Постанова
Іменем України
28 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 215/3185/16-ц
провадження № 61-5933св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа - приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Донченко Вікторія Леонідівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Фустіченко Анна Вікторівна, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М.,
Барильської А. П., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 18 лютого 1999 року ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) були співвласниками квартири АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_2 - її дочка, яка запропонувала, аби не втратити частину нерухомості через складні життєві умови, подарувати свою частку спірної квартири. Дочка запропонувала приватного нотаріуса
Глущенка О. А., до якого 27 листопада 2000 року вони з`явилися, але нотаріус дуже поспішав, надав ОСОБА_1 текст договору на білому аркуші паперу, а не на спеціальному бланку. Прочитавши текст, вона впевнилася, що є обдарованою, саме ОСОБА_8 дарує їй частину квартири, довірилася і підписала, крім "білих" аркушів договору, ще "пустий" бланк і ще один чистий аркуш. Після тривалих зволікань ОСОБА_2 надала їй копію договору, за яким ОСОБА_1 була обдарованою 1/3 часткою квартири, що належала дочці.
Вказувала, що завжди була зареєстрована за адресою спірної квартири, деякий час проживала із дочкою та онуком у будинку
АДРЕСА_2 . Після виникнення неприязних стосунків у березні
2016 року вирішила повернутися до квартири, проте дізналась, що там мешкають інші люди.
Під час ознайомлення зі справою за позовом дочки та онука до неї про визнання її такою, що втратила права користування квартирою, з додатків до позову вона дізналася, що 27 листопада 2000 року саме вона подарувала дочці 1/3 частину спірної квартири, а не навпаки. Вважала, що така угода вчинена внаслідок омани, тому що вона не бажала укладення договору дарування 1/3 частки на користь дочки.
Під час розгляду справи вона дізналась, що 04 березня 2016 року ОСОБА_2 і ОСОБА_5 уклали договір купівлі-продажу
з ОСОБА_4 яка, в свою чергу, 18 березня 2016 року подарувала спірну квартиру своїй дочці ОСОБА_3 .
Ураховуючи зазначене та уточненні позовні вимоги, залучення до участі
у справі відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_9 просила суд:
- визнати недійсним договір дарування частини квартири, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Глущенком О. А. 27 листопада 2000 року, зареєстрований в реєстрі за
№ 564, відповідно до якого ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_2 прийняла у дар 1/3 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Донченко В. Л. 04 березня 2016 року, зареєстрований в реєстрі за № 238, відповідно до якого ОСОБА_2 та ОСОБА_5 продали,
а ОСОБА_4 придбала двокімнатну квартиру
АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним договір дарування квартири, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Донченко В. Л.
18 березня 2016 року, за яким ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_3 прийняла у дар спірну квартиру;
- вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 травня 2018 року до участі у справі залученено приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Донченко В. Л. як третю особу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір дарування частини квартири, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Глущенком О. А. 27 листопада 2000 року, зареєстрований в реєстрі
за № 564, за яким ОСОБА_1 подарувала, а
ОСОБА_2 прийняла у дар1/3 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Донченко В. Л. 04 березня 2016 року, зареєстрований в реєстрі за № 238, за яким ОСОБА_2 та ОСОБА_5 продали, а ОСОБА_4 купила за 52 004,00 грн, двокімнатну квартиру
АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним договір дарування квартири, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Донченко В. Л.
18 березня 2016 року, за яким ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_3 прийняла у дар двокімнатну квартиру
АДРЕСА_1 .
Вселено ОСОБА_1 в квартиру
АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сукупність досліджених судом фактів, неприязні відносини між сторонами, факт постійного проживання позивача у спірній квартирі, реєстрація місця її проживання, вік позивача, відсутність у реєстрі інформації про витрачання нотаріусом бланку, на якому викладений текст оспорюваного правочину, доводять факт омани позивача її дочкою під час укладення спірного договору дарування
27 листопада 2000 року.
Внаслідок визнання недійсним договору дарування, суд дійшов висновку, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є недобросовісними набувачами, оскільки, купуючи спірну квартиру, були обізнані про реєстрацію в ній позивача, тому визнав недійсним договір купівлі-продажу
від 04 березня 2016 року та договір дарування, укладений між
ОСОБА_4 та її дочкою ОСОБА_3 18 березня 2016 року.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року апеляційні скарги приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Донченко В. Л., представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Гуртового С. В., представника відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 адвоката Залюбовського В. В., задоволено.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 листопада 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання правочинів недійсними та вселення.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт введення її в оману її дочкою ОСОБА_2 під час укладення
27 листопада 2000 року договору дарування 1/3 частини квартири.
Як похідні, позовні вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 04 березня 2016 року, за яким
ОСОБА_2 та ОСОБА_5 продали, а ОСОБА_4 купила квартиру АДРЕСА_1 та в подальшому її подарувала за договором дарування від 18 березня 2016 року своїй дочці ОСОБА_3, та вселення ОСОБА_1 у спірну квартиру, також не підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2020 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Фустіченко А. В., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судове рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
У червні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції прийняв доказ, а саме акт від 04 січня 2020 року, який, на думку суду, підтверджує проживання однією сім`єю позивача із дочкою та онуком, який не було подано до суду першої інстанції.
Також апеляційний суд не врахував того, що спірна квартира була єдиним житлом позивача, а тому волевиявлення на дарування спірної квартири
у неї було відсутнє.
Зазначає, що нормами матеріального та процесуального права не передбачено подання одразу двох апеляційних скарг від однієї і тієї ж особи, підписаних двома різними представниками.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення, зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 березня
2019 року у справі № 607/15555/17-ц (провадження 61-2594св19).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2020 року приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Донченко В. Л. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що касаційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно із свідоцтвом від 18 лютого 1999 року № 98-3 ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності в порядку приватизації належала двокімнатна квартира
АДРЕСА_1 (а.с. 7, т. 1).
Відповідно до договору дарування частини квартири від 27 листопада
2000 року, який посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Глущенком О. А. та зареєстрований у реєстрі за № 564, ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_2 прийняла у дар 1/3 частину двокімнатної квартири
АДРЕСА_1 , загальною площею 43,7 кв. м, житловою площею 27,4 кв. м (а.с. 9, т. 1).
Згідно із копією договору дарування частини квартири від 27 листопада
2000 року, що міститься в матеріалах справи, ніким не завіреною,
ОСОБА_8 зазначена дарувальником, а ОСОБА_1 обдарованою (а.с. 10, 11, т. 1).
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Донченко В. Л.