ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 826/8499/16
касаційне провадження № К/9901/27831/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2016 року (головуючий суддя - Данилишин В.М.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Лічевецький І.О.; судді: Мельничук В.П., Мацедонська В.Е.)
у справі № 826/8499/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Вектор"
до Головного управління ДФС у м. Києві
про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Вектор" (далі - ТОВ "БМТ "Вектор"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві; відповідач; контролюючий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 24 травня 2016 року № 1992615141 та від 24 травня 2016 року № 2002615141.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 08 вересня 2016 року позов задовольнив повністю.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03 листопада 2016 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.
ГУ ДФС у м. Києві звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2016 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, зазначає про безпідставне обрання позивачем вексельної форми розрахунку з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фіброліт-7" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донбас Інвест Гарант", оскільки останнє не передбачено умовами укладених договорів. Наведене, на переконання ГУ ДФС у м. Києві, а також факт припинення 18 червня 2013 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіброліт-7" у зв`язку з визнанням його банкрутом обумовлює необхідність включення кредиторської заборгованості платника перед цими контрагентами до складу інших доходів.
Крім того, ГУ ДФС у м. Києві вказує про фіктивний характер господарських операцій із придбання позивачем підрядних робіт та товарно-матеріальних цінностей, зокрема, в Товариства з обмеженою відповідальністю "Еско Трейн", Товариства з обмеженою відповідальністю "Латустрейд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сі оф лайф Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс". При цьому звертає увагу на вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 11 вересня 2014 року у справі № 760/18396/14-к, яким засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Еско Трейн" ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою, другою статті 205-1 Кримінального кодексу України, а також пояснення засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сі оф лайф Україна" ОСОБА_2 щодо його непричетності до фінансово-господарської діяльності цієї юридичної особи.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 листопада 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у м. Києві.
Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
22 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "БМТ "Вектор" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, результати якої оформлено актом від 26 квітня 2016 року № 78/26-15-14-01-01/36473746.
За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 47.1.1 пункту 47.1 статті 47, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.2, 198.3, 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на безпідставне невключення до складу інших доходів кредиторської заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Фіброліт-7" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донбас Інвест Гарант", яку, за доводами відповідача, слід вважати безнадійною, а також неправомірним формуванням даних податкового при придбанні підрядних робіт та товарно-матеріальних-цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Біобуд Девелопмент", Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Форум Інвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Латустрейд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Еско Трейн", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агат Пром", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сі оф лайф Україна" з огляду на удаваний характер здійснених поставок, що мотивовано наявністю в цих юридичних осіб ознак фіктивності.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом 24 травня 2016 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 1992615141, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1340578,00 грн за основним платежем та 335145,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 2002615141, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1155113,00 грн за основним платежем та 288778,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в ТОВ "БМТ "Вектор" наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування доходів, витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.
На переконання Верховного Суду, наведений висновок судових інстанцій є передчасним з огляду на таке.
Відповідно до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України безнадійною є заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, що не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією; заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.
Згідно з пунктом 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
За правилами підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
Відносини, пов`язані з обігом векселів в Україні, регулюються "Уніфікованим законом про переказний та простий векселі", що ратифікований Законом України від 06 липня 1999 року № 826-XIV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Цивільним кодексом України, Законами України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV "Про цінні папери та фондовий ринок" та від 05 квітня 2001 року № 2374-III "Про обіг векселів в Україні".
За визначенням, наведеним у частині першій статті 14 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV "Про цінні папери та фондовий ринок", векселем є цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
Відповідно до статті 4 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2374-III "Про обіг векселів в Україні" видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, фінансових векселів.
На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов`язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.
У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем.
Згідно зі статтею 77 Уніфікованого закону до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).
Відповідно до частини першої статті 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.
Ця норма стосується не тільки векселедержателя, а всіх осіб, що мають право вимагати за векселем.
За правилами статей 11, 16 Уніфікованого закону будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим.
Таким чином, вексель є інструментом комерційного кредиту, що виступає у вигляді відстрочення платежу за надані товари та послуги.
При цьому векселедавець не має можливості та не зобов`язаний отримувати відомості щодо обігу виданих векселів та передачі їх векселедержателем іншим особам.
Відповідно до статті 43 Уніфікованого закону держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов`язаних осіб при настанні строку платежу, якщо останній не був здійснений, а також до настання строку платежу за таких умов: якщо мала місце повна або часткова відмова здійснити акцепт; у разі банкрутства трасата (незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні), або у разі припинення ним платежів, навіть якщо ця обставина не була встановлена судовим рішенням, або у разі безрезультатного звернення стягнення на його майно; у разі банкрутства трасанта за векселем, що не підлягає акцепту.
Наведені правові норми закріплюють право векселедержателя на дострокову реалізацію права вимоги за векселем за рахунок солідарно зобов`язаних осіб у разі, якщо до настання строку платежу відбудуться визначені Уніфікованим законом події, що унеможливлюють погашення такого векселя прямим боржником.
При цьому векселедержатель може використовувати простий вексель у розрахунках зі своїми контрагентами шляхом переводу власної заборгованості на векселедателя. У такому випадку припиняється право вимоги одного кредитора і виникає право вимоги в іншого кредитора.
Отже, вексель може і надалі використовуватися в обігу до закінчення строку платежу за ним. Вексель як актив не втрачає своєї правової сили внаслідок ліквідації держателя та може і надалі використовуватися в обігу.
За таких обставин висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що у випадку відсутності даних про те, що 7 простих векселів на загальну суму 832098,98 грн зі строком погашення 14 червня 2022 року до ліквідації держателя - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіброліт-7" 18 червня 2013 року не були передані іншим сторонам (кредитору, індосату) та залишені в нього, заборгованість за такими векселями не може вважатися безнадійною кредиторською заборгованістю та обумовлювати обов`язок позивача включити її до інших доходів звітного періоду ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
В той же час, приписами частини третьої статті 4 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2374-III "Про обіг векселів в Україні" передбачено, що умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов`язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі.
Відхиляючи доводи контролюючого органу про те, що вексельна форма розрахунку не передбачалась умовами укладених позивачем із Товариством з обмеженою відповідальністю "Фіброліт-7" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донбас Інвест Гарант" договорів, суди врахували долучені платником до матеріалів справи додаткові угоди.