ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2020 року
м.Київ
справа № 2а-1909/10/0770
адміністративне провадження № К/9901/26994/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Закарпатської митниці ДФС на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року (суддя Скраль Т.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року (головуючий суддя Кухтей Р.В., судді: Дякович В.П., Нос С.П.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Єврокар" до Закарпатської митниці ДФС, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗакарпатЄвроТранс" про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень,
В С Т А Н О В И В :
В травні 2010 року Закрите акціонерне товариство "Єврокар" (яке Закарпатський окружний адміністративний суд замінив правонаступником - Приватним акціонерним товариством "Єврокар"; далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовами (які ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року об`єднано в одне провадження) до Чопської митниці (яку протокольною ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року замінено правонаступником - Закарпатською митницею ДФС; далі - Митниця, відповідач), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗакарпатЄвроТранс" про визнання протиправними дій Митниці по нарахуванню ввізного мита і податку на додану вартість, а також штрафних санкцій відповідно до податкових повідомлень форми "Р" №3 та №4 від 29 квітня 2010 року та їх повне скасування.
В обґрунтування позову Товариство зазначало про протиправність прийнятих Митницею податкових повідомлень, оскільки під час митного оформлення спірного товару ним своєчасно та в належному розмірі сплачено всі митні платежі, а посилання контролюючого органу на заниження витрат на транспортування товару спростовуються поданими Товариством доказами.
Справа розглядалась судами неодноразово й востаннє постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року, позов задоволено: визнано протиправними дії щодо винесення податкових повідомлень Чопської митниці форми "Р" №3 та №4 від 29 квітня 2010 року; скасовано податкові повідомлення Чопської митниці форми "Р" №3 та №4 від 29 квітня 2010 року.
Приймаючи такі рішення, суди, дослідивши обставини справи, прийшли до висновку, що позивачем подано всі належні та допустимі докази в підтвердження правильності нарахованих та сплачених під час ввезення на митну територію України на виконання умов укладеного ним 14 жовтня 2008 року із Чеською компанією "SKODA Auto a.s." контракту №SKO-EK-80420-16 SKD USB автомобілів митних платежів (зокрема, й транспортної складової), а отже, як наслідок, відсутність у відповідача підстав для прийняття спірних податкових повідомлень про донарахування митних платежів і нарахування штрафних санкцій.
Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Митниця звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати, зазначаючи, що під час митного оформлення вантажу позивач декларував витрати на транспортування, виходячи із однакової для всіх поставок відстані перевезення вантажу (774,59 км) з врахуванням вартості перевезення в розмірі 16 471,86 грн. за один автовоз, проте під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено відхилення між заявленими позивачем при митному оформленні відомостями щодо відстані, яку проходив автовоз з вантажем, та, як наслідок, витратами на транспортування із даними, зазначеними у подорожніх листах, наданих перевізником, що свідчить про декларування занижених відомостей щодо пробігу автомобілів із вантажем, а отже й вартості транспортування товару.
Позивач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.
Судами встановлено, що у період з 15 березня 2010 року по 23 квітня 2010 року посадовими особами митного органу проведена перевірка фінансово-господарської діяльності суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності -ЗАТ "Єврокар" у частині достовірності задекларованих витрат на транспортування товарів, ввезених на митну територію України згідно з контрактом №SKO-EK-80420-16 SKD USB, укладеним між ЗАТ "Єврокар" та Чеською компанією "SKODA Auto a.s.".
За результатами перевірки складено акт №2/10/305000000/30913130 від 23 квітня 2010 року, в якому зазначено, що при перевірці відомостей, які стосуються обставин перевезення вантажів, з`ясовано, що при декларуванні транспортних витрат Товариством надавались заявки на здійснення транспортних послуг по контракту №09/0921-Е від 21 вересня 2009 року, укладеному між позивачем та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, пунктом 3.1 якого передбачалось коригування вартості перевезення в залежності від фактичного пробігу автовозів; при цьому в усіх випадках зазначалось, що відстань від м.Квасіни до митного кордону України складає 774,59 км, а витрати на транспортування по одному автовозу - 16 471,86 грн.; разом з тим, на думку контролюючого органу, пробіг автовозів на відстані м.Квасіни - пункт пропуску Чоп мав би відрізнятися по кожному окремому проїзду, а розрахунок транспортних витрат - складатись на підставі фактичного пробігу автовозу з вантажем; відтак, перевіркою встановлено недостовірність наданих ТОВ "ЗакарпатЄвроТранс" розрахунків транспортних витрат, яка викликана суттєвим заниженням відстані, яку проходили автовози від міста завантаження до митного кордону (відділ митного оформлення м.Чоп), у зв`язку з чим занижено окремі елементи калькуляції, що зменшило загальну суму транспортних витрат, які приходяться на один автовоз.
На підставі акту перевірки митним органом 29 квітня 2010 року прийнято податкові повідомлення форми "Р" №3 та №4, якими Товариству визначено суму податкового зобов`язання за платежем "Ввізне мито" (код платежу 020) на загальну суму 13 519,12 грн, в тому числі 9 012,75 грн - за основним платежем та 4 506,37 грн - за штрафними санкціями, та за платежем "Податок на додану вартість" (код платежу 028) на загальну суму 29 742,55 грн, в тому числі 19 828,37 грн - за основним платежем та 9 914,18 грн - за штрафними санкціями.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 264 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року №92-IV (далі - МК України) заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно із частиною 1 статті 267 цього Кодексу митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов`язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, які є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних з представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість контейнерів, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижченаведених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються патентів, знаків для товарів і послуг та авторських прав. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, передачі чи використання товарів, що оцінюються, на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.