Постанова
Іменем України
28 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 303/3973/17
провадження № 61-12505св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - держава Україна в особі Державної казначейської служби України,
третя особа - Мукачівська місцева прокуратура,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та заступника прокурора Закарпатської області на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 жовтня 2018 року у складі судді Монича В. О. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 травня 2019 року у складі колегії суддів: Готри Т. Ю., Собослоя Г. Г., Куштана Б. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа - Мукачівська місцева прокуратура, про відшкодування майнової та моральної шкоди.
На обгрунтування позовних вимог зазначала, що 20 листопада 2010 року працівниками Свалявського районного відділу Управління міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області (далі - Свалявський РВ УМВС в Закарпатській області) було проведено обшук за адресою місцезнаходження її робочого місця - "Інтернет-кафе" у АДРЕСА_1, у ході якого вилучено шість системних блоків. Наступного дня вона втратила роботу.
17 січня 2011 року слідчим Свалявського РВ УМВС в Закарпатській області відносно неї порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого частиною першою статті 176 Кримінального кодексу України (далі - КК України). 04 березня 2011 року їй оголошено про підозру у вчиненні зазначеного злочину та обрано запобіжний захід - підписку про невиїзд, який скасовано лише у січні 2016 року. Незаконність та недоречність такого запобіжного заходу, на думку позивача, полягала у тому, що слідство та суд розташовані у місті Свалява Закарпатської області, а вона зареєстрована та постійно проживала у АДРЕСА_2 .
05 травня 2011 року постановою слідчого Свалявського РВ УМВС в Закарпатській області її притягнуто як обвинувачену у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 176, частиною першою статті 203 КК України. Унаслідок перенесеного стресу та застосованих до неї слідчим тортур, 06 травня 2011 року під кабінетом слідчого вона передчасно народила дитину з вадами зору.
Вироком Свалявського районного суду Закарпатської області від 04 листопада 2011 року її визнано невинною у пред`явленому обвинуваченні за частиною першою статті 176 КК України та виправдано у цій частині за відсутністю в її діях складу злочину. У вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 203 КК України, її визнано винною та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 850,00 грн з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на один рік.
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 05 квітня 2012 року вирок Свалявського районного суду Закарпатської області від 04 листопада 2011 року скасовано, а кримінальну справу відносно неї направлено прокурору Свалявського району для організації проведення додаткового розслідування.
Вироком Свалявського районного суду Закарпатської області від 28 січня
2014 року її визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною
першою статті 176 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 3 400,00 грн з конфіскацією та знищенням матеріальних носіїв комп`ютерних програм - шести системних блоків.
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 16 квітня 2014 вирок Свалявського районного суду Закарпатської області від 28 січня 2014 року скасовано, а кримінальну справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Вироком Свалявського районного суду Закарпатської області від 18 лютого
2015 року її визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 176 КК України, та призначено покарання у виді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією та знищенням знарядь, які спеціально використовувалися для незаконного відтворення, розповсюдження комп`ютерних програм і баз даних. На підставі статей 49, 74 КК України її звільнено від призначеного покарання у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 20 травня 2015 року вирок Свалявського районного суду Закарпатської області від 18 лютого 2015 року скасовано, а кримінальну справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Постановою Салявського районного суду Закарпатської області від 28 березня 2016 року кримінальну справу про її обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 176 КК України повернуто прокурору на додаткове розслідування.
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 25 травня 2016 року постанову Свалявського районного суду Закарпатської області від 28 березня 2016 скасовано, а кримінальну справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Свалявського районного суду Закарпатської області від 02 березня 2017 року кримінальну справу по її обвинуваченню у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 176 КК України, закрито у зв`язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення.
Зазначала, що на час проведення слідства та суду, вона була позбавлена можливості працевлаштуватися, оскільки жоден роботодавець не хотів брати на роботу особу, відносно якої здійснюється провадження у кримінальній справі, також вона не могла займатися підприємницькою діяльністю у зв`язку зі скасуванням свідоцтва на право зайняття нею. Вона особисто та її сімʼя перебували у постійному стресі у зв`язку з можливим арештом їх майна та втрати житла.
Посилаючись на те, що унаслідок протиправних дій органу досудового слідства та прокуратури їй завданої майнової шкоди, яка полягає у: втраті заробітку за період з 20 листопада 2010 року по березень 2017 року, що виходячи з розміру середньої заробітної плати становить 236 184,00 грн; витрат на ліки -
6 443,00 грн; витрат на санаторно-курортне оздоровлення - 37 950,00 грн; витрат на відрядження у зв`язку з поїздками до Генеральної прокуратури України - 2 047,60 грн; витрат на паливно-мастильні матеріали - 5 911,00 грн; витрат на послуги зв`язку - 189,10 грн; витрат на харчування - 130,45 грн; витрат на правову допомогу у кримінальній справі - 25 000,00 грн, а також моральної шкоди, яка полягає у зміні звичного способу життя, погіршення стану здоров`я, у тому числі психо-емоційного стану, наслідком чого також стало народження дитини з вадами зору, інваліда з дитинства, що потребує постійного лікування та оздоровлення, позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просила стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України на відшкодування майнової шкоди 313 854,60 грн та 3 108 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області
від 22 жовтня 2018 року, з урахуванням ухвали Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 грудня 2018 року про виправлення описки у резолютивній частині рішення суду, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди
37 659,83 грн, з яких: втрати на бензин - 5 439,40 грн, витрати на медикаменти - 6 900,88 грн; витрати на послуги зв`язку - 189,10 грн; витрати на харчування - 130,45 грн; витрати на правову допомогу - 25 000,00 грн.
Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди
220 926,00 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач перебувала під слідством та судом починаючи з порушення відносно неї кримінальної справи за ознаками складу злочину, передбаченого частиною першою статті 176 КК України. За цей час вона понесла майнові витрати у загальному розмірі 37 659,83 грн, з яких: витрати на бензин - 5 439,40 грн; витрати на медикаменти - 6900,88 грн, витрати на послуги звʼязку - 189,10 грн; витрати на харчування - 130,45 грн; витрати на правову допомогу - 25 000,00 грн, які підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету України. Суд визнав обгрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд з урахуванням положень Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", а також відомостей Головного управління статистики у Закарпатській області щодо розміру середньої заробітної плати по регіону, вважав, що заподіяна позивачеві моральна шкода підлягає відшкодуванню за період з дня оголошення
ОСОБА_1 підозри і до винесення постанови про закриття кримінальної справи, тобто по 02 березня 2017 року, виходячи з розрахунку середньої заробітної плати по регіону за 10 місяців 2011 року, за 2012-2016 роки, а також за 2 місяці 2017 року, що загалом становить 220 926,00 грн.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 29 травня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1, заступника прокуратура Закарпатської області задоволено частково, рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 жовтня 2018 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди у розмірі 37 659,83 грн, з яких: втрати на бензин - 5 439,40 грн, витрати на медикаменти - 690,88 грн; витрати на послуги зв`язку - 189,10 грн; витрати на харчування - 130,45 грн, а також витрати на правову допомогу - 25 000,00 грн скасовано, та ухвалено нове рішення про відмову у їх у задоволенні.
Рішення суду в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 220 926,00 грн змінено. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 369 600,00 грн, шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку.
У решті рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області
від 22 жовтня 2018 року залишено без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вимог ОСОБА_1 про відшкодування витрат про правову допомогу у кримінальній справі, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відшкодування таких витрат, оскільки позивач не надала доказів на підтвердження витрат по оплаті послуг адвоката Волосенка В. І. за договором про надання правової допомоги від 20 березня 2017 року, а також доказів укладення договору про надання правової допомоги від 04 травня
2011 року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування витрат на пальне, послуги зв`язку та харчування, апеляційний суд вважав їх недоведеними, оскільки самі по собі надані ОСОБА_1 квитанції про оплату вартості пального, послуг зв`язку та обіду в закладі харчування не можуть свідчити про те, що такі витрати були понесені позивачем саме у зв`язку з проведенням досудового розслідування чи розгляду кримінальної справи в судах. Квитанції про придбання позивачем медикаментів на суму 6 900,88 грн не можуть слугувати безумовним підтвердженням того, що саме зазначені у ній лікарські препарати, були призначені позивачеві лікарем та були необхідні їй у такій кількості.
Перевіряючи обгрунтованість здійсненого судом першої інстанції розрахунку моральної шкоди, апеляційний суд вказав, що відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06 грудня 2016 року
№ 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 01 січня 2017 року, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників. Починаючи з
01 січня 2017 року, до внесення змін до законів України щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини, вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого на 01 січня календарного року. З огляду на наведе, апеляційний суд вважав помилковим висновок суду першої інстанції про визначення розміру відшкодування моральної шкоди, виходячи з мінімальної заробітної плати по регіону, та наявність підстав для визначення розміру відшкодування моральної шкоди у кратному співвідношенні до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом
на 01 січня 2017 року, що становить 1 600,00 грн. Посилаючись на положення Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (далі - Закон України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР), відповідно до якого відшкодуванню підлягає моральна шкода, завдана громадянинові, у тому числі унаслідок незаконного проведення обшуку, апеляційний суд вважав наявними підстави для відшкодування позивачеві моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та суду за 77 місяців, починаючи з дати проведення незаконного обшуку та виїмки (20 листопада 2010 року) по березень 2017 року у розмірі 123 200,00 грн (77 місяців х 1 600,00 грн), що із застосуванням коефіцієнту кратності 3 становить 369 600,00 грн.
