ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 816/3390/15
адміністративне провадження № К/9901/28527/18, № К/9901/28526/18, № К/9901/28530/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційні скарги Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду:
-від 24.10.2016 року (про відмову в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови);
-від 20.12.2016 року (про відмову в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови);
- від 26.12.2016 року (про відмову у відкритті апеляційного провадження)
у справі № 816/3390/15
за позовом Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"
до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В :
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2015 року задоволено адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників про скасування податкового повідомлення - рішення.
Не погодившись з вказаною постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою (зареєстрована судом 23.11.2015 року), яка ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2016 року була повернута скаржнику у зв`язку з несплатою судового збору за її подання (у відповідності до ухвали від 04.12.2015 року, якою скарга залишена без руху). При цьому у задоволенні клопотань про звільнення від сплати судового збору (які обгрунтовані відсутністю бюджетних асигнувань) ухвалами від 25.12.2015 року та 19.01.2016 року було відмовлено.
Звертаючись вдруге з касаційною скаргою 26.08.2016 року відповідач просив суд поновити строк на апеляційне оскарження, мотивуючи своє клопотання відсутністю можливості сплачувати судовий збір у 2015 році та на початку 2016 року, адже витрат на сплату судового збору не передбачалася в тимчасовому кошторисі контролюючого органу.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2016 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та не поданням клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
10.10.2016 року на адресу суду надіслано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що контролюючий орган не мав можливості сплачувати судовий збір, у зв`язку з відсутністю бюджетних асигнувань в кошторисі контролюючого органу.
Разом із тим, посилаючись на те, що відсутність та/або обмежене фінансування установи не може бути підставою для поновлення процесуального строку, встановленого законом, суд апеляційної інстанції ухвалою від 24.10.2016 року відмовив у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку. Та ухвалою від 31.10.2016 року апеляційна скарга була залишена без руху для надання скаржником інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постави суду першої інстанції.
12.12.2016 року на адресу апеляційної інстанції від Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого скаржник посилався на те, що у 2015 році та на початку 2016 року контролюючий орган не мав можливості сплачувати судовий збір, адже така стаття витрат не передбачалася в кошторисі контролюючого органу, затвердження якого відбулося до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 № 484-VIII.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 року призначений розгляд клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції в порядку письмовому провадження на 09:05 год. 20.12.2016 року.
Проте ухвалою суду апеляційної інстанції від 20.12.2016 року відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку, адже відсутність та/або обмеженість фінансування установи, як поважність пропуску строку на апеляційне оскарження вже були визнані судом неповажними, а інших причин скаржником повідомлено не було.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 26.12.2016 року на підставі ч. 4 ст. 189 КАС України відмовлено у відкритті апеляційного провадження, оскільки поважних підстав пропуску строку звернення не наведено.
Не погоджуючись з ухвалами суду апеляційної інстанції про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження від 24.10.2016 року та від 20.12.2016 року, а також від 26.12.2016 року про відмову у відкритті апеляційного провадження відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких зазначив, що судом апеляційної інстанції не враховано, що відповідачем належним чином підтверджена поважність причин пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою у зв`язку з відсутністю коштів, достатніх для сплати судового збору, які не були передбачені тимчасовим кошторисом контролюючого органу до серпня 2016 року. Тобто у 2015 році та на початку 2016 року контролюючий орган не мав можливості сплачувати судовий збір, адже така стаття витрат не передбачалася в кошторисі контролюючого органу, затвердження якого відбулося до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 року № 484-VIII. На підставі викладеного просив суд задовольнити касаційні скарги та скасувати оскаржувані ухвали суду апеляційної інстанції.
Позивач надсилав на адресу Вищого адміністративного суду України заперечення на касаційні скарги, з врахуванням яких просив суд відмовити у задоволенні касаційних скарг з огляду на їх необгрунтованість та просив суд ухвали суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2018 касаційні скарги передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, оскільки, як встановлено колегією суддів, суд апеляційної інстанції двічі відмовляючи у поновленні строку на апеляційне оскарження правомірно визнав неповажними зазначені відповідачем причини пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою які обумовлені відсутністю належного фінансування. Усуваючи недоліки апеляційної скарги скаржник обґрунтовує одними та тими ж підставами, а саме відсутністю коштів для сплати судового збору, що й наводились в апеляційній скарзі при зверненні вперше, які в свою чергу вже визначалися судом неповажними. При цьому інших доказів поважності пропущеного строку, окрім тимчасового кошторису заявником апеляційної скарги суду не надавалося.