ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2020 року
м. Київ
справа №127/6042/16-а
касаційне провадження №К/9901/7923/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Єзерова А.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2020 (головуючий суддя: Драчук Т.О., судді: Полотнянко Ю.П., Ватаманюк Р.В.) у справі №127/6042/16-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2016 року ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (правонаступник Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці; далі - відповідач), в якому просив:
визнати протиправними дії пенсійного органу щодо відмови у зарахуванні до загального стажу роботи ОСОБА_1 час роботи в органах прокуратури з 03.07.2006 по 31.10.2006 та з 15.12.2006 по 16.09.2015;
зобов`язати пенсійний орган зарахувати до загального стажу роботи ОСОБА_1 час роботи в органах прокуратури з 03.07.2006 по 31.10.2006 та з 15.12.2006 по 16.09.2015;
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії по інвалідності позивачу в розмірі 90 % від суми середньомісячного заробітку, визначеного у довідці прокуратури Вінницької області від 25.05.2016 №18/152;
зобов`язати пенсійний орган здійснити із 01.01.2016 перерахунок і виплату позивачу пенсії по інвалідності відповідно до статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-XII "Про прокуратуру" (далі - Закон №1789-XII) в редакції, що діяла на момент призначення цієї пенсії (лютий 2002 року), виходячи із 90% заробітної плати, визначеної у довідці прокуратури Вінницької області від 25.05.2016 № 18/152, а також виплатити недоплачену за цей час суму.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 18.08.2016 позов задоволено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що пункт 5 Прикінцевих положень Закону України №213 від 02.03.2015 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - Закон №213), на який посилається відповідач, підлягає застосуванню лише для осіб, пенсія яким відповідно до спеціальних законів, в тому числі до Закону України "Про прокуратуру", нараховується з 01 червня 2015 року. Зважаючи на те, що позивачу пенсія призначена до набрання чинності зазначеним вище законом, норма пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 213 до спірних правовідносин не застосовується виходячи з принципу незворотності дії законів у часі. Суд першої інстанції також зазначив, що відсутність правового механізму реалізації визначеного Законом України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-VII) права на перерахунок пенсії не може бути підставою для відмови у його проведенні.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 скасовано постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 18.08.2016 та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що відсутність постанови Кабінету Міністрів України, яка чітко визначає розмір заробітної плати (чи пенсії) не є підставою для застосування вже недіючих норм Закону для проведення перерахунку заробітної плати (пенсії). Оскільки на момент звернення позивача із заявою про перерахунок йому пенсії Урядом відповідний нормативно-правовий акт, який визначав умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, прийнятий не був, дії пенсійного органу щодо відмови у перерахунку пенсії по інвалідності ОСОБА_1 в розмірі 90% від суми середньомісячного заробітку є правомірними.
Також суд апеляційної інстанції вказав на те, що позивач не звертався до відповідача із заявою встановленої форми про призначення чи перерахунок пенсії, а тому підстави для здійснення перерахунку його загального стажу відсутні, та як і порушення його прав. Позивач отримує пенсію по інвалідності у розмірі 90 відсотків, яка відповідно до Закону України "Про прокуратуру" є максимальним розміром такого виду пенсії, а тому подальший трудовий (страховий) стаж позивача вже не має впливу на розмір призначеної йому у максимальному розмірі пенсії по інвалідності, а отже його (стажу, роботи позивача після призначення пенсії) врахування не має доцільності, оскільки жодним чином не вливає на її розмір. Подальший трудовий стаж позивача може мати значення лише для визначення розміру його пенсії у разі призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Постановою Верховного Суду від 07.10.2019 постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 в частині позовних вимог, що стосуються відмови УПФУ в м. Вінниці у зарахуванні до загального стажу роботи ОСОБА_1 час роботи в органах прокуратури із 03.07.2006 по 31.10.2006 та із 15.12.2006 по 16.09.2015 скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В решті постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 залишено без змін.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019 постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 18.08.2016 в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправною відмову УПФУ в м. Вінниці у зарахуванні до загального стажу роботи ОСОБА_1 час роботи в органах прокуратури та зобов`язання відповідача зарахувати до загального стажу роботи ОСОБА_1 час роботи в органах прокуратури з 03.07.2006 по 31.10.2006 та з 15.12.2006 по 16.09.2015 залишено без змін.
24.12.2019 на адресу суду апеляційної інстанції від позивача надійшла заява про перегляд постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 за виключними обставинами на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України (встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане). Заява мотивована тим, що Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(II)/2019 у справі №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-VII) (зі змінами), якими передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. За цих обставин позивач стверджує, що в нього виникло право на перерахунок пенсії, а тому наявні підстави для перегляду постанови апеляційної інстанції від 23.03.2017 за виключними обставинами.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2020 відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 у справі №127/6042/16-а.
Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Таким чином, положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII (зі змінами), втратили чинність з 13.12.2019, тобто з дня ухвалення Конституційним Судом рішення №7-р(II)/2019 у справі №3-209/2018 (2413/18, 2807/19).Таким чином, суд апеляційної інстанції встановив, що на час виникнення спірних правовідносин та на час ухвалення Вінницьким апеляційним адміністративним судом постанови від 23.03.2017, положення зазначеної норми були чинними та підлягали застосуванню пенсійним органом.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2020 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 і ухвалити нове рішення, яким внести зміни в постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 18.08.2016 в частині зобов`язання ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити з 01.01.2016 перерахунок та виплату позивачу пенсії по інвалідності, виходячи із 90% заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Вінницької області від 25.05.2016 №18/152, а також виплатити недоплачену за цей час суму. Скаржник наполягає, що право на перерахунок пенсії підтверджене Конституційним Судом України, що дає йому підстави для перегляду судового рішення за виключними обставинами на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України. Також скаржник стверджує про порушення судом апеляційної інстанції при розгляді справи норм матеріального та процесуального права. Крім того, з посиланням на частину шосту статті 346 КАС України скаржник просить передати цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06.04.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 24.04.2020 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 11.11.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 12.11.2020 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі.
На адресу суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому останній з посиланням на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Верховний Суд переглянув оскаржуване судове рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи встановлених судом, перевірив правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
В адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати обставину (підставу), яка виникла пізніше ухвалення судового рішення. Тобто, перегляд справи у зв`язку з виключними обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням підстав, які виникли після ухвалення судового рішення.
Згідно із частиною п`ятою статті 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами у тому числі (…) є: встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
За приписами частин першої, другої статті 365 цього Кодексу заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною 2, пунктами 1, 2 частини 5 статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині 1 цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.