ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 911/1317/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н.Г. - головуючого, Жукова С.В., Огородніка К.М.
за участю секретаря судового засідання Громак В.О.
за участю представника: ДСП "Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами"- Островської Т. П.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного спеціалізованого підприємства "Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2020
та рішення Господарського суду Київської області від 31.01.2020
у справі № 911/1317/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "ЕСКО Україна"
до Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильський спецкомбінат"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державного спеціалізованого підприємства "Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами"
про стягнення грошових коштів,-
ВСТАНОВИВ:
У травні 2019 року ТОВ "Енергосервісна компанія "ЕСКО Україна" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до ДСП "ЧСК" та, з урахуванням заяв про зміну предмету позову та заяви про зменшення позовних вимог, просило суд стягнути з відповідача на свою користь 4 657 246,01 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що впродовж лютого-квітня 2019 року позивач поставив відповідачу теплову енергію, однак відповідач відмовився підписувати відповідні акти приймання-передачі та оплачувати вартість теплової енергії, мотивуючи свою відмову відсутністю укладеного між сторонами відповідного договору на поставку теплової енергії, а також неможливістю укладення такого договору із позивачем у зв`язку із відсутністю економічних, технологічних та юридичних підстав. Правовими підставами позову ТОВ "Енергосервісна компанія "ЕСКО Україна" зазначає положення п. 4 ч. 2 ст. 11 ЦК України та ст. ст. 1212 і 1213 ЦК України.
Рішенням Господарського суду Київської області від 31.01.2020 у справі №911/1317/19 (суддя Колесник Р.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ДСП "ЧСК" на користь ТОВ "Енергосервісна компанія "ЕСКО Україна" 4 657 246,01 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2020 (колегія суддів: Поляк О. І. - головуючий, Пономаренко Є. Ю., Кропивна Л. В.) рішення Господарського суду Київської області від 31.01.2020 у справі № 911/1317/19 залишено без змін.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач довів факт здійснення постачання відповідачу теплової енергії протягом лютого-квітня 2019 року об`ємом 9 957 КДж. загальною вартістю 4 657 246,01 грн.
Не погоджуючись з ухваленими судовими рішеннями, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ДСП "ЦППРВ" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2020 та рішення Господарського суду Київської області від 31.01.2020 у справі № 911/1317/19 скасувати повністю, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень третя особа вказує неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, ДСП "ЦППРВ" зазначило, що відсутність укладеного між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень ст. ст. 1212 і 1213 ЦК України. Заявник касаційної вказує, що суди встановили обставини поставки теплової енергії в зазначених у позові об`ємі та вартості на підставі недопустимих доказів, зокрема, односторонніх проміжних актів приймання-передачі та односторонніх актів зняття показників лічильника, а при розрахунку вартості теплової енергії помилко застосували середню вартість теплової енергії в Київській області на момент спірної поставки, коли вартість такої енергії слід було розраховувати на момент ухвалення рішення. Крім того, суди не надали належної оцінки низці доказів у справі, які, на думку скаржника, спростовують доводи позивача щодо потреби, а також наміру відповідача здійснити закупівлю теплової енергії.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ДСП "ЦППРВ" у справі № 911/1317/19 визначено склад колегії суддів: Ткаченко Н. Г. - головуючий (доповідач), Жуков С. В., Огороднік К. М., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 10.07.2020.
У зв`язку з відпусткою судді Огородніка К. М. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ДСП "ЦППРВ" у справі № 911/1317/19 визначено склад колегії суддів: Ткаченко Н. Г. - головуючий (доповідач), Пєсков В. Г., Жуков С. В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 17.08.2020.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.08.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДСП "ЦППРВ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2020 та рішення Господарського суду Київської області від 31.01.2020, розгляд справи призначено на 21 жовтня 2020 р. та зупинено виконання рішення Господарського суду Київської області від 31.01.2020 у цій справі до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 20.10.2020, враховуючи перебування судді Пєскова В. Г. у відпустці, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ДСП "ЦППРВ" у справі № 911/1317/19 визначено склад колегії суддів: Ткаченко Н. Г. - головуючий (доповідач), Жуков С. В., Огороднік К. М.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 07.10.2020 надійшов відзив ТОВ "Енергосервісна компанія "ЕСКО Україна" на касаційну скаргу ДСП "ЦППРВ", в якому просить суд касаційну скаргу ДСП "ЦППРВ" залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н. Г., пояснення представника ДСП "ЦППРВ", перевіривши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 28.07.2016 позивач та Фонд державного майна України уклали договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 278, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передав у користування позивача нерухоме майно - гараж, з матеріально-технічним складом і лабораторним корпусом, загальною площею 937 кв.м. в м. Чорнобиль, що перебуває на балансі ДСП "ЧСК" (відповідач), та належить до сфери управління Державного агентства України з управління зоною відчуження. Згідно з п. 1.2 цього договору майно передається в оренду з метою розміщення котельного обладнання, що працює на місцевих твердих альтернативних видах палива. Строк дії цього договору визначений в до 28.06.2019.
За актом від 28.07.2016, підписаним представниками позивача, відповідача та Фонду державного майна України, зазначене в договорі нерухоме майно було передане у користування позивача.
В 2017 році на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії № 28/02-т-р позивач як енергопостачальне підприємство виробляв та відпускав відповідачу як споживачу теплову енергію. Даний договір діяв до 31.12.2017.
Відповідно до складеного сторонами акту на зняття показників лічильника від
01.07.2017 вбачається, що станом на 01.07.2017 кінцеві показники лічильника теплової енергії зафіксовано на рівні 12 809 ГДж.
При цьому, згідно із журналом показників обліку теплової енергії, що ведеться відповідачем, останні показники лічильника зафіксовано станом на 03.07.2017 на рівні 12 870 ГДж.
