ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 910/13366/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,
за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,
представників учасників справи:
позивача - Компанії "Evciler Kimya Madencilik Ve Deg Met. San. Tic. A.S" (Евджілер Кімйа Маденджілік Ве Дег.Мет.Сан.Тідж.А.С.) - Стусова Ю.М., адвокат (ордер від 16.10.2020),
відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Драгпром" - Одноріг В.Ю., адвокат (дов. від 19.11.2020),
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Компанії "Evciler Kimya Madencilik Ve Deg Met. San. Tic. A.S" (Евджілер Кімйа Маденджілік Ве Дег.Мет.Сан.Тідж.А.С.)
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 (головуючий суддя: Кропивна Л.В., судді: Дідиченко М.А., Поляк О.І.)
у справі № 910/13366/18
за позовом Компанії "Evciler Kimya Madencilik Ve Deg Met. San. Tic. A.S" (Евджілер Кімйа Маденджілік Ве Дег.Мет.Сан.Тідж.А.С., далі - Компанія)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Драгпром" (далі - Товариство)
про визнання недійсними договору та арбітражної угоди, укладеної у вигляді арбітражного застереження.
Згідно з розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 09.11.2020 № 29.3-02/2916 проведено повторний автоматичний розподіл справи № 910/13366/18 у зв`язку з перебуванням судді Малашенкової Т.М. у відпустці.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Компанія звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства (з урахуванням заяви про часткову зміну [доповнення] підстав позову в частині додатків №№ 5-7 до договору) про: визнання недійсною арбітражної угоди, укладеної у вигляді арбітражного застереження, що міститься в пункті 8.3 розділу 8 договору від 09.03.2016 № 001 про переробку брухту, що містить дорогоцінні метали, який укладений сторонами спору; визнання недійсним договору від 09.03.2016 № 001 про переробку брухту, що містить дорогоцінні метали, який укладений сторонами спору та додатків до нього від 24.03.2016 №№ 1-4, від 07.11.2016 №№ 5-7.
Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, тим, що укладений договір (який містить арбітражне застереження) підписаний з боку позивача Білтекіним Хаканом, який ніколи не займав посаду директора позивача на підставі Статуту, та відомості про якого ніколи не вносилися до Торгового реєстру, який ведеться Торгово - промисловою палатою м. Анкара. У зв`язку з чим названа особа не мала права ані вчиняти оспорюваний правочин від імені позивача, ані вирішувати питання щодо передачі спорів за договором на розгляд арбітражу. Також позивач посилався на те, що додатки №№ 5-7 до договору взагалі не могли підписуватися навіть неуповноваженою особою, оскільки були підроблені, що є додатковою підставою для визнання їх недійсними.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.09.2019 зі справи № 910/13366/18, у позові відмовлено повністю, з підстав його необґрунтованості.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 зі справи рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2019 скасовано, позовну заяву Компанії залишено без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано, зокрема, тим, що на момент повторного призначення господарським судом справи до розгляду питання щодо арбітрабельності спору вже було перевірено органом, який за законом має функції контролю щодо арбітражу. Суперечка про підсудність була розв`язана Міжнародним комерційним арбітражем та Київським апеляційним судом. Оскільки відповідачем до початку розгляду справи по суті було подано клопотання про залишення позову без розгляду з підстав наявної між сторонами угоди про передачу справи на вирішення міжнародного комерційного арбітражу, позов підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Компанія просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування доводів касаційної скарги Компанія посилається на те, судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, внаслідок чого оскаржувана постанова підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Висновок суду апеляційної інстанції про те, що суперечка про підсудність була розв`язана Міжнародним комерційним арбітражем та Київським апеляційним судом, і у розгляді справи № 910/13366/18 суд не мав права повторно здійснювати оцінку обставин, встановлених компетентним судом, - суперечить нормам Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" та статтям 457, 459 Цивільного процесуального кодексу України, які визначають особливості розгляду справи про скасування рішень міжнародних комерційних арбітражів, а також пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України.
Ухилившись від встановлення дійсних намірів сторін щодо обрання певної процедури вирішення спору про недійсність спірного договору та арбітражного застереження, що міститься в ньому та від оцінки змісту арбітражного застереження на предмет охоплення ним спорів про визнання договорів недійсними, суд апеляційної інстанції, тим самим, порушив норми процесуального права (частина перша статті 316 ГПК України), а саме, не виконав вказівки, що містились у постанові суду касаційної інстанції від 04.03.2019 зі справи № 910/13366/18, і які були обов`язковими для суду апеляційної інстанції.
Оскаржувана постанова не відповідає висновку щодо застосування норм права (пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України) у подібних правовідносинах, який викладений у постановах Верховного Суду від 07.05.2019 зі справи № 921/421/18 та від 04.03.2019 зі справи № 910/13366/18.
Доводи інших учасників справи
Товариство у відзиві на касаційну скаргу просило залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись, зокрема, на прийняття судом апеляційної інстанції обґрунтованого процесуального рішення у справі.
Розгляд клопотань учасників справи
Скаржник звернувся до Суду з клопотанням про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав того, що справа, на його думку, містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Виключна права проблема, на думку скаржника, полягає у: можливості застосування пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України у справах, в яких предметом спору є визнання недійсним договору та арбітражного застереження, яке міститься в ньому, і відповідні вимоги заявлені у зв`язку з підписанням договору від імені однієї із сторін особою, що не була директором такої сторони та не мала повноважень укладати угоди від її імені, в тому числі, передавати спори на вирішення арбітражу; можливості вирішення загальним судом під час розгляду справи про скасування арбітражного рішення питання підсудності арбітражному суду інших спорів між сторонами арбітражного розгляду, які не розглядалися арбітражним судом, рішення якого оскаржується.
Суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання, з огляду на таке.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до положень частини п`ятої статті 302 ГПК України, суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.
При цьому наявність виключної правової проблеми надає касаційному суду право (але не покладає на нього обов`язку) передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Підстава для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, визначена частиною п`ятою статті 302 ГПК України, передбачає наявність виключної правової проблеми, яку містить справа, і вирішення такої проблеми необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Суд звертається до правової позиції, що висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15.
Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
Якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.
Верховний Суд, оцінивши доводи скаржника, дійшов висновку, що дана справа не містить виключної правової проблеми і передача її на розгляд Великої Палати Верховного Суду не є необхідною для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
09.03.2016 Компанією в особі директора Білтекін Хакан, який діє на підставі Статуту (виконавець) та Товариством в особі директора Левенчук Оксани, яка діє на підставі Статуту (замовник) укладено договір № 001 про переробку брухту, що містить дорогоцінні метали (далі - Договір), відповідно до умов якого замовник зобов`язався поставити сировину - брухт, що містить дорогоцінні метали, а виконавець - надати послуги з переробки брухту і видалення дорогоцінних металів, та повернути видалені дорогоцінні метали замовнику.
За умовами пунктів 8.1, 8.2 Договору, останній регулюється чинним матеріальним правом України. Всі непорозуміння, що виникають внаслідок, або у зв`язку з цим договором, повинні вирішуватись шляхом переговорів між сторонами.
Пунктом 8.3 Договору встановлено, що якщо сторони не можуть дійти згоди шляхом переговорів протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дня перших переговорів, то всі спори та непорозуміння належать передачі на розгляд до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово - промисловій палаті України.
Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання обов`язків сторонами (пункт 10.1 Договору).
Згідно з пунктом 10.2 Договору усі додатки до нього є невід`ємною його частиною.
З метою реалізації досягнутих домовленостей та відповідно до умов Договору сторони підписали додатки №№ 1-4 від 24.03.2016 та №№ 5-7 від 07.11.2016, якими визначили конкретні умови поставки окремих партій брухту, їх переробки та повернення видалених дорогоцінних металів.
05.10.2017 Товариство звернулося до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово - промисловій палаті України з позовом до Компанії про стягнення збитків, з підстав невиконання Компанією обов`язків за Договором.
За результатами розгляду справи Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово - промисловій палаті України прийнято рішення від 25.05.2018 у справі АС № 272т/2017 про стягнення з Компанії на користь Товариства 524 508,73 доларів США завданих збитків та 18 485, 39 доларів США на відшкодування виплат зі сплати арбітражного збору.
Судом апеляційної інстанції під час апеляційного провадження у справі № 910/13366/18 також встановлено, що у запереченнях на позов у справі АС № 272т/2017 Компанія не посилалася на ту обставину, що спір, переданий на вирішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово - промисловій палаті України, ґрунтується на договорі, який є недійсним за законом, якому сторони цей договір підпорядкували, або одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною.
19.10.2018 Компанія звернулася до Київського апеляційного суду із заявою про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово - промисловій палаті України від 25.05.2018 зі справи АС № 272т/2017.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 04.12.2018 зі справи № 824/204/2018 (провадження № 2-к/824/24/2018), залишеною без змін постановою Верховного Суду від 23.05.2019 (провадження № 61-507ав19), відмовлено Компанії у задоволенні заяви про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово - промисловій палаті України від 25.05.2018 у справі АС № 272т/2017.
Судові рішення у справі № 824/204/2018 обґрунтовані тим, що рішення арбітражного суду від 25.05.2018 не виходить за межі Договору та не суперечить публічному порядку України, а суд загальної юрисдикції не має правових підстав аналізувати правильність застосування Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово - промисловій палаті України норм матеріального права України у вирішенні спору та переглядати спір по суті.
Посилаючись на наявність визначених законом підстав для визнання Договору (з додатками до нього) та арбітражної угоди (застереження) недійсними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсною арбітражної угоди, укладеної у вигляді арбітражного застереження, що міститься в пункті 8.3 розділу 8 Договору, який укладений сторонами спору; визнання недійсним Договору та додатків до нього від 24.03.2016 №№ 1-4, від 07.11.2016 №№ 5-7.
Причиною касаційного провадження стала правомірність залишення судом апеляційної інстанції позову без розгляду з підстав укладення сторонами угоди про передачу даного спору на вирішення міжнародного комерційного арбітражу та наявності заперечень відповідача проти вирішення спору в господарському суді, які надійшли до початку розгляду справи по суті (пункт 7 частини першої статті 226 ГПК України).
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про міжнародне приватне право" приватноправові відносини - відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є фізичні та юридичні особи; іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Відповідно до частини першої статті 75 зазначеного Закону підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.
У пункті 1 частини першої статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених статтею 77 цього Закону (випадки виключної підсудності справ з іноземним елементом судам України).
За змістом статті 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв`язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном.
У статті 2 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" передбачено, що "арбітраж" - це будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.