ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 922/74/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,
за участю секретаря судового засідання - Гогуся В.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2020 (головуючий суддя Тихий П.В., судді Хачатрян В.С., Шутенко І.А.) у справі №922/74/20 Господарського суду Харківської області
за позовом Першого заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області до 1) Фермерського господарства "Слобідська садиба", 2)Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, третя особа ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування їх державної реєстрації та повернення земель
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. Перший заступник керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області (далі - Прокурор) звернувся в Господарський суд Харківської області з позовом до Фермерського господарства "Слобідська садиба" (далі - Відповдіач-1), Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - Відповідач-2), ОСОБА_1 (далі - Третя особа) про: 1)визнання незаконним та скасування наказу Відповідача-2 №3700-СГ від 25.11.2015 "Про надання в оренду земельної ділянки"; 2) визнання незаконним та скасування наказу Відповідача-2 №3701-СГ від 25.11.2015 "Про надання в оренду земельної ділянки"; 3) визнання незаконним та скасування наказу Відповідача-2 №4933-СГ від 29.12.2015 "Про надання в оренду земельної ділянки"; 4) визнання недійсним, укладеного між Відповідачем-2 та Третьою особою договору оренди від 25.12.2015 земельної ділянки з кадастровим номером 6321082500:01:005:0251 площею 66,8146 га та додаткову угоду до договору оренди від 14.04.2016, скасувавши запис про державну реєстрацію права оренди; 5)визнання недійсним, укладеного між Відповідачем-2 та Третьою особою договору оренди від 25.12.2015 земельної ділянки з кадастровим номером 6321082500:01:005:0254 площею 14,4503 га, скасувавши запис про державну реєстрацію права оренди; 6) визнання недійсним, укладеного між Відповідачем-2 та Третьою особою договору оренди від 14.04.2016 земельної ділянки з кадастровим номером 6321082500:04:002:0252 площею 49,7567 га, скасувавши запис про державну реєстрацію права оренди; 7) зобов`язання Відповідача-1 повернути Державі в особі Відповідача-2 земельні ділянки з кадастровими номерами 6321082500:01:005:0251 площею 66,8146 га; 6321082500:04:002:0252 площею 49,7567 га; 6321082500:01:005:0254 площею 14,4503 га - загальною вартістю 3 345 509,16 грн шляхом складання акту прийому передачі. Також, Прокурор просив визнати поважними причини пропуску строку позовної давності та поновити його.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Третьою особою отримано в користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності загальною площею 131,0216 га, проте, отримані такі ділянки поза процедурою, визначеною статтями 124, 134 ЗК України, а саме за спрощеною процедурою без проведення земельних торгів (аукціону). Відповідачем-2 всупереч вимог статей 116, 118, 122-124, 134 ЗК України та статей 7, 8, 14 Закону України "Про фермерське господарство" прийнято накази, якими незаконно передано Третій особі в користування (оренду) спірні земельні ділянки без проведення земельних торгів (аукціону). Наразі землекористувачем земельних ділянок є Відповідач-1, який зареєстрований Третьою особою, а тому саме Відповідач-1, як юридична особа, а не Третя особа є стороною у спірних правовідносинах.
Короткий зміст рішення, ухваленого судом першої інстанції
3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.04.2020 визнано поважними причини пропуску прокуратурою строків позовної давності та поновлено їх. Позовні вимоги задоволено.
4. Рішення суду мотивовано тим, що оскаржувані накази Відповідача-2 видані з порушенням процедури, передбаченої чинним законодавством, а тому підлягають скасуванню. В той же час, скасування наказів тягне за собою і визнання недійсними спірних договорів оренди, що були укладені на підставі вказаних наказів.
Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції
5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2020 рішення Господарського суду Харківської області від 13.04.2020 скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.
6. Постанова суду мотивована тим, що ОСОБА_1 визначений у позовній заяві як Третя особа, однак заявлені позовні вимоги спрямовані на позбавлення ОСОБА_1 прав на земельні ділянки, надані йому в користування для ведення фермерського господарства. При цьому, безпосередньо за заявами ОСОБА_1 як фізичної особи приймались оспорювані розпорядження та накази, здійснювалася державна реєстрація прав на земельні ділянки, а також укладалися оспорювані договори. Заміна відповідача у справі може бути здійснена виключно за клопотанням позивача, в той час як суд позбавлений можливості здійснити заміну відповідача за власною ініціативою (навіть якщо суд встановить, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом). З урахуванням зазначеного, а також того, що клопотання, передбачене частинами 1-3 статті 48 ГПК України, Прокурором заявлено не було, апеляційний господарський суд не вбачає процесуальної можливості задоволення даного позову, оскільки позов подано до неналежного відповідача, тобто, не до особи, яка отримала майнове право (орендаря), якою є фізична особа ОСОБА_1 . З огляду на викладене, суд першої інстанції помилково розглянув та вирішив по суті позов, пред`явлений до неналежного відповідача, чим припустився порушення норм процесуального законодавства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги Прокурора
7. Прокурор подав касаційну скаргу на постанову апеляційного господарського суду, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Аргументи учасників справи
Доводи Прокурора, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
8. Судом апеляційної інстанції не враховано висновків суду касаційної інстанції, викладених у постановах у справах №628/776/18, №922/614/19, №704/29/17-ц, №388/1103/16-ц, №275/82/18, №539/4023/15-ц, 610/1863/17, №695/1275/17, №483/1863/17, №368/546/16-ц, №677/1865/16-ц, №606/2032/16-ц, №474/100/16-ц, №348/992/16-ц, №154/793/15-ц, №389/29/17-ц, №635/6568/15-ц, №6-290цс15, №6-248цс16, а саме, що за змістом статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалася.
Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу
9. Відповідачі та Третя особа відзив на касаційну скаргу не надали, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення у даній справі у касаційному порядку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
10. Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, Прокурор оскаржує постанову суду апеляційної інстанції з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
11. Частиною 1 статті 300 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
12. Таким чином, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
13. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1).
14. У поданій касаційній скарзі Прокурор, обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, вказав, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків касаційної інстанції, викладених у постановах Верховного Суду у справах №628/776/18, №922/614/19, №704/29/17-ц, №388/1103/16-ц, №275/82/18, №539/4023/15-ц, 610/1863/17, №695/1275/17, №483/1863/17, №368/546/16-ц, №677/1865/16-ц, №606/2032/16-ц, №474/100/16-ц, №348/992/16-ц, №154/793/15-ц, №389/29/17-ц, №635/6568/15-ц, №6-290цс15, №6-248цс16.
14.1. Зокрема, скаржник зазначає, що судом не враховано, що за змістом статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалася. Оскільки суд апеляційної інстанції не врахував наведеного, тому дійшов безпідставного висновку про те, що Прокурором невірно обрано склад учасників справи та визначено ОСОБА_1 у якості Третьої особи, у той час, як позовні вимоги спрямовані на позбавлення його прав на земельні ділянки, надані йому у користування для ведення фермерського господарства.
15. Як встановлено судом апеляційної інстанції, наказами Відповідача-2 №3700-СГ від 25.11.2015, №3701-СГ від 25.11.2015, №4933-СГ від 29.12.2015 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж спірних земельних ділянок загальною площею 131,0216 га в натурі (на місцевості) та передано їх Третій особі в оренду для ведення фермерського господарства строком на 49 років. На підставі зазначених наказів між Відповідачем-2 та Третьою особою укладено договір оренди від 25.12.2015 земельної ділянки з кадастровим номером 6321082500:01:005:0251 площею 66,8146 га, договір оренди від 14.04.2016 земельної ділянки з кадастровим номером 6321082500:04:002:0252 площею 49,7567 га, договір оренди від 25.12.2015 земельної ділянки з кадастровим номером 6321082500:01:005:0254 площею 14,4503 га строком на 49 років. Відповідно до пункті 14 договорів земельні ділянки передані для ведення фермерського господарства. Третьою особою 02.02.2017 зареєстровано Фермерське господарство "Слобідська садиба".
16. Звертаючись до суду з позовом, Прокурор послався на те, що землекористувачем спірних земельних ділянок є Відповідач-1, який зареєстрований Третьою особою, а тому саме Відповідач-1, як юридична особа, а не Третя особа є стороною у спірних правовідносинах.
17. Здійснюючи перегляд рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевий господарський суд помилково розглянув та вирішив спір по суті, оскільки позов пред`явлений до неналежного відповідача. При цьому, обґрунтовуючи свою позицію, суд апеляційної інстанції послався на те, що заявлені позовні вимоги спрямовані на позбавлення ОСОБА_1 прав на земельні ділянки, надані йому в користування для ведення фермерського господарства. При цьому, безпосередньою за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 як фізичної особи приймались оспорювані розпорядження та накази, здійснювалася державна реєстрація прав на земельні ділянки, а також укладалися оспорювані договори. Проте, зважаючи на вимоги частин 1-3 статті 48 ГПК України, а також те, що Прокурором відповідного клопотання про заміну відповідача у справі - ФГ "Слобідська садиба" на ОСОБА_1 заявлено не було, а суд позбавлений можливості здійснити заміну відповідача за власною ініціативою, тому в позові Прокурору слід відмовити.