Суди встановили, що у 2018 році теплову енергію позивач відповідачу не постачав.
21.01.2019 позивач звернувся до відповідача з листом, у якому просив надати дозвіл на проведення розбліндування запірної арматури в місці приєднання мереж позивача до системи опалення ЦПК м. Чорнобиль, зазначив про усунення зауважень та про встановлення запірної арматури та проведення всіх підготовчих робот для виробництва та постачання теплової енергії котельнею позивача. Також в листі зазначено про можливість розпочати подачу енергоносія 22.01.2019.
У листі від 23.01.2019 позивач звернувся до відповідача із проханням розглянути та затвердити (встановити) тариф на виробництво та постачання теплової енергії, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії позивача в м. Чорнобиль.
На листи позивача щодо готовності здійснювати постачання теплової енергії та про встановлення тарифу відповідач відповіді, з якої можливо було б встановити його заперечення проти початку постачання на його користь теплової енергії, не надав.
В лютому 2019 року позивач звернувся до відповідача з листом, в якому зазначив, що має необхідне обладнання та відповідні ліцензії для виробництва та постачання теплової енергії та запропонував укласти договір на постачання теплової енергії на опалювальний сезон 2019 року із вартістю однієї Гкал у розмірі 1 122 грн.
Листом від 07.03.2019 відповідач повідомив позивача про те, що розглянувши можливість придбання теплової енергії на опалювальний сезон 2019 року та провівши науково-технічну раду, відповідач найближчим часом буде оголошувати відкриті торги на проведення закупівлі та запропонував позивачу взяти участь у цих торгах та зазначив про необхідність надання документів для можливості подальшого приєднання до тепломереж відповідача.
Згідно з даними протоколу № 16 від 26.02.2019 науково-технічна рада ДСП "ЧСК" на підставі листа позивача від 13.02.2020 розглянула питання можливості часткового придбання теплової енергії у позивача на період опалювального сезону 2019 року та прийняла рішення про укладання договору з позивачем на закупівлю теплової енергії, який має принести позитивний ефект для підприємства, а також прийняла рішення надіслати листа на адресу позивача з переліком документації, яка необхідна для укладання договору.
02.04.2019 позивач звернувся до голови Державного агентства України з управління зоною відчуження із листом, в якому повідомив, що не дивлячись на фактичне споживання теплової енергії, що виробляється позивачем, відповідач ухиляється від укладання договору купівлі-продажу теплової енергії та підписання актів приймання-передачі отриманої теплової енергії від 04.03.2019 та від 01.04.2019, що була відпущена відповідачу впродовж лютого-березня 2019 року. Цим же листом позивач просив керівника зазначеного держагенства перевірити наведені обставини та сприяти підписанню відповідних договору та актів приймання-передачі. До свого листа позивач долучив, зокрема, акт на зняття показників лічильника від 28.02.2019, акти приймання-передачі фактично наданої теплової енергії від 04.03.2019 та від 01.04.2019, а також акт на зняття показників лічильника від 01.07.2017.
Відповідач 04.04.2019 повернув позивачу без розгляду акт на зняття показників лічильника теплової енергії та акти приймання-передачі теплової енергії № 1 від 04.03.2019 та № 2 від 01.04.2019 з мотивів відсутності укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії та відсутності у позивача спеціалізованого дозволу на виробництво теплової енергії у зоні відчуження.
Суди встановили, що згідно з актом зняття показників лічильника теплової енергії від 28.02.2019 кінцеві показники лічильника станом на 28.02.2019 зафіксовано на рівні - 16 976 ГДж; встановлено обсяг постачання за лютий 2019 року 4 167 ГДж. Аналогічно, згідно з актом зняття показників лічильника теплової енергії від 01.04.2019 кінцеві показники лічильника станом на 01.04.2019 зафіксовано на рівні - 21 716 ГДж, обсяг поставки за березень 2019 року - 4 740,368 ГДж.
Відповідно до даних зведеного акту приймання-передачі теплової енергії № 4 від 25.04.2019, остаточні показники лічильника зафіксовані у розмірі 22 827 ГДж, а загальна кількість теплової енергії за лютий-квітень 2019 року склала 9 957 ГДж
22.04.2019 відповідач надіслав позивачу та голові Державного агентства України з управління зоною відчуження лист, в якому зазначив, що договір купівлі-продажу теплової енергії з позивачем не укладався і не міг укладатися оскільки для цього не було ні економічного, ні технологічного обґрунтування, а також юридичних підстав, а тому відсутні підстави і для підписання актів приймання передачі теплової енергії від 04.03.2019 та від 01.04.2019. Також в цьому листі зазначалося про низку претензій до ефективності роботи котельні позивача в 2017 році, відсутність у позивача спецдозволу на роботи в зоні відчуження та те, що звірка показників лічильників сторонами не проводилася з огляду на відсутність для цього відповідних підстав.
Водночас, у зв`язку з тим, що Державне агентство України з управління зоною відчуження 29.03.2019 прийняло рішення про припинення відповідача в результаті реорганізації шляхом приєднання до ДСП "ЦППРВ", позивач 25.04.2020 звертався до відповідача із вимогами визнати кредиторську заборгованість у розмірі 5 230 698,48 грн.
В травні відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача про визнання кредиторських вимог, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.
Станом на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції відповідач перебував в процесі припинення шляхом приєднання до ДСП "ЦППРВ", процедура реорганізації не була завершена.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
За змістом ч. ч. 4, 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
В ч. 3 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії визначено одним із основних обов`язків споживача теплової енергії.
Відповідно до п. 3 Правил користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, споживач теплової енергії це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Згідно з п. 4 зазначених Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.
Статтею 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.