ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 812/696/16
адміністративне провадження № К/9901/40951/18, № К/9901/40948/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Рубіжанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області та Державної фіскальної служби України на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 року (головуючий суддя Шембелян В.С.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 року (головуючий суддя Чебанов О.О., судді: Сіваченко І.В., Шишов О.О.) у справі №812/696/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізінвест" до Рубіжанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області та Державної фіскальної служби України про визнання бездіяльності незаконною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізінвест" (надалі позивач, товариство, підприємство, платник податків) звернулось до Луганського окружного адміністративного суду із позовом до Рубіжанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області (надалі - відповідач, податковий орган) та Державної фіскальної служби України, в якому просило визнати протиправною бездіяльність податкового органу щодо незабезпечення автоматичного збільшення суми, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму задекларованого від`ємного значення податку на додану вартість за червень 2015 року в розмірі 11 590 383 грн. та зобов`язати відповідача відобразити відповідне збільшення у витягу з системи електронного адміністрування податку на додану вартість.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїми діями по незабезпеченню автоматичного збільшення суми, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригувань в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від`ємного значення за червень 2015 року в розмірі 11 590 383 грн., порушив право підприємства, визначене підпунктом 34 пункту 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 року, адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України по незабезпеченню автоматичного збільшення суми, на яку підприємство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від`ємного значення за червень 2015 року у розмірі 11590383 грн. у системі електронного адміністрування податку на додану вартість у визначений законом термін. Зобов`язати Державну фіскальну служби України виконати збільшення реєстраційної суми в системі електронного адміністрування податку на додану вартість для товариства на суму від`ємного значення податку на додану вартість, непогашеного станом на 01.07.2015 року та задекларованого підприємством у податковій звітності з податку на додану вартість за червень 2015 року, враховуючи уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість в розмірі 11 590 383 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідачі звернулися з касаційними скаргами, у яких просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 року і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Відповідачі вказують на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку відповідача, полягають у неврахуванні судом, що податковий орган вже збільшував позивачу реєстраційну суму в системі електронного адміністрування податку на додану вартість і повторного перерахунку у зв`язку з поданням платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на додану вартість законодавством не передбачено. Податковий орган вважає, що оскільки підприємством у декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року не було заповнено значення рядка 31 "Сума непогашеного від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду", тому податковим органом автоматично не збільшено на рівні Державної фіскальної служби України реєстраційну суму, на яку платник податків має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних і тим самим податковим органом.
Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційних скарг, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що листом від 27.04.2015 року №63 платник податків звернувся до Державної фіскальної служби України щодо вирішення питання про поновлення суми переплат з податку на додану вартість в картці особового рахунку позивача на підставі рішень адміністративних судів на загальну суму 13 632 354 грн. та зарахування зазначених сум податку на додану вартість в рахунок майбутніх періодів.
Згідно з витягом з картки особового рахунку платника податків позивачу станом на 12.06.2015 року була поновлена вказана сума.
Позивач засобами електронного зв`язку 20.07.2015 року за №9150742667 до податкового органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року у якій в рядках 26 і 31 було зазначено прочерки.
Судами також встановлено, що в наслідок невірного заповнення вищезазначеної податкової декларації, 14.09.2015 року за №9190054100, позивачем засобами електронного зв`язку було подано до відповідача уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації за червень 2015 року, з відображенням у рядку 26 та рядку 31 уточненої декларації суми залишку від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на початок поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 11590 383грн.
Позивачем 22.09.2015 року за №9195638909 засобами електронного зв`язку було надіслано на адресу відповідача ще один уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації за липень 2015 року, з відображенням у рядку 24 крім раніше заявленої суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 1 293 434 грн., також додатково і суму 11 590 383грн., що разом дорівнює 12 883 817 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що вказані податкова декларація та уточнюючі розрахунки своєчасно були прийняті контролюючим органом, що підтверджується відповідними квитанціями та не є спірним у справі.
Направлені уточнюючи розрахунки податкових зобов`язань декларації з податку на додану вартість були прийняті системою електронного адміністрування податку на додану вартість, однак коригування суми залишку від`ємного значення, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні в єдиному реєстрі податкових накладних не відбулось.
У відповідь на звернення позивача, Державна фіскальна служба України листом від 10.05.2016 року за №10302/6199-99-12-02-01-15 повідомила платника податків, що відповідно до пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України реєстраційна сума (на яку підприємство має право зареєструвати податкові накладні в системі електронного адміністрування податку на додану вартість) збільшується на суму від`ємного значення, що задекларована платником податків виключно у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року, та не перераховується надалі у зв`язку з уточненням показників такої звітності.
Вважаючи, що відмова податкового органу прийнята всупереч вимогам чинного законодавства та порушує права позивача, останній звернувся до суду з вказаним позовом.
Правовідносини у справі регулюються Податковим кодексом України.
Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість визначено статтею 200-1 розділу V Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 20-1.1 статті 200-1 Податкового кодексу України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.
Пунктом 34 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що станом на третій робочий день після дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість" зареєстрованим платникам податку значення суми податку (позитивне або від`ємне), на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначене пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, та значення усіх її складових, визначених цим Кодексом, дорівнюють нулю, крім значень її складових, що були сформовані починаючи з 1 липня 2015 року.
Зареєстрованим платникам податку таке значення автоматично збільшується контролюючим органом, зокрема, до 31 липня 2015 року для платників податків, що застосовують звітний (податковий) період місяць, без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, на суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та суму непогашеного від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду, що зазначено в податковій звітності з податку на додану вартість, у якій відображаються розрахунки з бюджетом та/або відображаються операції, що стосуються спеціального режиму оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, за червень 2015 року. На таку суму платником податку збільшується розмір суми податкового кредиту за звітний (податковий) період (липень 2015 року).
Відповідно до пункту 200-1.5 статті 200-1 Податкового кодексу України кошти з електронного рахунка платника податку на додану вартість перераховуються Казначейством в автоматичному режимі виключно до: державного бюджету; на рахунок, відкритий у банку та/або органі Казначейства сільськогосподарськими підприємствами - суб`єктами спеціального режиму оподаткування, визначений статтею 209 Податкового кодексу України, для акумулювання сум податку, що нараховуються на вартість поставлених ними сільськогосподарських товарів (послуг), у порядку, передбаченому статтею 209 Податкового кодексу України; на поточний рахунок платника податку за його заявою у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань.
Протягом дії системи електронного адміністрування податку на додану вартість у тестовому режимі платники податку самостійно зараховують на такі електронні рахунки кошти з власних поточних рахунків, відкритих у банківських установах, у сумах, необхідних для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з цього податку, задекларованих ними в податковій звітності з податку на додану вартість.