ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 420/7718/19
адміністративне провадження № К/9901/16780/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Уханенка С.А.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 420/7718/19
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про скасування наказу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П?ятого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2020 року (колегія суддів: головуючий суддя Кравець О.О., судді Домусчі С.Д., Коваль М.П.),
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, у якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 09 грудня 2019 року № 4141/7, яким відмовлено в задоволенні його скарги від 10 листопада 2018 року;
1.2. зобов`язати Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу від 10 листопада 2018 року ОСОБА_1 .
1.3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2019 року його позовні вимоги до Міністерства юстиції України задоволено шляхом визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 10 грудня 2018 року № 4512/7 "Про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 10 листопада 2018 року без розгляду її по суті"; зобов?язано Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 10 листопада 2018 року. Однак, Наказом Міністерства юстиції України від 09 грудня 2019 року № 4141/7 відмовлено повторно у задоволенні скарги від 10 листопада 2018 року вже у зв?язку з наявною інформацією про судове провадження між тими самими сторонами та однаковим предметом. Позивач вважає цей наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року позов задоволено повністю.
2.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 09 грудня 2019 року № 4141/7, яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні скарги від 10 листопада 2018 року.
2.2. Зобов`язано Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 10 листопада 2018 року.
2.3. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно висновку комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 14 листопада 2019 року комісією не було встановлено наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб`єкта оскарження. Також суд дійшов висновку, що наказ Міністерства юстиції України №4141/7 від 09 грудня 2019 року прийнятий з порушенням строку визначеного чинним законодавством для його ухвалення та без прийняття рішення про необхідність продовження такого строку, оскільки скарга позивача від 10 листопада 2018 фактично розглянута 09 грудня 2019 року, тобто, з пропуском місячного строку. При цьому, доказів повідомлення позивача про необхідність продовження терміну розгляду скарги відповідачем не надано, що підтверджує порушення прав ОСОБА_1 . За цих обставин суд першої інстанції вважає, що скарга розглянута без дотримання встановленої процедури, не на засадах розсудливості та пропорційності, а тому спірний наказ як такий, що прийнятий за результатами цього розгляду, є протиправним та підлягає скасуванню.
3. Постановою П?ятого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2020 року рішення суду першої інстанції скасоване та ухвалено нове рішення про закриття провадження у цій справі.
4. Закриваючи провадження у справі суд апеляційної інстанції з посиланням на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 19 червня 2019 року по справі № 802/385/18-а та у постанові від 12 лютого 2020 року по справі № 1840/3241/18, виходив з того, що цей спір має приватноправовий характер, а тому з огляду на суб?єктний склад сторін спору його слід вирішувати за правилами господарського чи цивільного судочинства.
ІІІ. Касаційне оскарження
5. Не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати це судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
5.1. В обґрунтування доводів касаційної скарги вказує на помилковість висновків суду апеляційної інстанції про закриття провадження в справі та віднесення його розгляду до судів цивільної чи господарської юрисдикції.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
6. 10 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерства юстиції України із скаргою на рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова І.О.
7. В скарзі позивач заявив вимогу про скасування рішення цього державного реєстратора щодо реєстрації ним об`єкта нерухомого майна у вигляді житлового будинку з господарчими спорудами загальною площею 55, 1 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,06 га (кадастровий номер 5123755800:02:003:0387) за громадянином ОСОБА_2 та поновлення права власності позивача на житловий будинок з господарчими спорудами загальною площею 55, 1 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,06 га (кадастровий номер 5123755800:02:003:0387).
8. 03 грудня 2018 року Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України прийнято висновок, яким було рекомендовано відмовити позивачу у задоволенні скарги від 10 листопада 2018 року без розгляду її по суті, оскільки скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною 5 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а саме: додані до скарги копії документів не засвідчені.
9. На підставі вищезазначеного висновку, наказом Міністерства юстиції України №4512/7 від 10 грудня 2018 року позивачу відмовлено у задоволенні скарги без розгляду її по суті із вищезазначених підстав.
10. Позивач оскаржив вказане рішення до суду.
11. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2019 року по справі № 420/1459/19, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 10 грудня 2018 року № 4512/7 "Про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 10 листопада 2018 року без розгляду її по суті"; зобов`язано Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 10 листопада 2018 року.
12. На виконання вищевказаного рішення суду наказом Міністерства юстиції України від 09 грудня 2019 року № 4141/7 повторно відмовлено у задоволенні скарги позивача від 10 листопада 2018 року у зв`язку з наявною інформацією про судове провадження між тими самими сторонами та однаковим предметом.
13. Вважаючи цей наказ протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
14. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
15. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
16. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
17. Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1128 (далі - Порядок №1128).
18. Відповідно до частин першої, другої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб?єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
19. Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
20. Частина п?ята статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначає, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб?єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити: 1) повне найменування (ім?я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім?я) представника скаржника, якщо скарга подається представником; 2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується; 3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника; 4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.
21. До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.
22. Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.
23. Пункт 1 частини шостої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначає, що за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про відмову у задоволенні скарги.
24. Згідно із пунктом 1 частини восьмої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо:
1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті;
2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується;