постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНи
05 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 554/27/19
провадження № 51-5553км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Голубицького С. С.,
суддів Крет Г. Р., Шевченко Т. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Зайчишина В. В.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисників Дігтярь Л. А. (у режимі відеоконференції),
Грабчака А. В., Олейнікова Г. О.,
прокурора Кузнецова С. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника Дігтярь Л. А. на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 15 березня 2019 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 05 серпня 2019 року у кримінальному провадженні № 12018170040003628 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Полтави, жителя м. Харкова,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 296 та п. 7 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 15 березня 2019 року, залишеним без змін ухвалою Полтавського апеляційного суду від 05 серпня 2019 року, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено:
- за ч. 1 ст. 296 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки;
- за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років без конфіскації майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років без конфіскації майна.
Повністю задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 та стягнуто з ОСОБА_1 на її користь у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 1 000 000 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
Районний суд установив, що ОСОБА_1 05 листопада 2018 року близько 03:40 на території нічного клубу "Граммофонъ" на вул. Соборності, 33 в м. Полтаві, не будучи стороною з`ясування відносин, проявляючи викривлені почуття дружби та взаємовиручки, при явно надуманій необхідності допомогти своєму знайомому вирішити суперечку, діючи з хуліганських мотивів і з особливою зухвалістю, наздогнав біля вхідних дверей закладу потерпілого ОСОБА_4 та грубо порушуючи громадський порядок у публічному місці став утримувати його, після чого умисно безпідставно завдав останньому кулаком не менше трьох ударів в голову та верхні кінцівки.
Продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_1 через кілька хвилин після того, як охорона клубу попросила всіх вийти з приміщення на вулицю, проявляючи особливу зухвалість до встановлених норм і правил поведінки у суспільстві, з метою демонстрації присутнім своєї фізичної переваги над ОСОБА_4 та його приниження, маючи умисел на заподіяння невизначеної шкоди здоров`ю потерпілого, що охоплювало і протиправне заподіяння смерті, раптово підійшов із-за спини до ОСОБА_4, обхопив його обома руками за тулуб та піднявши вгору застосував до нього спеціальний прийом особливо-руйнівної дії "кидок через спину", тобто з раніше наданим прискоренням кинув його через спину вниз і вдарив головою та шиєю об тротуарну плитку, внаслідок чого потерпілий відразу знепритомнів. Після застосованого прийому ОСОБА_1 проявляючи надмірну агресію завдав ОСОБА_4 ще не менше трьох ударів ногою в голову та пішов з місця події.
Унаслідок застосованого прийому потерпілому було завдано тяжких тілесних ушкоджень від яких він помер на місці події через кілька хвилин.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, які її подала
У касаційній скарзі з доповненнями захисник Дігтярь Л. А. просить змінити судові рішення через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з п. 7 ч. 2 ст. 115 КК на ч. 2 ст. 121 цього Кодексу і з застосуванням ст. 69-1 КК призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 7 місяців. Також просить визнати ОСОБА_1 невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК і закрити кримінальне провадження в цій частині обвинувачення через відсутність у його діях складу кримінального правопорушення та зменшити розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з засудженого на користь потерпілої ОСОБА_3 до 200 000 грн.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що стороною обвинувачення не було надано в суді достатніх, допустимих та переконливих доказів у доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні цих злочинів.
На переконання захисника, судом першої інстанції в основу вироку було покладено недопустимі докази, а саме: протоколи слідчих експериментів за участю свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 від 22 листопада 2018 року та свідка ОСОБА_7 від 27 листопада 2018 року, а також відеофайли які містяться на дисках DVD -R 4.7 GB 120 min VIDEX excellent, DVD -R 4.7 GB Maximus та CD-R.
Також захисник звертає увагу на те, що підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 КК було вручено ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12017170020003628 від 05 листопада 2018 року, а у кримінальному провадженні № 12018170020003628 від 05 листопада 2018 року підозра йому не вручалась і на час розгляду справи в суді йому було повідомлено лише про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК, у зв`язку з чим вважає, що запобіжний захід до ОСОБА_1 у цій справі було обрано незаконно.
Стверджує, що невідповідність висновків суду у вироку фактичним обставинам справи призвела до неправильної правової оцінки дій ОСОБА_1, які, на думку захисника, підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 121 КК. Тому захисник просить перекваліфікувати його дії з п. 7 ч. 2 ст. 115 КК на ч. 2 ст. 121 цього Кодексу і призначити йому покарання з застосуванням ст. 69-1 КК, оскільки останній вперше притягується до кримінальної відповідальності, у справі відсутні обставини, які обтяжують покарання, і потерпіла в суді не наполягала на суворому покаранні засудженого. Крім того, ОСОБА_1 навчається на бюджетній формі навчання, працював в ТОВ "Бирмаркет", позитивно характеризується за місцем навчання, роботи та заняттям спортом (плавання), не перешкоджав у проведенні досудового розслідування, щиро розкаюється і співчуває рідним та близьким загиблого.
Зауважує на тому, що судом першої інстанції було встановлено, що засуджений діяв з хуліганських мотивів, з особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, однак у своєму рішенні цей суд не вказав у чому саме проявлялися такі дії, яким чином ним була виражена явна неповага до суспільства, яким чином він знехтував правилами та нормами моралі, у чому полягала його особлива зухвалість та винятковий цинізм, у зв`язку з чим сторона захисту не може погодитись із висновком суду у вироку про наявність у діях ОСОБА_1 об`єктивної сторони складу інкримінованих злочинів.
Окрім цього, на думку захисника, а ні районний суд, а ні суд апеляційної інстанції не обґрунтували в оскаржуваних рішеннях своїх висновків щодо доцільності грошової компенсації суми моральної шкоди у розмірі 1 000 000 грн, яка підлягає стягненню з засудженого на користь потерпілої ОСОБА_3 .
