ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2020 року
м. Київ
справа №804/15698/15
касаційне провадження №К/9901/25825/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Шальєва В.А.; судді: Білак С.В., Олефіренко Н.А.)
у справі № 804/15698/15
за позовом Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради
до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
В листопаді 2015 року Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради (далі - КП "Дніпроводоканал"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську; відповідач; контролюючий орган), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 серпня 2015 року № 4705/10/28-01-50-11.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 28 березня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовив, дійшовши висновку про те, що розглядувана штрафна санкція є поточним зобов`язанням, від виконання якого запровадження мораторію не звільняє.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 16 травня 2016 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року скасував та прийняв нову, якою позов задовольнив.
СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2016 року та залишити без змін постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що введений мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які виникли після, та не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22 листопада 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську.
13 лютого 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також наголосив на тому, що штраф за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням нарахований контролюючим органом за прострочення граничних термінів сплати узгодженого податкового зобов`язання, яке виникло до порушення провадження у справі про банкрутство, а відтак не є поточним платежем.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
20 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку КП "Дніпроводоканал" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 16 липня 2015 року № 34/28-01-50-03341305.
За її наслідками СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську дійшла висновку про порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 3150737,00 грн за податковою декларацією від 19 жовтня 2012 року.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 04 серпня 2015 року № 4705/10/28-01-50-11, згідно з яким платнику визначено штраф у сумі 41560,30 грн.
При наданні оцінки правомірності прийняття вказаного акта індивідуальної дії слід виходити з такого.
Відповідно до абзацу двадцять четвертого статті 1 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2343-XII) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.