ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 644/888/18
провадження № 61-13889св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", подану його представником - Криловою Оленою Леонідівною, на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 5 лютого 2019 року, ухвалене у складі судді Бугери О. В., та постанову Харківського апеляційного суду від 6 червня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Кіся П. В., Хорошевського О. М., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року Публічне акціонерне товариство Комерційний
банк "ПриватБанк", яке відповідно до зареєстрованої 14 червня 2018 року нової редакції Статуту змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), звернулось з позовом до
ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 16 листопада 2013 року ОСОБА_1 став клієнтом банка, звернувшись із анкетою-заявою про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, згідно з якою отримав кредит у розмірі
2 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Підписанням анкети-заяви відповідач засвідчив свою згоду на те, що ця анкета разом із Умовами і правилами надання банківських послуг (далі - Умови і правила) та Тарифами банка складає між ним і банком договір про надання банківських послуг.
Вказувало, що відповідач у порушення вимог статей 509, 526, 527, 530, 549, 598, 599, 610, 617, 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання за укладеним договором не виконав, грошові кошти на погашення отриманої суми кредиту не вніс, що призвело до утворення заборгованості. Строк дії договору є триваючим, оскільки жодна із сторін не заявила про його розірвання.
За таких обставин товариство просило стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 16 листопада 2013 року в розмірі 101 000,70 грн, що виникла на 8 листопада 2017 року та складається з 4 268,15 грн заборгованості за кредитом, 87 200,82 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, 4 245,98 грн заборгованості за пенею та комісією, 500 грн штрафу (фіксована частина) та 4 785,75 грн штрафу (процентна складова).
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 5 лютого
2019 року у задоволені позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з ненадання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження вимог позову.
Постановою Харківського апеляційного суду від 6 червня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 5 лютого 2019 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з відсутності відомостей щодо укладення кредитного договору, в якому чітко визначено умови надання кредиту та його погашення. Апеляційний суд зазначив, що анкета-заява не є належним доказом, який підтверджував би факт встановлення відповідачу кредитного ліміту в сумі 2 000 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У липні 2019 року АТ КБ "ПриватБанк", в інтересах якого діяв представник Крилова О. Л., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 5 лютого 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 6 червня 2019 року і направити справу на новий розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що підписанням анкети-заяви ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що Умови і правила надання банківських послуг є складовою частиною укладеного між ним і банком договору про надання банківських послуг. Відсутність підпису ОСОБА_1 на Умовах і правилах не свідчить про те, що він не був із ними ознайомлений та не вказує на відсутність між сторонами договірних правовідносин.
Вказує, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином докази, подані банком на підтвердження встановлення ОСОБА_1 кредитного ліміту, тому дійшли помилкового висновку про недоведення цієї обставини. Крім того, факт користування ОСОБА_1 кредитними коштами підтверджується розрахунком заборгованості та випискою за картковим рахунком відповідача.
Також вказує на неврахування судами попередніх інстанцій того, що існування між сторонами кредитних правовідносин підтверджується діями відповідача, який користувався кредитними коштами, виконував умови договору, частково сплачував кредит, проценти за його користування, пеню, штрафи та комісію, що вказує на визнання ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним кредитним договором.
Позиція інших учасників справи
У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк", у якому зазначив, що касаційна скарга не підлягає задоволенню у зв`язку з безпідставністю її доводів; судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані, законні й ґрунтуються на належних та допустимих доказах і на правильному застосуванні норм матеріального права до спірних правовідносин та дотриманні процесуальних норм
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього ж суду від 19 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що анкета-заява про приєднання до Умов і правил від 16 листопада 2013 року не містить інформації про картку, яку виявив бажання оформити на своє ім`я відповідач, не містить інформації про встановлення розміру кредитного ліміту. Крім того, у вказаній анкеті-заяві відсутні дані про отримання пам`ятки клієнта, що містить в собі Тарифи та основні умови обслуговування і кредитування, та ознайомлення з її змістом.
З виписки за рахунком за період з 16 листопада 2013 року до 20 квітня
2018 року суди встановили, що ОСОБА_1 відкрито рахунок НОМЕР_1 . Вказана виписка містить дані про проведені операції зі зняття коштів, зарахування коштів через "Приват 24" зі своєї картки, автоматичне погашення заборгованості з картки з останньою операцією у травні 2014 року, після чого за карткою проводилось зняття коштів за прострочені проценти та прострочений кредит.
Суди встановили, що вказана виписка не містить вихідних даних про дату та розмір нарахування кредитного ліміту, про збільшення кредитного ліміту.
З інформації про рух коштів за основною карткою НОМЕР_2, відкритою ОСОБА_1, суди встановили, що 16 листопада 2013 року відкрито відповідний картковий рахунок із визначенням кредитного ліміту - 0, а 19 листопада
2013 року збільшено кредитний ліміт до 2 000 грн. За цією карткою зазначено видатків на суму 11,60 грн.
Також суди встановили, що ОСОБА_1 отримав в АТ КБ "ПриватБанк" наступні картки: зарплатну картку № НОМЕР_3 VISA ELECTRON DOMESTIK, валюта гривня, що видана 13 вересня 2010 року на строк до 08/12; картку № НОМЕР_4 DEBIT MASTERCARD WAGE INSTANT, що видана 30 квітня
2013 року на строк до 04/17; картку № НОМЕР_5 DEBIT MASTERCARD WAGE INSTANT, що видана 23 квітня 2013 року на строк до 10/17.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 1 жовтня
2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 6 березня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 8 лютого
2020 року.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частин першої і другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.