Постанова
Іменем України
09 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 522/3958/19
провадження № 61-21438св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2019 року у складі судді Домусчі Л. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гірняк Л. А., Цюри Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 08 липня 2016 року між нею та ОСОБА_4, від імені якої діяв ОСОБА_5, був укладений договір довічного утримання, на виконання якого вона щомісячно отримувала 900 грн, інша допомога їй не надавалася.
12 вересня 2017 року між нею, ОСОБА_5, який діяв від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений договір про заміну набувача в договорі довічного утримання. Перед укладенням вказаного договору, ОСОБА_5 на її скарги про невідвідування її та не наданні ніякої допомоги по веденню домашнього господарства, запевнив, що новий набувач ОСОБА_2 буде забезпечувати її всім необхідним. Проте, ОСОБА_2 вона бачила один раз під час укладення договору, дійсно отримувала кожного місяця по 1 000 грн, але жодної іншої допомоги відповідач їй не надавав.
26 січня 2019 року вона отримала травму - закритий перелом шийки стегна, у зв`язку з чим вона звернулася до відповідача, який в грубій формі відмовився надавати будь-яку допомогу.
13 лютого 2019 року вона надіслала ОСОБА_2 листа з пропозицією розірвати договір довічного утримання в добровільному порядку, а листом від 21 лютого 2019 року вона повідомила відповідача про те, що відмовляється від отримання місячної виплати в розмірі 1 000 грн та вимагає розірвання договору довічного утримання, однак жодної відповіді не отримала.
Посилаючись на те, що після укладення договору довічного утримання суттєво змінилися обставини в її житті, а саме суттєво погіршилося здоров`я через отриману травму й вона потребує сторонньої допомоги у зв`язку з безпорадним станом, а відповідач не погоджується на зміну умов договору, ОСОБА_1 посилаючись на положення статей 652, 755 ЦК України просила розірвати укладений між нею та ОСОБА_2 договір довічного утримання із застосуванням наслідків розірвання договору, шляхом скасування реєстрації права власності ОСОБА_2 на 346/1000 часток квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2019 року позов задоволено. Розірвано договір довічного утримання, укладений між сторонами. Встановлено порядок виконання рішення суду шляхом скасування запису про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 346/1000 часток квартири АДРЕСА_1, та повернення ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на житло від 12 квітня 1995 року.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що подальше виконання договору довічного утримання на попередніх умовах з врахуванням суттєвих змін обставин в житті позивача, а саме отримання травми, унаслідок якої ОСОБА_1 є лежачою хворою, не може самостійно пересуватися й потребує постійного стороннього догляду, стало неприйнятним для неї і неможливим, оскільки порушується співвідношення майнових інтересів сторін, а саме відповідач набуває у власність нерухоме майно, а позивач, яка потребує постійного стороннього догляду в силу свого безпорадного стану, отримує лише грошове утримання в розмірі 1 000 грн щомісячно, яке є недостатнім для її утримання.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2019 року залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У грудні 2019 року ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_3, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Касаційна скарга мотивована тим, що суди безпідставно та у порушення вимог статті 653 ЦК України повернули позивачу спірну квартиру, та позбавили відповідача права власності, виходячи виключно з позиції на якій наполягав позивач, без врахування дійсних обставин справи та доводів сторони відповідача щодо належного виконання ним умов договору довічного утримання, та готовності змінити умови договору із врахуванням стану здоров`я позивача.
Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У поданому 13 січня 2020 року відзиві, ОСОБА_1 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, ухваленими із дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2, поданої представником ОСОБА_3, здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності від 12 квітня 1995 року позивач ОСОБА_1 була власником 346/1000 частин квартири АДРЕСА_1 .
08 липня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_4 було укладено та нотаріально посвідчено договір довічного утримання, відповідно якого відчужувач передає у власність ОСОБА_4 346/1000 часток квартири під АДРЕСА_1, взамін чого ОСОБА_4 зобов`язується довічно утримувати ОСОБА_1 . Сторони домовились, що утримання, у тому числі забезпечення харчуванням, одягом, необхідною допомогою, включаючи і медичну, має грошовий еквівалент і оцінюється сторонами, за спільною згодою, у розмірі 900 грн на місяць, які будуть надаватися відчужувачу щомісячно, з урахуванням інфляції та індексації.
12 вересня 2017 року укладено договір про зміну набувача у договорі довічного утримання між ОСОБА_1, ОСОБА_5, що діє в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_2, відповідно до якого набувачем за договором довічного утримання став ОСОБА_2 . Вказаним договором також збільшено щомісячні платежі до 1 000 грн (пункт 6 договору про довічне утримання).
26 січня 2019 року ОСОБА_1 отримала травму - закритий перелом шийки стегна, що підтверджується довідкою Міської клінічної лікарні № 11 від 07 лютого 2019 року, у зв`язку з чим стала потребувати сторонньої допомоги.
Листами від 01 лютого 2019 року та від 13 лютого 2019 року ОСОБА_1 повідомила ОСОБА_2 про намір розірвати договір довічного утримання та відмову від щомісячних платежів, які залишені відповідачем без реагування.