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на будинок по АДРЕСА_1 .
Рішення суду набрало законної сили 24 грудня 2007 року.
Під час розгляду справи в суді представник Дніпропетровської міської ради за довіреністю від 29 січня 2007 року № 4/11-66 - заступник начальника юридичного управління Дніпропетровської міської ради Решетник О. А. визнав позовні вимоги, що підтверджується протоколом судового засідання від 11 грудня 2007 року (а.с. 15).
Вказаною довіреністю передбачено право представника визнавати позовні вимоги (а.с. 14).
Відповідно до положень пункту 2.4. Статуту КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" ДМР для виконання завдань та досягнення цілей, передбачених Статутом, підприємство має право на організацію претензійної і ведення позовної роботи на підставі відповідного доручення (довіреності), оформленого у встановленому законом порядку (а.с. 47-54).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам оскаржена ухвала апеляційного суду відповідає з таких підстав.
Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.
Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).