ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 640/3835/19
адміністративне провадження № К/9901/14472/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3077 Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2019 року, прийняте у складі судді Васильченко І.П. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року, ухвалену у складі колегії суддів: Чаку Є.В. (головуючий), Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.
І. Суть спору:
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом Військової частини 3077, в якому просив суд:
1.1. визнати протиправним та скасувати рішення, викладене в наказі командира військової частини 3077 Національної гвардії України підполковника Горбатюка П.М. № 22 від 30.01.2019 року в частині призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення з кожний повний календарний рік служби без урахування періоду попередньої служби;
1.2. зобов`язати відповідача виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні передбачену ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 19 календарних років служби.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказ відповідача в частині не виплатити позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 19 календарних років служби є протиправним, оскільки при попередньому звільненні позивач не набув права на отримання такої грошової допомоги.
3. Відповідач позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та в Національній поліції України у період з 11.09.2001 по 20.01.2017.
5. 20.01.2017 наказом Головного управління Національної поліції в Київській області №43 о/с, старшого лейтенанта ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п.п 6 п.1 ст.77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляду звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) Закону України "Про Національну поліцію".
6. В подальшому, у період з 05.07.2017 по 29.01.2019 згідно з ч.9 ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", позивач являвся військовослужбовцем, а саме особою, яка проходила військову службу у військовій частині 3077 НГУ.
7. 30.01.2019 наказом командира військової частини 3077 Національної гвардії України підполковника Горбатюка П.М. № 22 позивача було звільнено відповідно до підпункту "б" п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" з військової служби за станом здоров`я, з 29.01.2019 року виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення та направлено на військовий облік до Печерського РВК м. Києва.
8. Вказаним наказом зобов`язано виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за період його календарної служби з дня останнього зарахування на службу (05.07.2017) без урахування періоду попереднього служби.
9. Позивач, вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив йому одноразову грошову допомогу при звільненні передбачену ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 19 календарних років служби, звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
10. Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 16 грудня 2019 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року, у задоволенні позовних вимог відмовив.
11. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку, що оскільки позивач при попередньому звільнені не набув та не міг набути права на виплату одноразової грошової допомоги, відповідачем правомірно, на підставі та в межах наданих повноважень було нараховано позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за період його календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
12. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права.
13. У скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
14. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що на момент його попереднього звільнення він не набув права на виплату одноразової грошової допомоги та, при цьому, на той момент не був позбавлений права на отримання такої грошової допомоги, оскільки підстава його звільнення з поліції не співпадає з підставами, передбаченими ч.3 ст.9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яка передбачає виключні підстави, за яких не виплачується одноразова грошова допомога при звільненні, тобто при яких особи позбавлені права на виплату вказаної допомоги.
14.1. Скаржник також зазначає про невірне посилання судів першої та апеляційної інстанції на правову позицію, що міститься в постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2018 року у справі №552/4468/17 у зв`язку з тим, що за обставинами справи №552/4468/17 позивача з попередньої служби було звільнено у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, що відповідно до ч.3 ст.9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" позбавляє позивача права на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні. Разом з тим, його звільнення зі служби в поліції відбулось за іншою підставою, що не позбавляло його права на виплату вказаної допомоги.
15. Відповідач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалася, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
V. Джерела права й акти їх застосування
16. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
17. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби у 2017 році) (далі - Закон №2011) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
18.1. Військовослужбовцям при звільненні з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем чи у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв`язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов`язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, не виплачується.
18.2. У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
19. Аналогічні приписи містяться у пункті 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей".
20. Так відповідно до пункту 10 вказаної Постанови військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби:
- які звільняються із служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
- які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
- які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Зазначеним в абзаці першому цього пункту військовослужбовцям, поліцейським і особам рядового і начальницького складу:
- які звільняються із служби за службовою невідповідністю, у зв`язку із систематичним невиконанням ними умов контракту, у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, одноразова грошова допомога не виплачується;
- які звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги.
Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.
VI. Висновок Верховного Суду
21. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
22. Відповідно до частин другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
23. Згідно частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
24. Згідно з пунктом 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі. Дотримання цього принципу вимагає від суду, який розглядає адміністративну справу, встановлення фактичних обставин справи, навіть якщо на них немає посилання сторін в їх доводах чи запереченнях, з витребуванням відповідних доказів в тому числі із власної ініціативи, що обумовлюється публічним характером спору в адміністративній справі.
25. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (стаття 244 Кодексу адміністративного судочинства України).