Вважає, що при перегляді вироку апеляційний суд не перевірив належним чином доводів її апеляційної скарги і не надав на усі з них вичерпних відповідей, а тому ухвалене цим судом рішення не відповідає вимогам статей 370 та 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Засуджений ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить змінити судові рішення через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, перекваліфікувати його дії з п. 7 ч. 2 ст. 115 КК на ч. 2 ст. 121 цього Кодексу та призначити за цим законом покарання у межах його санкції. За обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК просить його виправдати і провадження в цій частині закрити через відсутність у його діях складу цього злочину. Також просить зменшити до 200 000 грн розмір суми відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню з нього на користь потерпілої ОСОБА_3 .
На обґрунтування своїх вимог засуджений наводить у скарзі ті самі доводи, що викладені у касаційній скарзі його захисника.
У поданих запереченнях на касаційну скаргу
Позиція учасників у суді касаційної інстанції
Захисники Дігтярь Л. А., Грабчак А. В., Олейніков Г. О. та засуджений ОСОБА_1 вимоги касаційних скарг сторони захисту з доповненнями підтримали.
Прокурор виступив проти задоволення касаційних скарг і просив залишити оскаржувані вирок та ухвалу без зміни.
Мотиви Суду
Колегія суддів (далі - Суд), заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційних скаргах, дійшла висновку про таке.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. На будь-яких інших підставах суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржувані рішення.
У поданих касаційних скаргах з доповненнями захисник та засуджений по суті не погоджуються з установленими у вироку фактичними обставинами кримінального провадження, тоді як у силу ст. 433 КПК їх перевірку до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесено.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
З матеріалів провадження вбачається, що свій висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів суд першої інстанції зробив на підставі ретельного аналізу й оцінки досліджених доказів, а саме: показань засудженого ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 , ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_10 ; протоколів слідчих експериментів від 22 і 27 листопада 2018 року проведених із свідками ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (з відеозаписами до них); протоколу огляду місця події від 05 листопада 2018 року; запису камери відеоспостереження нічного клубу "Граммофонъ" від 05 листопада 2018 року; карти виїзду швидкої медичної допомоги від 05 листопада 2018 року № 80388 (реанімаційні заходи на протязі 40 хвилин не дали результату); висновків судової медичної експертизи від 13 грудня 2018 року № 1272-а (дві групи тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_4 ), судової імунологічної експертизи від 12 грудня 2018 року № 1584 та судової психіатричної експертизи від 14 грудня 2018 року № 504.
Суд першої інстанції уважно перевірив надані сторонами докази у справі, детально виклав їх зміст у вироку та дав їм належну правову оцінку. Ці докази узгоджуються між собою і не містять сумнівів у їх належності, допустимості та достатності. Саме на основі цих доказів місцевий суд і обґрунтував свій висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів.
Не погодившись з вироком прокурор, захисник та засуджений ОСОБА_1 подали на нього апеляційні скарги.
За приписами статей 404 та 405 КПК суд апеляційної інстанції зобов`язаний перевірити всі доводи, викладені в апеляційних скаргах, у тому числі за необхідності - і шляхом повторного дослідження доказів.
Зважаючи на законодавчі приписи, а також положення ст. 419 КПК цей суд зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення, в ухвалі має бути зазначено підстави за яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Цих вимог закону суд апеляційної інстанції дотримався.
Під час апеляційного перегляду вироку місцевого суду апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційних скарг сторони захисту, доводи яких є аналогічними доводам касаційних скарг, встановив, що висновки суду про винуватість засудженого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів за наведених у вироку обставин підтверджуються сукупністю належних та допустимих доказів зібраних у кримінальному провадженні, а тому вмотивовано відмовив у їх задоволенні та залишив цей вирок без змін.
Зокрема, згідно висновку судової медичної експертизи від 13 грудня 2018 року № 1272-а у потерпілого ОСОБА_4 було виявлені тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості можна розділити на 2 умовні групи. Перша група - м`які покрови голови зі сторони їх внутрішньої поверхні з масивним крововиливом у лівій скроневій ділянці; крововилив в м`які тканини від ділянки потиличного бугра до рівня середньої третини шиї; крововилив під тверду мозкову оболонку по базальній поверхні головного мозку в ділянці обох мигдаликів мозочку та стовбуру; масивні крововиливи під м`яку мозкову оболонку по базальним поверхням лобних, скроневих та потиличних долей правої і лівої півкуль головного мозку, обох мигдаликів мозочку та стовбуру; спинний мозок від першого шийного хребця до рівня п`ятого шийного хребця з крововиливами під оболонки та в речовину спинного мозку, ці ушкодження мають прижиттєвий характер, утворились у короткий проміжок часу від не менше ніж трикратної дії тупих предметів з раніше наданим прискоренням, відносяться до тяжких тілесних за критерієм загрози для життя і безпосередньо пов`язані із настанням смерті останнього. Друга група - садна та синець верхніх кінцівок, мають прижиттєвий характер, утворились у короткий проміжок часу від не менш ніж двократної дії тупих предметів і відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Розмежування вказаних тілесних ушкоджень на дві групи лише підтверджує правильність висновків суду першої інстанції про послідовність подій, які відбувались того дня, а саме: первинний конфлікт біля входу в клуб (завдання потерпілому кількох ударів по руках і в голову), та подальше продовження конфлікту, застосування прийому із кидком потерпілого головою об тверду поверхню та завдання після цього ще кількох ударів йому ногою в голову (що безпосередньо пов`язано з причиною настання смерті ОСОБА_4 ).