Узагальнені доводи касаційної скарги та позицій інших учасників справи
У липні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, у якій він просив скасувати рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 жовтня
2018 року і постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 травня
2019 року, та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 мотивована тим, що скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, та ухвалюючи у цій частині нове судове рішення про відмову у їх задоволенні, апеляційний суд неправильно застосував до спірних правовідносин статтю 56 Конституції України та статтю 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якими гарантовано відшкодування за рахунок держави майнової та моральної шкоди у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органів, що здійснювали оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду. Апеляційний суд не урахував, що після обшуку у приміщенні "Інтернет-кафе", у ході якого було вилучено комп`ютерну техніку, яка використовувалася ОСОБА_1 для здійснення підприємницької діяльності, позивач як приватний підприємець, втратила можливість заробляти собі на життя, про що свідчать податкові декларації за 2011-2016 роки.
Поза оцінкою суду апеляційної інстанції залишився і той факт, що місце проживання позивача (село Клячанове Мукачівського району Закарпатської області) є відмінним від місця проведення попереднього розслідування, а згодом і розгляду кримінальної справи судами (місто Свалява Закарпатської області), що на думку заявника, очевидно свідчить про те, що ОСОБА_1 змушена була нести витрати на проїзд до місця проведення досудового та судового розслідування. Позивач надала понад 95 судових повісток з викликом до суду, нескладні арифметичні підрахунки, з урахування віддаленості села Клячанове від міста Свалява, дозволяють дійти висновку, що витрати позивача на пальне становили щонайменше 27 000,00 грн, а тому апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні її вимог про відшкодування витрат на пальне у значно меншому розмірі - 5 911,00 грн.
Натомість, суд першої інстанції правильно вказав про обгрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в частині відшкодування витрат на медикаменти (6 900,88 грн), послуги зв`язку (189,10 грн), харчування
(130,45 грн), розмір яких є розумним та в рази меншим від реально понесених позивачем витрат.
Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про не укладеність договору про надання правової допомоги від 04 травня 2011 року між адвокатом Волосенком В. І. та ОСОБА_1, оскільки інтереси позивача у кримінальній справі з 25 квітня 2011 року представляв виключно адвокат Волосенко В. І., а укладений між ними договір про надання правової допомоги неодноразово продовжувався. Загальна тривалість роботи адвоката з надання правової допомоги ОСОБА_1 у кримінальній справі склала близько 208 робочих днів. Факт розрахунку позивача, за надану їй правову допомогу, підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями до прибуткового касового ордера від 22 січня 2013 року № 1, від 27 серпня 2011 року № 4,
від 05 травня 2011 року № 2, від 20 лютого 2017 року № 01, від 12 лютого
2016 року № 01, від 26 квітня 2014 року № 1, які апеляційний суд необгрунтовано не взяв до уваги.
Зважаючи на тривалість та глибину, заподіяних позивачці душевних страждань, апеляційний суд при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, повинен був застосувати коефіцієнт кратності не "3", а "10".
У липні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника прокурора Закарпатської області, у якій заявник просив скасувати частково рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області
від 22 жовтня 2018 року і постанову Закарпатського апеляційного суду
від 29 травня 2019 року в частині відшкодування моральної шкоди, та ухвалити у цій частині нове судове рішення, зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди до 110 239,91 грн, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що апеляційний суд дійшов правильного висновку, що для визначення розміру відшкодування моральної шкоди необхідно брати як розрахункову величину розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, тобто 1600,00 грн на місяць. Разом з тим, суд неправильно визначив строк перебування ОСОБА_1 під слідством та судом тривалістю у 77 місяців, починаючи з 20 листопада 2010 року, оскільки відповідно до Закону України
від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР у редакції, чинній станом на 2011 року, відшкодуванню підлягає заподіяна громадянинові шкода унаслідок незаконного притягнення як обвинуваченого, а тому саме з дати винесення слідчим Свалявського РВ УМВС в Закарпатській області постанови від 05 травня
2011 року про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченої, вона має право вимагати відшкодування моральної шкоди.
Відзиви на касаційні скарги не надійшли.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою заступника прокурора Закарпатської області.
Ухвалою Верховного Суду від 25 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що з метою здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_1 орендувала приміщення "Інтернет-кафе" у АДРЕСА_1 . 20 листопада 2010 року працівниками Свалявського РВ УМВС в Закарпатській області у зазначеному приміщенні проведено обшук, у ході якого вилучено шість системних блоків.
17 січня 2011 року слідчим Свалявського РВ УМВС в Закарпатській області порушено кримінальну справу № 2321610 відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 176 КК України.
04 березня 2011 року ОСОБА_1 оголошено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 176 КК України та обрано запобіжний захід - підписку про невиїзд.
05 травня 2011 року постановою слідчого Свалявського РВ УМВС в Закарпатській області Корчняву Ю. В. притягнуто у кримінальній справі
як обвинувачену у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 176, частиною першою статті 203 КК України.
Вироком Свалявського районного суду Закарпатської області від 04 листопада 2011 року ОСОБА_1 визнано невинною у пред`явленому обвинуваченні за частиною першою статті 176 КК України та виправдано у цій частині за відсутністю в її діях складу злочину. У вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 203 КК України, ОСОБА_1 визнано винною та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 850,00 грн з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на один рік.