ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 819/507/17
адміністративне провадження № К/9901/44005/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Держпраці у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.06.2017 (в складі головуючої судді Подлісної І.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017 (в складі колегії суддів: головуючого судді - Мікули О.І., суддів: Курильця А.Р., Кушнерика М.П.) у справі №819/507/17 за позовом Дочірнього підприємства "Благоустрій-1" Приватного підприємства "Благоустрій" до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування постанов,
УСТАНОВИВ:
В березні 2017 року Дочірнє підприємство "Благоустрій-1" Приватного підприємства "Благоустрій" (далі - ДП "Благоустрій-1", позивач) звернулося до суду з позовом до Управління Держпраці у Тернопільській області, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просило визнати протиправними та скасувати постанови від 14.02.2017 № ТЕ24/19-01-40/013, №ТЕ24/1/19-01-40/013.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що з 16.01.2017 по 17.01.2017 працівником відповідача проведено планову перевірку з питань додержання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування ДП "Благоустрій-1". За результатами перевірки складено акт від 17.01.2017 № 19-01-40/013, в якому встановлено низку порушень законодавства про працю. На підставі акта перевірки відповідач 14.02.2017 виніс постанови №ТЕ24/19-01-40/013 про накладення на позивача штрафу в розмірі 9600 грн, №ТЕ24/1/19-01-40/013 про накладення на позивача штрафу в розмірі 3200 грн. Вказані постанови позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки в ході проведення зазначеної перевірки він надав всі необхідні документи та письмові пояснення щодо відсутності порушень законодавства про працю, які були зафіксовані перевіркою. Однак, при складанні акта перевірки, відповідач відповідні документи та пояснення без жодних пояснень не взяв до уваги, внаслідок чого безпідставно виніс оскаржувані постанови.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року, позов задоволено.
Не погодившись з вказаними рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга фактично обґрунтована тими обставинами, які стали підставою для винесення оскаржуваних постанов про накладення штрафу.
Так, скаржник покликається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної правової оцінки тому факту, що позивач порушив вимоги ч. 2 ст. 30 Закону України "Про оплату праці", ч. 1 ст. 47, ст. 76, ч. 5 ст. 79, ч. 5 ст. 97, ст. 100, ч. 1, 2, 4 ст. 115, ч. 1 ст. 117 КЗпП України, ст. 7, ч. 1 ст. 21 Закону України "Про відпустки", ч. 3 ст. 15 Закону України "Про оплату праці", ст. 7 Закону України "Про охорону праці", ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442.
Скаржник також звертає увагу на те, що постановою Тернопільського міськрайонного суду від 27 лютого 2017 року №607/1133/17 директора ПП "Благоустрій" притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 41 КУпАП, а саме: порушення вимог законодавства про працю та охорону праці, що зафіксовано у акті перевірки № 19-01-40/013 від 17 січня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Позивач у запереченні на касаційну скаргу просив залишити скаргу відповідача без задоволення, а судові рішення без змін.
Справу передано до Верховного Суду.
У зв`язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що в період з 16 по 17 січня 2017 року Управління Держпраці у Тернопільській області відповідно до наказу № 484 від 30.11.2016 та на підставі направлення № 377 від 26.12.2016 провело планову перевірку з питань додержання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування ДП "Благоустрій-1".
Перевірка проведена в присутності директора ДП "Благоустрій-1" ОСОБА_1 та головного бухгалтера ОСОБА_2 .
