Постанова
Іменем України
28 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 726/557/16-ц
провадження № 61-9585св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ісар Оксана Ярославівна,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
представник третьої особи- адвокат Тельнов Олександр Анатолійович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Ісар Оксана Ярославівна, на постанову Чернівецького апеляційного суду від 25 травня 2020 року у складі колегії суддів: Лисака І. Н., Владичана А. І.,
Литвинюк І. М., та касаційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якого діє адвокат Тельнов Олександр Анатолійович, на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 25 лютого 2020 року у складі судді Проскурняка І. Г. та постанову Чернівецького апеляційного суду
від 25 травня 2020 року у складі колегії суддів: Лисака І. Н., Владичана А. І., Литвинюк І. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту та визнання права власності на спадкове майно.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Чернівецької обласної ради народних депутатів від 20 травня 1980 року № 340/10 "Про виділення ділянок під будівництво індивідуальних жилих будинків громадян с. Біла, що потерпіли від зсувів у 1979 році" ОСОБА_4 отримала земельну ділянку розміром 0,06 га у АДРЕСА_1, в свою чергу, згідно вказаного рішення вона також отримала земельну ділянку розміром 0,06 га у 4 АДРЕСА_2 .
Після отримання зазначених земельних ділянок було розпочато будівництво житлових будинків як її сім`єю, так і ОСОБА_4, яка проживала разом
з братом ОСОБА_5, який був зареєстрований в спірному будинку.
Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівців від 20 квітня 2012 року було встановлено факт наявності родинних відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та встановлено факт їхнього спільного проживання за адресою:
АДРЕСА_3 з 1980 року та визнано таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 .
Вказувала, що в період з грудня 1993 до липня 2010 року ОСОБА_5 був одружений з ОСОБА_4., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 .
Вказувала, що її сім`я завжди йому допомагала в придбанні продуктів харчування, надання пральних послуг, послуг з прибирання, загалом допомога здійснювалась абсолютно у всьому, оскільки ОСОБА_5 мав інвалідність.
09 лютого 2015 року вона звернулася до Першої Чернівецької нотаріальної контори як спадкоємець 4 черги спадкування відповідно до статті 1264 ЦК України.
21 квітня 2015 року Перша Чернівецька державна нотаріальна контора надала відповідь, що ОСОБА_5 за життя склав заповіт, посвідчений
29 червня 2012 року, згідно з яким все своє майно заповів ОСОБА_2 .
Зазначала, що заповіт, складений в червні 2012 року, є недійсним, оскільки за станом здоров`я ОСОБА_5 через хворобу не розумів значення своїх дій.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_5 та посвідчений 29 червня 2012 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Козловою Н. В. за реєстровим № 2413, та визнати за нею право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 .
Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівців від 19 червня 2019 року клопотання представника третьої особи ОСОБА_3 адвоката
Тельнова О. А. про залучення ОСОБА_3 до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, задоволено.
Залучено ОСОБА_3 до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
Прийнято позовну заяву ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту, та вирішено справу розглядати в одному провадженні.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_5 був хрещеним батьком ОСОБА_3, сім`я якого завжди допомагала ОСОБА_5, а саме: купували продукти харчування, надавали пральні послуги, послуги з прибирання, допомога здійснювалась у всьому.
Зазначав, що 26 липня 2010 року ОСОБА_5 склав заповіт, який зареєстрований у Першій Чернівецькій державній нотаріальній конторі за
№ 4-2026, яким заповів все своє майно ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5, у зв`язку з чим ОСОБА_3 звернувся до нотаріальної контори як спадкоємець за заповітом.
21 квітня 2015 року на адресу ОСОБА_3 з Першої Чернівецької державної нотаріальної контори був направлений лист, в якому зазначено, що ОСОБА_5 склав інший заповіт, посвідчений 29 червня 2012 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Козловою Н. В. за реєстровим № 2413, яким згідно із статтею 1254 ЦК України скасовано попередній заповіт, складений у 2010 році.