Перевіркою встановлено порушення позивачем:
- ч. 2 ст. 30 Закону України "Про оплату праці", а саме: норма тривалості робочого часу при шестиденному робочому тижні (тривалістю 40 годин) з одним вихідним днем становила у жовтні 2016 року 164 години (25 робочих днів) і у грудні 2016 року 178 годин (27 робочих днів), разом з тим, у табелях обліку використання робочого часу МОП за зазначені місяці відображено: у жовтні - 25 робочих днів та 159 годин, а у грудні - 27 робочихднів та 176 годин;
- ст. 76 КЗпП України, а саме: не надається додаткова відпустка працівникам, що працюють у несприятливих умовах на посадах, а саме електрогазозварювальнику, слюсарю - сантехніку, монтажнику внутрішніх санітарно - технічних систем і обладнання;
- ч. 5 ст. 79 КЗпП України, а саме: працівники не повідомляються письмово про дату початку відпустки за два тижні до встановленого графіком терміну; згідно з графіком відпусток працівників ДП "Благоустрій-1" на 2016 рік прибиральниці сходових кліток ОСОБА_3 щорічна відпустка була запланована на вересень, а наказом від 01 вересня 2016 року № 89-к їй було надано щорічну відпустку тривалістю 24 календарних дні з 01 вересня 2016 року за її заявою від 01 вересня 2016 року;
- ст. 100 КЗпП України, а саме: не проводиться доплата за роботу у несприятливих умовах праці працівникам, що працюють на посадах: електрогазозварювальнику, слюсарю - сантехніку, монтажнику внутрішніх санітарно - технічних систем і обладнання;
- ч. 1, 2 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оплату праці", а саме: впродовж жовтня - грудня 2016 року заробітна плата виплачувалась в порядку надходження коштів, не регулярно, без виплати авансу та пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата;
- ч. 4 ст. 115 КЗпП України та ч. 1 ст. 21 Закону України "Про відпустки", а саме: заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується пізніше ніж за три дні до її початку, зокрема, згідно з графіком відпусток на 2016 рік прибиральниці сходових кліток ОСОБА_3 щорічна відпустка тривалістю 24 календарних дні надана 01 вересня 2016 року, а відпускні - виплачено 12 жовтня 2016 року;
- ч. 5 ст. 97 КЗпП України та ч. 3 ст. 15 Закону України "Про оплату праці", а саме: оплата праці працівників підприємства упродовж жовтня - грудня 2016 року в першочерговому порядку не здійснювалась, разом з тим, у цей ж період підприємство проводило інші платежі;
- ч. 1 ст. 47, ст. 116 КЗпП України, а саме: виплата належних звільненому працівникові сум у день звільнення не проводедена, зокрема, згідно з поданою 29 листопада 2016 року заяви, ОСОБА_4 звільнений з роботи за власним бажанням 30 листопада 2016 року відповідно до наказу № 110-к від 30 листопада 2016 року, разом з тим, виплата належних йому від підприємства сум здійснена не у день звільнення, а 22 грудня 2016 року;
- ч. 1 ст. 117 КЗпП України, а саме: звільненому ОСОБА_4 не виплачено середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку;
- ст. 7 Закону України "Про охорону праці", ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст. 7 Закону України "Про відпустки" та Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, а саме: на підприємстві не проведена атестація робочих місць за умовами праці для встановлення права працівників на здорові й безпечні умови праці на робочих місцях: "електрогазозварювальник", "слюсар-сантехнік", "монтажник внутрішніх санітарно-технічних систем і обладнання", внаслідок чого безпідставно позбавлено пільг та компенсацій за роботу в несприятливих умовах праці.
За результатами перевірки складено акт № 19-01-40/013 від 17.01.2017.
14 лютого 2017 року на підставі вказаного акта Управління Держпраці у Тернопільській області прийняло постанову № ТЕ24/19-01-40/013, якою на позивача накладено штраф у розмірі 9600 грн, та постанову № ТЕ24/1/19-01-40/013, якою на позивача накладено штраф у розмірі 3200 грн.
Позивач, вважаючи протиправними рішення відповідача про накладення штрафів, звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржувані постанови про накладення на позивача штрафу прийняті неправомірно, оскільки відповідачем не доведено факт порушення позивачем законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування, доказів на спростування цього факту суду не надано, і судом таких не здобуто.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015, Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Державна служба України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно з п. п. 2-3 Порядку проведення перевірок посадовими особами державної інспекції з питань праці та її територіальних органів № 390 від 02.07.2012 право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов`язків мають повноваження державного інспектора з питань праці.
Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Планові перевірки проводяться з періодичністю, яка визначається відповідно до Критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб`єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), наведених у додатку до постанови Кабінету Міністрів України №1059 від 17.11.2010.
Перевірка складається з таких етапів: робота з документами, наданими суб`єктами господарювання на вимогу Інспектора; оформлення документів за результатами перевірки; ознайомлення суб`єктів господарювання з документами, оформленими за результатами перевірки; проведення за результатами перевірки роз`яснювальної роботи з питань застосування норм законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування (за згодою посадових осіб).