Вважає, що заповіт, складений 29 червня 2012 року, є недійсним, оскільки за станом здоров`я ОСОБА_5 не розумів значення своїх дій, що підтверджується висновками судово-прихіатричного експерта № 61, в якому зазначено, що ОСОБА_5 при складанні та підписанні оскаржуваного заповіту 29 червня 2012 року виявляв ознаки загострення психічного захворювання у формі органічного галюцинозу, що позбавляло його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Отже, на час укладання та підписання заповіту волевиявлення ОСОБА_5 не відповідало його внутрішній волі.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_3 просив суд визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_5 та посвідчений 29 червня 2012 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Козловою Н. В. за реєстровим № 2413.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівців від 25 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано заповіт, складений ОСОБА_5, посвідчений 29 червня 2012 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу
Козловою Н. В. за реєстровим № 2413, недійсним.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
У задоволенні позову представника ОСОБА_7, який представляє інтереси третьої особи ОСОБА_3, про визнання недійсним заповіту відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно із заповітом
від 29 червня 2012 року, який посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Козловою Н. В. та зареєстрований в реєстрі за № 2413, ОСОБА_5 все своє майно заповів ОСОБА_2 . Однак згідно з висновком судово-психіатричної експертизи
на час укладання заповіту ОСОБА_5 за своїм психічним станом не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а тому вказаний заповіт є недійсним.
При цьому ОСОБА_3, звертаючись особисто до Першої чернівецької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, мав змогу цікавитися спадковою справою, а виїзд його за кордон до Російської Федерації з урахуванням неодноразових відвідувань протягом 2014-2016 років України не перешкоджав йому повідомити про зміну свого місця перебування та/або надати відомості про адресу для листування. Оскільки ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про захист свого порушеного права лише 19 червня 2019 року, тобто з пропуском строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем у справі, це
є підставою для відмови у позові.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 25 травня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_8 від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_7 від імені ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_9 від імені ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Садгірського районного суду м. Чернівців від 25 лютого 2020 року
в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту та розподіл судових витрат скасовано
й ухвалено в цій частині нове.
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання складеного
ОСОБА_5 та посвідченого 29 червня 2012 року приватним нотаріусом Чернівецького нотаріального округу Козловою Н. В. за реєстровим номером 2413 заповіту недійсним відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не надала належних і допустимих доказів на підтвердження обставин того, що вона дійсно проживала однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_5 понад п`ять років чи рішення суду про встановлення такого факту, отже вона
є заінтересованою особою, тому оспорюваним заповітом її права не порушено.
Суд першої інстанції, встановивши, що заповіт складений ОСОБА_5
29 червня 2012 року є недійсним на підставі статті 225 ЦК України,
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про захист свого порушеного права лише 19 червня 2019 року, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову про визнання заповіту недійсним у зв`язку із пропуском строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у червні 2020 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ісар О. Я., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судове рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року до Верховного Суду,
ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Тельнов О. А., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позову
ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 .
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2020 року відкрито касаційне провадження.
У липні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Ісар О. Я.,мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що вона не є заінтересованою особою. Суд не врахував той факт, що вона не ввійшла до кола спадкоємців відповідно до статті 1264 ЦК України, оскільки з`ясувалось про наявність заповіту. При цьому повідомлено про те, що вона не є спадкоємцем згідно із статтею 1241 ЦК України як особа, яка має обов`язкову частку у спадщині.
Вважає, що апеляційний суд помилково послався на висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові
від 13 лютого 2019 року у справі 726/77/16-ц, оскільки вона не була учасником справи та не могла надати докази.
Посилається на те, що судове рішення підлягає касаційному оскарженню відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга ОСОБА_3, в інтересах якого діє адвокат
Тельнов О. А., мотивована тим,що суди попередніх інстанцій належним чином не встановили фактичні обставини справи та дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні його позовних вимог у зв`язку
з пропуском позовної давності, при цьому не зазначили дату, з якої цей строк необхідно обчислювати, та не врахували того, що він був працевлаштований у Російській Федерації.
Зазначає, що порушення його права відбулося з прийняттям 14 травня
2019 року Чернівецьким апеляційним судом рішення про визнання за ОСОБА_2 права власності на майно в порядку спадкування,
а точніше з моменту реєстрації цього майна 25 червня 2019 року.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц (провадження № 14-85цс18), у постанові Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі
№ 205/3257/15-ц (провадження № 61-31098св18).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що касаційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 20 травня
1980 року № 340/10 ОСОБА_4 як особі, постраждалій від стихійного лиха, виділено земельну ділянку розміром 0,06 га для індивідуального будівництва у АДРЕСА_1 (а.с. 6, т. 1).
Відповідно до довідки від 16 жовтня 1980 року ОСОБА_5 проживав
по 4 АДРЕСА_4, його сім`я складалася із сестри
ОСОБА_4 (а.с. 7, т. 1).
Згідно із свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 18 січня 1993 року ОСОБА_2 є сином ОСОБА_4 . Відповідно до свідоцтва про одруження серія НОМЕР_2 від 18 січня 1994 року № НОМЕР_3 ОСОБА_4. уклала шлюб з ОСОБА_5, після чого змінила прізвище на " ОСОБА_4 " (а.с. 70, т. 1).
Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 від 20 липня
2010 року ОСОБА_4. померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 71, т. 1).
Згідно із випискою з домової книги про склад сім`ї та реєстрацію
від 31 липня 2010 року № 2663 ОСОБА_5 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3, що також підтверджується довідкою квартального комітету № 10 Органу самоорганізації населення Садгірського району м. Чернівці від 15 жовтня 2010 року № 0123 та копією паспорта серії громадянина України НОМЕР_5 (а.с. 7, 8, 10, т. 1).
26 липня 2010 року ОСОБА_5 склав заповіт, який зареєстрований державним нотаріусом Першої Чернівецької державної нотаріальної контори Назарчук Г. Я. за № 4-2026, в якому заповів все своє майно ОСОБА_3 (а.с. 49, т. 2).
Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівців від 20 квітня 2012 року
у справі № 2-о-10/2012 встановлено факт родинних відносин між
ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та факт спільного проживання ОСОБА_5 та
ОСОБА_4 в збудованій будівлі за адресою:
АДРЕСА_3 (а.с. 16, 17, т. 1).
Відповідно до заповіту від 29 червня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Козловою Н. В.
за № 2413, ОСОБА_5 усе своє майно заповів ОСОБА_2 (а.с. 37, т. 1).
Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 від 28 листопада 2014 року № НОМЕР_6 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 11, т. 1).
ОСОБА_2 оплатив ритуальні послуги та послуги з похованням
ОСОБА_5 (а.с. 72-74, т. 1).
Згідно з актом-характеристикою квартального комітету органу самоорганізації населення Садгірського району м. Чернівців від 05 лютого 2015 року № 0254 ОСОБА_1 з лютого 2008 року до вересня
2014 року фактично проживала за адресою
АДРЕСА_3 , без реєстрації та разом з нею за вказаною адресою проживали ОСОБА_4. та ОСОБА_5 (а.с. 12, т. 1).
Відповідно до інформаційної довідки із Спадкового реєстру від 09 лютого
2015 року № 39574137 після смерті ОСОБА_5 відкрито спадкову справу
№ 56857219 (а.с. 15, т. 1).
Згідно із листом Першої Чернівецької державної нотаріальної контори
від 21 квітня 2015 року № 768/02-14 ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений
26 червня 2012 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Козловою Н. В. за реєстровим № 2413, за яким заповів належне йому все майно іншій особі (а.с. 13, т. 1).
Відповідно до довідки Чернівецького комунального обласного бюро технічої інвентаризації від 24 грудня 2015 року № 3454 технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_5 виготовлений на замовлення ОСОБА_2 (а.с. 64-69, т. 1).
Відповідно до довідки Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації від 24 грудня 2015 року № 3454 року інвентаризаційна вартість майна, що розташоване за адресою:
АДРЕСА_3 , станом на 24 грудня 2015 року становить 204 086,00 грн (а.с. 69, т. 1).
Відповідно до листа Чернівецького обласного наркологічного диспансеру від 06 червня 2016 року № 221 ОСОБА_5 перебував на обліку в КМУ "Чернівецький обласний наркологічний диспансер" з 21 червня 2006 року (а.с. 87, т. 1).
З листа Чернівецької обласної психіатричної лікарні від 03 червня 2016 року вбачається, що ОСОБА_5 з 1964 до 1991 року перебував на диспансерному обліку з діагнозом: інстерична психопатія з суїцидальними спробами
і бродяжництвом, з 19 серпня 1991 року до 13 вересня 1991 року, з 25 липня 2006 року до 08 серпня 2006 року з діагнозом: розлади особистості та поведінки внаслідок зловживанням алкоголем, маячні включення,
з 23 квітня по 26 квітня 2007 роки з діагнозом алкогольна енцефалопатія
з полінейропатією, з 25 травня до 29 травня 2007 року з діагнозом стан відміни з делірієм; з 30 жовтня до 04 листопада 2009 року знаходився на стаціонарному лікуванні з діагнозом церебральний атеросклероз
ДЕ ІІ змішаного генезу (а.с. 90-95, 128-143, т. 1).
Відповідно до медико-експертної справи № 635 ОСОБА_5, 1951 року народження, йому встановлена І група інвалідності, відповідно до висновку про умови та характер праці зазначено, що потребує постійної сторонньої допомоги (а.с. 157-158, т. 1).
Згідно із висновком судово-психіатричної експертизи від 25 січня 2017 року № 61, встановлено, що наявність психотичної симптоматики при психічному розладі у формі органічного галюцинозу з рецидивуючим перебігом, на який страждав підекспертний ОСОБА_5, при укладенні та підписанні заповіту